Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Назвіть основних теоретиків громадянського суспільства.

2. Дайте визначення та назвіть ознаки громадянського суспільства.

3. Складіть схему «Структура громадянського суспільства».

4. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Держава і громадянське суспільство»

А. Держава	1. Фракція партії «зелених» у парламенті
	2. Товариство філателістів
	3. Інститут приватної власності
	4. Третейський суд
	5. Районна прокуратура
Б. Громадянське суспільство	6. Православний монастир
	7. Журнал «Космополітен»
	8. Асоціація художників-абстракціоністів
	9. Міністерство у справах сім’ї та молоді
	10. Міська рада

5. Чому, на вашу думку, термін «громадянське суспільство» в Конституції України відсутній?

6. Визначте фактори та принципи взаємодії держави і громадянського суспільства.

7. Визначте суб’єктів соціального партнерства.

8. Користуючись Конституцією України, визначте елементи громадянського суспільства в Україні.

Нормативні джерела

Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст.44.

Додаткова література

Барков В., Розова Т. Громадянське суспільство в Україні: проблеми та їхнє вирішення // Вибори та демократія. – К.: Нац. ун-т Києво-Могилянська Академія. – 2006.- №3 (9). – С.20-27.

Братасюк М., Довгунь Т. Громадянське суспільство: сутність, генеза, ідеї, особливості становлення в умовах сучасної України. – Тернопіль, 1999.

Кресін О. Громадянське суспільство і держава: шлях до порозуміння і співпраці (з методологічного семінару) // Право України. – 2004. - №3. – С.18

Левенець Ю.А. Держава у просторі громадянського суспільства. – К.: Освітня книга, 2006. – 272 с.

Матузов Н.И. Гражданское общество: Сущность и основные принципы //Правоведение. -1995. - № 3. - С. 83-93.

Струсь, К. А.Государство и гражданское общество: Генезис идеи и современная Россия// Новая правовая мысль¨. - 2003. - № 2 (3). - С. 6-9.

Черниловский З.М. Гражданское общество: опыт исследования // Гос. и право.- 1992. - №6.

Щепанская Т.А. Сущностные характеристики гражданского общества // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид.літ., 2004. – Вип.22. – С.435-440.

Розділ 8. Демократична, правова і соціальна держава

8.1. Поняття, принципи і форми демократії

Вперше термін «демократія» використав грецький історик Геродот, а найбільш відоме його визначення належить американському президенту Авраму Лінкольну: «Демократія - це правління народу, вибране народом і для народу».

Як сучасний юридичний і політичний термін «демократія» означає:

1) особливу форму організації державної влади, при якій влада належить всім громадянам, державою, що користується рівними правами на управління;

2) устрій будь-якої організації, заснований на принципах рівноправ'я її членів, періодичній виборності органів управління і ухваленні в них рішень по більшості;

3) світогляд, заснований на ідеалах свободи, рівності, пошани прав людини і меншин, народного суверенітету і др.;

4) соціальний рух з метою втілення в життя ідеалів демократії.

Проте у будь-якому випадку демократія як соціальне явище нерозривно пов'язана з владою. Демократія є спосіб організації влади, і означає, перш за все, визнання права на рівну участь всіх членів того або іншого людського колективу в здійсненні функціонуючої в цьому суспільстві влади. Демократія предстає як одна з основних форм політичної самоорганізації громадянського суспільства, як суверенітет народу, тобто право народу визначати конституційний лад своєї держави, брати участь в управлінні державними і суспільними справами.

З позицій сучасної юриспруденції демократія - це такий тип держави, при якій всі без винятку громадяни беруть участь у формуванні і функціонуванні апарату органів державної влади і місцевого самоврядування, і здійснюють контроль над його діяльністю.

Принципи демократії:

1) плюралізм у всіх сферах суспільного життя. У економіці він виявляється як різноманітність форм власності і господарської діяльності. У політиці принцип плюралізму означає багатопартійність, а у сфері ідеології - вільний вираз різноманітних думок, ідей, концепцій;

2) свобода слова, в т.ч. гласність діяльності всіх суб'єктів політики, забезпеченням чого є свобода ЗМІ;

3) виборність органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Вибори представницьких органів влади повинні відповідати певним критеріям: регулярність, чесність, загальність, рівність, вільне волевиявлення виборців, таємна подача голосів;

4) підпорядкування меншини більшості при ухваленні рішень. Тільки у такий спосіб є можливим урахування думки переважаючої частини суспільства і ухвалення рішення, яке носить загальнонародний характер;

5) урахування думки і захист меншості. Зокрема, демократія передбачає гарантії прав національних меншин і корінних народів, недопущення дискримінації за якою-небудь ознакою, існування і вільне функціонування політичної опозиції.

У сучасних державах здійснюється перехід від демократії більшості до демократії консенсусу. Інакше кажучи, управління проводиться по волі більшості, але з урахуванням інтересів меншості.

У сучасній державі використовуються різні форми демократичної організації органів державної влади, зокрема безпосередня і представницька демократія.

Під безпосередньою демократією розуміється пряме волевиявлення народу або його частини, безпосереднє рішення громадянами питань державного і суспільного життя або вираз думки з цих питань. Інститути безпосередньої демократії:

1) вибори - форма безпосередньої участі громадян в управлінні державою шляхом формування найвищих представницьких органів, органів місцевого самоврядування, їх персонального складу;

2) референдум (плебісцит) - це всенародне голосування з приводу законопроектів, чинних законах та інших важливих питань загальнодержавного значення, що зачіпають інтереси народу. Інститут референдуму широко використовується як законодавчий механізм більшістю демократичних держав миру;

3) народна законодавча ініціатива - означає надання права певному числу виборців вносити проект закону на розгляд представницького органу, який у обов'язковому порядку повинен його розглянути. Вона не набула такого широкого поширення як вибори і референдум. Цей інститут передбачений в Австрії, Італії, Іспанії, Швейцарії та ін.

Представницька (репрезентативна, парламентарна) демократія означає здійснення влади народом через представницькі органи, які обираються безпосередньо народом, складаються з його повноважних представників - депутатів і покликані виражати волю народу. Велике значення у здійсненні влади народу мають обирані ним посадовці держави, наприклад, всенародно обираний президент. Будь-яка демократична держава будується на принципі поєднання безпосередньої та представницької демократії.