14.4. Загальна характеристика основних галузей права України

Галузі права України – це найбільш крупні структурні підрозділи національної системи права. До основних галузей права України слід віднести:

1) конституційне право. Предмет правового регулювання цієї галузі: закріплення основ суспільного устрою; правовий статус людини і громадянина; формування, структура та функції органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Головні джерела права галузі конституційного права – Конституція України і Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 г.;

2) адміністративне право. Предмет правового регулювання – суспільні відносини у сфері управління. Крім того, ця галузь системи права України встановлює відповідальність за адміністративні правопорушення. Особливість цієї галузі – відсутність «головного» кодифікованого акту, величезна кількість підзаконних актів;

3) фінансове право. Предмет правового регулювання цієї галузі – фінансові відносини, тобто формування і виконання державного і місцевого бюджетів, грошове звернення, податки. Для цієї галузі права, тісно пов’язаної з адміністративним правом, також характерна множинність джерел права;

4) кримінальне право. Ця галузь права визначає злочинність і караність діянь, підстави і умови притягнення до кримінальної відповідальності. Особливість цієї галузі – наявність єдиного джерела права, яким є Кримінальний кодекс;

5) кримінально–процесуальне право. Предмет правового регулювання цієї галузі – відносини, які виникають у ході досудового та судового слідства по розкриттю, розслідуванню та розгляду кримінальних справ. Основний нормативно–правовий акт – Кримінально–процесуальний кодекс;

6) цивільно–процесуальне право. Предмет правового регулювання – відносини, які виникають в процесі вирішення спорів у цивільних справах, а також по деяких іншим категоріям справ. Основний нормативно–правовий акт – Цивільний процесуальний кодекс.

Всі вищезазначені галузі права відносяться до правової цілісності, яку услід за римськими юристами прийнято називати публічним правом. У всіх галузях публічного права переважають імперативний метод правового регулювання, а також метод субординації;

7) земельне право. Предмет правового регулювання галузі – відносини, які виникають у сфері землекористування і землеустрою. Основний нормативно-правовий акт – Земельний кодекс. Методи правової регулювання – як імперативний, так і диспозитивний;

8) екологічне (природоохоронне) право. Предмет правового регулювання – відносини, які виникають у області використання і охорони природних ресурсів. Єдиний кодифікований акт в цій галузі права відсутній. Основні джерела – Лісовий і Водний кодекси, Кодекс про надра, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» і численні закони. Методи правового регулювання є аналогічними галузі земельного права;

9) трудове право. Предмет правового регулювання цієї галузі – відносини, які виникають у процесі трудової діяльності (між власником і працівником або колективом працівників, між працівниками). Підгалуззю трудового права є право соціального забезпечення і соціального захисту населення. Основні нормативно–правові акти – Кодекс законів про працю, Закони України «Про відпустки», «Про пенсії» тощо. Методи правового регулювання різноманітні – імперативний, диспозитивний, метод заохочення;

10) цивільне право. Предмет правового регулювання – особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між фізичними і юридичними особами. Основний нормативно–правовий акт цієї галузі – Цивільний кодекс;

11) сімейне право. Предмет правового регулювання – відносини подружжя, відносини між батьками і дітьми та іншими членами сім’ї. Основний нормативно–правовий акт в цій галузі права – Сімейний кодекс.

Цивільне і сімейне право складають правову цілісність, що іменується приватним правом. Для приватного права характерні такі методи правового регулювання як диспозитивний метод і метод координації (рівність сторін).