25.4. Проблема формування світового правопорядку

Світовий правопорядок – це система суспільних планетарних відносин, що формуються на основі загальногуманістичних і природно-правових засад і функціонують відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного і внутрідержавного права.

Необхідність створення і зміцнення світового правопорядку обумовлена наявністю глобальних проблем, рішення яких можливе тільки при згоді і співпраці різних держав. Право, його загальнолюдські сутнісні якості забезпечують можливість становлення і розвитку світового правопорядку. Властивості права дозволяють взаємодіяти нормам внутрідержавного і міжнародного права у справі формування світового правопорядку.

Реальний характер світового правопорядку забезпечується наявністю і функціонуванням мережі міжнародних організацій планетарного і регіонального масштабу. Перш за все, це Організація Об’єднаних Націй (ООН) – універсальна міжнародна організація, створена в 1945 р., що діє на основі Статуту ООН. Її статутні цілі:

1) підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою вживати ефективні колективні заходи для запобігання і усунення загрози миру;

2) розвивати дружні відносини між націями на основі пошани принципу рівноправ’я і самовизначення народів;

3) здійснювати міжнародну співпрацю у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру і в заохоченні і розвитку пошани до прав людини і основних свобод для всіх, без відмінності раси, статі, мови і релігії;

4) бути центром для узгодження дій націй в досягненні цієї загальної мети.

Важливе значення для встановлення світового правопорядку мають міжнародні організації, які примикають до ООН: Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров’я, Всесвітня організація інтелектуальної власності, Міжнародна організація цивільної авіації і ін.

Реальний характер міжнародно-правових відносин забезпечується наявністю міжнародних судів, міжнародно-правових процедур. До розгляду Міжнародним судом ООН (Гаага) приймаються всі справи, які передаються йому сторонами (державами) - учасниками спору, і справи, які виникають з питань, спеціально передбаченим Статутом ООН або чинними договорами і конвенціями. Широкі повноваження регіонального характеру мають Суд Європейського Союзу, Європейський Суд з прав людини, Економічний суд СНД.

Світовий правопорядок – це складна і динамічна система взаємин різних держав, міжнародних організацій, соціальних і національних спільнот. Світ постійно змінюється, змінюються і уявлення про нього, виникає необхідність у вдосконаленні міжнародного і національного законодавства, в рішенні нових проблем глобального характеру (охорона природи, комп’ютерні війни, боротьба з організованою злочинністю, тяжкими хворобами, голодом тощо).

Світовий правопорядок – це результат узгодження інтересів держав і народів. Кожна держава є самостійним суверенним утворенням і будує свої взаємини з іншими учасниками на принципах невтручання у внутрішні справи, територіальної цілісності держав, рівноправ’я і самовизначення народів.

Світовий правопорядок – це умова і гарантія успішної міжнародної співпраці в самих різних сферах життєдіяльності людей.