13.4. Способи викладення норм права

Способи викладення норми права можуть бути різними. Для країн континентальної Європи (романо-германська правова сім’я) характерною є абстрактна форма викладення правових норм. Ознаки врегульованих правом ситуацій у такому разі подаються в узагальненій формі. Казуїстична форма викладення правової норми є характерною для країн англо-американської (англосаксонської) правової сім’ї, коли вказана в нормі ситуація викладена детально, з переліком окремих варіантів – казусів.

Історична тенденція розвитку юридичної техніки полягає в розширенні сфери застосування абстрактного способу викладу правових норм. Наприклад, Кримінальний кодекс України таким, абстрактним, образом встановлює відповідальність за крадіжку: «Таємне викрадання чужого майна (крадіжка) – карається штрафом до п’ятдесяти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років». При цьому не указується предмети посягань – всі вони об’єднуються родовим терміном – майно.

А такий історико-правовий пам’ятник як Салічна правда (VI ст.н.е.) у титулі «Про крадіжку свиней» перераховує понад двадцять різних варіантів крадіжки цих домашніх тварин: крадіжка однієї свині, двох свиней, стада свиней, свині з поросям, свині з поля, з незачиненого хліва, із замкнутого хліва тощо. В інших титулах перераховуються крадіжки інших видів майна. Це і є казуїстичний спосіб викладення правових норм. Як бачимо, він дуже громіздкий і сьогодні мало придатний.

В той же час казуїстичний спосіб викладення правових норм інколи використовується й у наш час, якщо необхідно викласти вичерпні варіанти застосування норми або винятки з неї. Наприклад, ст. 78 Конституції України перераховує всі види діяльності, якими не має права займатися народний депутат, встановлюючи таким же вичерпним чином винятки із заборон: «Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті отримання прибутку».

13.5. Співвідношення норми права і статті нормативно–правового акту

Нормативно–правові акти (закони та підзаконні акти) переважно містять значне число правових норм, які так або інакше пов’язані із предметом правового регулювання цього акту. У кодексах систематизований такий обсяг правових приписів, які охоплюють своєю регулятивною дією галузі або підгалузі права.

Нормотворча юридична техніка виробила найбільш раціональні способи розташування правових норм у нормативно-правових актах, що забезпечують певну структуру цих актів і зручність користування нормативно–правовим матеріалом. Структурно нормативно-правові акти складаються із загальної і особливої частин, розділів і глав. Первинною ж складовою є стаття нормативно-правового акту (у підзаконних нормативно-правових актах – пункт). У статті може міститися одна або декілька правових норм.

Можливі наступні варіанти співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту:

1) у одній статті міститься одна норма права. Приклад – ст.432 Кримінального кодексу України «Мародерство»: «Викрадання на полі битви речей, що знаходяться при убитих або поранених (мародерство), – карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років». Стаття містить: гіпотезу – поле битви і майно, що знаходиться при убитих і поранених (інакше кажучи, більш ніде мародерство неможливе); диспозицію – заборону викрадання речей; санкцію – міру відповідальності за це діяння;

2) у одній статті міститься декілька норм права. У такому разі норми права регулюють декілька правових відносин, що об’єднуються єдиною життєвою ситуацією. Наприклад, ст.185 Кримінального кодексу України, що складається з п’яти частин, об’єднує всі варіанти правового реагування на здійснення крадіжки. Цей варіант співвідношення норми права і статті нормативно–правового акту є найбільш поширеним;

3) елементи однієї норми права розташовані в декількох статтях. Цей варіант має місце у тому випадку, коли елементи правової норми (гіпотези, диспозиції, санкції) за допомогою прямих відсилань або бланкетного прийому виражені в інших нормах права. Наприклад, ст.328 Кримінального кодексу України «Розголошування державної таємниці» є відсильною. Ця стаття застосовується тільки в тому випадку, якщо вказане у ній діяння не містить ознак державної зради або шпигунства (ст.111 і ст.114 УК України). Прикладом бланкетного способу викладення правової норми є ст.286 Кримінального кодексу України «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які управляють транспортними засобами». Для того, щоб правильно застосувати цю норму, слід звернутися до іншого нормативно–правового акту, а саме – Правил дорожнього руху.