Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Дайте визначення державної влади, та охарактеризуйте її ознаки.

2. Складіть схему «Механізм держави».

3. Чим відрізняється механізм держави і апарат держави?

4. Охарактеризуйте принципи, на підставі яких здійснюються побудова та діяльність механізму держави.

5. Охарактеризуйте методи здійснення державної влади.

6. Назвіть авторів теорії розподілу влади та визначте її основні положення.

7. Складіть таблицю «Система інститутів держави»

Назва інституту держави	Призначення та основні повноваження

8. Користуючись текстом Конституції України, визначте структуру державного апарату нашої країни.

Нормативні джерела

Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст.44.

Додаткова література

Авер’янов В. Уряд у механізмі поділу влади: недосконалість вітчизняної конституційної моделі // Право України. – 2005. – №4. – С.10–15

Бойцова В.В. Служба защиты прав человека и гражданина: Мировой опыт. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 672 с.

Борденюк В. Децентралізація державної влади і місцеве самоврядування: поняття, суть та форми (види) // Право України. – 2005. – №1. – С.21.

Бородін І. Судова влада у теорії поділу влад // Право України. – 2002. – №10. – С.11-14.

Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні // Право України. – 2002. – №5. – С.8.

Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін Юре, 2002. – 668 с.

Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура. – М.: ООО «Издательства ЮКЭА», 2002. – 832 с.

Гриценко О. Сутність і призначення Рахункової палати: проблемні питання // Право України. – 2004. – №10. – С.106-109.

Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади й управління зарубіжних країн. - Харків, 1998. - 245 с.

Кривенко Л.Т. Верховна Рада України. - К.: Ін Юре, 1997. - 47 с.

Оборотов Ю.Н. Возвышение судебной власти в системе разделения властей // Актуальні проблеми політики: Зб.наук. праць. – Вип.13-14. – Одеса: Юрид.літ, 2002. – С.374-381.

Органи державної влади України / За ред. В.Ф.Погорілка: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2002. - 592 с.

Сахаров Н. Институт президентства в современном мире. - Москва: Юрид. лит., 1994. – 176 с.

Розділ 6. Політична система суспільства і держава

6.1. Політична система суспільства: поняття, структура, функції

Політична система суспільства – це система об’єднань (організацій) людей, що виражають інтереси соціальних спільнот та реалізовують політичну владу або борються за її здійснення та утримання, зокрема – за посередництвом держави.

Структура політичної системи:

1) інституційний блок – суб’єкти політики: громадяни, партії, громадські організації та рухи, профспілки, держава;

2) нормативний блок – система політичних і правових норм і принципів, що регулюють відносини між суб’єктами політичної системи. Вони містяться в законодавстві, у програмних і статутних документах партій, політичних деклараціях і договорах;

3) функціональний блок – політичні відносини, політичний процес, політична діяльність, політичний режим, що визначає ступінь участі суб’єктів політичної системи у формуванні та функціонуванні політичної влади;

4) ідеологічний блок – політична ідеологія, політична свідомість і політична культура, політичні погляди;

5) комунікативний блок – інтеграційні зв’язки між всіма елементами політичної системи суспільства, а також між партіями, суспільством і державою, між політичною та іншими системами – економічною, правовою тощо.

Функція політичної системи – це дія, яка сприяє підтриманню досягнутого стану суспільства і подальшому його розвитку.

Основні функції політичної системи:

1) цілепокладальна. Полягає у визначенні цілей та завдань суспільства, виробленні програми його життєдіяльності;

2) організаторська. Полягає в мобілізації людських, матеріальних і духовних ресурсів для досягнення поставленої мети;

3) інтеграційна. Означає об’єднання громадян та їх колективів навколо загальних соціально-політичних цілей і цінностей пануючої ідеології та культури, узгодження різноманітних інтересів держави і соціальних спільнот;

4) регулятивна. Полягає у встановленні «правил гри», тобто норм, на основі яких функціонує політична система та окремі її суб’єкти;

5) дистрибутивна. Передбачає розподіл матеріальних і духовних цінностей у суспільстві відповідно до інтересів збереження існуючої системи власності та влади;

6) ідеологічна. Означає формування політичної свідомості, залучення членів суспільства до політичної участі та діяльності.

При цьому основною функцією політичної системи виступає владне опосередкування соціальних інтересів. Його необхідність пов’язана з розривом між безперервно зростаючими потребами різних соціальних спільнот і обмеженими ресурсами для їх повного або, принаймні, справедливого задоволення. Активна опосередкуюча діяльність політичної системи, перш за все, направлена на те, щоб запобігати можливим конфліктам, “знімати” їх гостроту і використовувати “різницю потенціалів” політично виражених потреб для забезпечення динамічного суспільного розвитку.

З погляду системного підходу, основна функція політичної системи має узагальнюючий, інтеграційний характер щодо функцій її складових компонентів, у тому числі – щодо функцій держави.