12.2. Нормативні акти, їх види і співвідношення

Існування в суспільстві різних видів соціальних норм, які регулюють суспільні відносини, зумовлює вироблення і використання для цього різних форм виразу нормативних соціальних розпоряджень.

Відомо, що формою виразу релігійних правил часто є священні релігійні книги (Біблія, Коран, Талмуд тощо). Політичні ж відносини значною мірою регулюються нормативними приписами, що містяться в документальних актах політичних партій, громадських організацій та рухів (статути, положення, декларації, угоди тощо). Локальне регулювання відносин усередині недержавних підприємств і організацій здійснюється актами органів, що керують їхньою діяльністю (наказами, інструкціями, розпорядженнями). І, нарешті, регулювання суспільних відносин відповідно до компетенції державних органів, здійснюється ними шляхом ухвалення нормативно–правових актів (законів і підзаконних нормативно-правових актів).

Таким чином, нормативний акт – це прийнятий соціальним суб’єктом документальний акт, що характеризується соціальною (груповою) легітимністю та містить нормативні приписи для невизначеного кола суб’єктів.

Ознаки нормативного акту:

1) це акт, що має документальну форму (письмовий документ, що має назву та інші реквізити);

2) розроблений або прийнятий суб’єктом, за яким суспільство (або його частина) визнає право здійснювати такі дії. Особливу позицію в цьому сенсі займають релігійні тексти, які сприймаються віруючими не як артефакт (штучне творіння людини), а як результат божественного одкровення. У будь-якому випадку нормативний акт є легітимним, тобто має підтримку всього суспільства або його частини;

3) містить правила поведінки, якими повинні керуватися суб’єкти суспільних відносин у певних життєвих ситуаціях.

Класифікація нормативних актів здійснюється відповідно до різних критеріїв: залежно від того, ким вони вироблені або прийняті, кому адресовані, за сферами дії та ін.

Для юриста найбільш важливим є розмежування нормативних актів юридичного і нормативних актів неюридичного характеру. Такий поділ має не тільки теоретичне, але і практичне значення.

Є підстави і для виділення в особливі групи релігійних, політичних, ідеологічних нормативних (неюридичних) актів і ін.

За сферою дії нормативні акти можна підрозділити на акти зовнішньої дії (наприклад, правила дорожнього руху видані державним органом, але поширюються на всіх учасників дорожнього руху) і акти внутрішньої дії (наприклад, статут політичної партії розроблений партією і поширюється тільки на її членів).

12.3. Норми: поняття, ознаки, види

Особливе місце серед соціальних регуляторів займають норми. Поняття «норма» має два основні значення: 1) звичайний природний стан об’єкту, процесу, відношення, системи (нормальний стан здоров’я, наприклад); 2) керівна засада, правило поведінки. Норми, які діють в людському суспільстві, умовно розбивають на три групи:

1) природні норми, або закони природи (наприклад, закон всесвітнього тяжіння, закони механіки, закони генетики);

2) технічні (соціально-технічні) норми – правила поводження з технічними та природними об’єктами (наприклад, державні будівельні правила). Особливостями технічних норм є те, що предмет регулювання тут не суто соціальний, і пов’язаний не тільки з людьми, але й із зовнішнім світом, природою, технікою. Найважливіші для суспільства технічні норми підтримуються правом і державою, перетворюючись вже на техніко-юридичні правила поведінки. Так, кримінальне законодавство передбачає відповідальність за порушення правил безпеки провадження будівельних робіт, за порушення правил водіння та експлуатації транспорту тощо;

3) соціальні норми – правила людського співжиття, що регулюють поведінку людей, зокрема – відносини людей між собою.

Ознаки соціальних норм:

1) соціальні норми є типовою моделлю (зразком) поведінки людини, але не самим актом поведінки, який може істотно відрізнятися від норми і навіть суперечити їй;

2) соціальні норми носять загальний характер, тобто не мають конкретного адресата, розраховані на багатократне застосування;

3) виконання соціальних норм забезпечується певними засобами дії (внутрішнє переконання людини, громадський осуд, державний примус).

Види соціальних норм:

1) норми моралі (етичні норми) – відносно стійкі уявлення людей про добро і зло. Мораль оцінює поведінку людини за допомогою понять «хороший» і «поганий». Норми моралі, як правило, не зафіксовані документально, вони існують як ціннісні орієнтири у свідомості людей;

2) правові норми – загальнообов’язкові, формально визначені, встановлені або офіційно визнані державою і забезпечені її примусовою силою правила поведінки;

3) релігійні норми – правила поведінки віруючих людей, які склалися на основі уявлення людей про Бога і бажану йому поведінку. Ця група соціальних норм зафіксована в священних книгах християн (Біблія), іудеїв (Тора), мусульман (Коран), буддистів (Веди), в усних переказах. Релігійні норми регулюють відносини віруючих у межах церкви або іншої релігійної організації, порядок відправлення культових обрядів;

4) корпоративні норми – норми, створені об’єднаннями громадян, трудовими колективами, підприємницькими союзами. В основному вони закріплюють порядок формування корпорацій, права і обов’язки їхніх членів;

5) звичаї і традиції – правила буденної поведінки, що стихійно склалися і передавалися з покоління в покоління (наприклад, весільні обряди);

6) естетичні норми – відносно мінливі уявлення людей про прекрасне і потворне, відповідно до яких люди слідують моді, обирають певний стиль і манери поведінки.