20.9. Передумови (підстави) виникнення правовідносини

Правовідносини може виникнути лише за наявності необхідних передумов (умов). Розрізняють загальні (матеріальні) і спеціальні (юридичні) передумови виникнення правовідносин.

Загальні (матеріальні) передумови виникнення правовідносин:

1) наявність не менше двох учасників (суб’єкт права не може вступити у відносини сам із собою);

2) об’єкт правовідносин – матеріальні або нематеріальні цінності, з приводу володіння якими або захисту яких суб’єкти вступили у відносини між собою.

Спеціальні (юридичні) передумови виникнення правовідносин:

1) норма права, яка, регулюючи суспільне відносини, надає йому вигляду правових відносин. Без юридичної норми відносини не мають правового характеру;

2) правосуб’єктність учасників правовідносини. Під правосуб’єктністю розуміють сукупність правоздатності, дієздатності і деліктоздатності особи. Для загальних (абсолютних) правовідносин досить правоздатності особи (наприклад, правовідносини власності). Для відносних регулятивних правовідносин необхідна наявність як правоздатності, так і дієздатності особи (наприклад, правовідносини з договору позики). Для відносних охоронних правовідносин необхідна наявність деліктоздатності особи (наприклад, правовідносини юридичної відповідальності);

3) юридичний факт (фактичний склад).

20.10. Юридичні факти. Фактичний (юридичний) склад

Юридичний факт – це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Разом з тим роль юридичних фактів виходить за межі власне правовідносин: вони є самостійною ланкою в механізмі правового регулювання¹. Юридичні факти (наприклад, народження людини, створення громадської організації) породжують не тільки правовідносини, але і правосуб’єктність, суб’єктивні права і юридичні обов’язки, які можуть бути реалізовані і поза правовідносинами. У широкому сенсі слова юридичні факти – це життєві обставини, з якими право пов’язує настання певних юридичних наслідків.

Ознаки юридичних фактів:

1) конкретність та індивідуальність. Юридичний факт є унікальним (неповторним) явищем дійсності, що існує в певній точці простору, в певний момент часу, і, як правило, пов’язане з конкретними суб’єктами (наприклад, факт реєстрації шлюбу);

2) соціальна змістовність. Події та дії, що не мають значення або зв’язку з соціальною дійсністю, не мають і юридичного значення (наприклад, такі явища природи – світанок, танення снігу);

3) об’єктивований вираз. Думки, почуття, бажання людини не є юридичними фактами;

4) прямий або непрямий зв’язок з правом. Юридичні факти, як правило, точно або в загальному вигляді відбиті в гіпотезах правових норм;

5) причинний зв’язок із правовими наслідками. У цьому полягає сенс поняття юридичного факту. Юридичний факт викликає, змінює, припиняє правові відносини, суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Наприклад, реєстрація шлюбу породжує правові відносини подружжя, їхні взаємні права і обов’язки.

Юридичні факти різноманітні, адже вони певною мірою відображають дивовижне різноманіття людського життя.

За вольовою ознакою юридичні факти ділять на події та дії.

Події – юридичні факти, не залежні від волі людини. До них відносяться дії сил природи, народження і смерть людини, сплив строків. Події розділяють на абсолютні та відносні. Абсолютні події ніяк не пов’язані з поведінкою людей (землетрус, яким зруйнований будинок), а відносні все ж таки пов’язані з поведінкою людей. Наприклад, пожежа – це подія, оскільки процеси горіння, що відбуваються при цьому, не підвладні людині. Але підпал – це протиправна дія, оскільки залежить від волі людини. Тому пожежа від удару блискавки є абсолютною подією, а пожежа, що виникла в результаті підпалу – відносною подією.

Дії – юридичні факти, залежні від волі людини. Юридичні факти-дії – найбільш значущий для буття права вид юридичних фактів. Власне, ради них здійснюється все правове регулювання. Особливим різновидом дій визнаються факти-стани –триваючі дії (наприклад, перебування у шлюбі, стан громадянства).

Дії, у свою чергу, підрозділяються на правомірні і неправомірні.

Правомірні дії ділять на дві групи: юридичні акти та юридичні вчинки. Юридичні акти – це правомірні дії дієздатної особи з метою досягти якогось правового результату (договір, заповіт, судове рішення). Юридичні вчинки – це дії, що привели до юридичних наслідків незалежно від волі людини, що вчинила їх (знахідка кладу, створення літературного або художнього твору, наукове відкриття). Такі дії визнаються юридично значущими навіть у тому випадку, коли вони здійснені недієздатною особою.

Неправомірні дії (правопорушення) розділяються на наступні групи:

1) за ступенем суспільної небезпеки – на проступки та злочини. Будь-яке правопорушення завдає шкоди особі, суспільству, державі, іншим суб’єктам права. Але злочини мають суспільну небезпеку, тобто наносять або створюють загрозу для завдання великої шкоди;

2) за об’єктом – посягання на особу, власність, суспільну безпеку, громадський порядок тощо;

3) за видами юридичної відповідальності – кримінальні, адміністративні, цивільно-правові, дисциплінарні, конституційні, міжнародно-правові;

4) за формою вини – умисні та необережні.

Інші класифікації юридичних фактів:

1) за суб’єком – дії фізичних осіб, юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування тощо;

2) за галузевою належністю – конституційні, цивільно-правові, процесуальні, трудові тощо;

3) за способом виразу – документ, усна заява, мовчання, жест;

4) за характером юридичних наслідків – правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі.

Сукупність юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права, називається фактичним (юридичним) складом. Фактичні склади поділяються на прості і складні.

Прості фактичні склади включають факти, відбиті в правових нормах однієї галузевої приналежності (наприклад, всі факти, необхідні для укладення шлюбу, відносяться до сімейного права). Складні фактичні склади включають факти, відбиті в правових нормах різної галузевої приналежності (наприклад, для винесення постанови про проведення обшуку необхідні факти, що відносяться до кримінального і кримінально-процесуального законодавства).

Фактичні склади слід відрізняти від утворень іншого характеру – складних юридичних фактів. Головна їх відмінність полягає в тому, що фактичний склад – це система юридичних фактів, а складний юридичний факт – система ознак одного факту (наприклад, склад правопорушення).