25.2. Гарантії законності

Гарантії законності – це система умов і засобів, що забезпечує процес реалізації законності.

Законність як суспільний феномен є результатом взаємодії різних чинників, які й визначають її природу. За характером дії цих чинників на створення режиму законності їх можна умовно розділити на дві групи: загальні умови і спеціальні (юридичні) засоби.

Загальні умови впливають на формування законодоцільної поведінки особи побічно, створюючи передумови для зміцнення режиму законності. У розряд загальних включаються наступні умови:

1) економічні (безкризовий економічний розвиток суспільства, ефективна організація системи господарювання, стійка грошова система тощо);

2) політичні (стан державної влади, її легальність і легітимність, здатність реагувати на потреби населення, а також демократична політична культура і зрілість інститутів цивільного суспільства – партійна система, наявність опозиції, вільна преса тощо);

3) духовні (рівень духовної і правової культури, система правових ціннісних орієнтації, організація правової пропаганди і виховання, характер ідеології, стан етичної свідомості);

4) соціальні (достатній рівень життя і забезпечення соціальної захищеності населення).

Спеціальні (юридичні) засоби забезпечення законності – це сукупність умов і засобів, закріплених в чинному законодавстві, безпосередньо направлених на забезпечення режиму законності, дотримання і захист прав і свобод особистості.

Серед юридичних гарантій слід зазначити:

1) досконале і повне законодавство, що адекватно відображає тенденції суспільної еволюції, ефективний механізм реалізації правових норм, засоби правового регулювання. Прогальне, колізійне законодавство, яке відстає від суспільних потреб, саме по собі є перешкодою для здійснення режиму законності;

2) засоби попередження правопорушень, призначення яких полягає в своєчасному запобіганні можливим правопорушенням (наприклад, митний огляд);

3) засоби виявлення правопорушень, направлені на ефективне виявлення правопорушень правоохоронними органами;

4) засоби припинення правопорушень (затримання, арешт, обшук, підписка про невиїзд, скасування незаконних актів посадовців і органів тощо);

5) засоби захисту і відновлення порушених прав, усунення наслідків правопорушень;

6) заходи юридичної відповідальності як заходи державного примусу за вчинене правопорушення;

7) процесуальні гарантії – наявність ефективного механізму реалізації правових норм. Законодавчо закріплені права і обов’язки суб’єктів права можуть бути успішно реалізовані тільки за наявності надійних і доступних юридичних процедур і юридичних процесів;

8) гарантії правосуддя – наявність незалежної судової влади, що своєчасно вирішує цивільні та кримінальні справи.

Загальні умови і спеціальні (юридичні) засоби забезпечення режиму законності повинні існувати і функціонувати в комплексі, у взаємозв’язку один з одним.

25.3. Правопорядок і громадський порядок

Правопорядок – це заснований на праві стан впорядкованості і організованості суспільного життя, що склався в результаті здійснення режиму законності. Правопорядок є метою і одночасно підсумком, результатом правового регулювання.

Як системне утворення правопорядок складається з безлічі взаємодіючих елементів, пов’язаних між собою відносинами взаємозалежності і взаємовпливу. До них відносяться:

1) суб’єкти (учасники) правопорядку;

2) сукупність актів реалізації права;

3) всі правові відносини і зв’язки між учасниками, їхніми властивостями, кореляційні зв’язки прав, свобод і обов’язків, відповідальності;

4) врегульована, впорядкована взаємодія названих елементів, які створюють єдиний погоджено діючий організм.

Ознаки правопорядку:

1) правопорядок є станом впорядкованості суспільних відносин, передбаченим нормами права. Антиподом правопорядку виступає свавілля суб’єктів права щодо один одного, породжений свавіллям хаос;

2) правопорядок – це результат проведення в життя принципу законності та інших принципів права;

3) змістом правопорядку є правомірна поведінка суб’єктів права;

4) правопорядок забезпечується державою.

Правопорядок як система є складовою частиною системи вищого рівня – громадського порядку. Проте на відміну від правопорядку громадський порядок утворюється під впливом не тільки правових, але й інших соціальних норм: норм моралі, звичаїв, корпоративних норм тощо. Отже, громадський порядок є станом врегульованості суспільних відносин, заснованим на реалізації всіх соціальних норм і принципів.

Між громадським і правовим порядком існує тісний взаємозв’язок, який виражається в єдиній соціальній природі цих явищ. В той же час між правопорядком і громадським порядком існують відмінності. У них різна соціально-нормативна основа: для правопорядку такою основою є право і законність, для громадського порядку – вся сукупність соціальних норм і засобів соціального впливу.

Правопорядок і громадський порядок співвідносяться як частина і ціле. Стан громадського порядку багато в чому обумовлений станом правопорядку. В той же час неможливо підтримувати правопорядок, не впливаючи на громадський порядок.