20.8. Законний інтерес

Законний інтерес – це усвідомлена суб’єктом права необхідність задоволення своїх потреб способом, що допускається, але прямо не гарантується чинним законодавством.

Ознаки законного інтересу:

1) законний інтерес виражається в простому юридичному дозволі, який можна сформулювати таким чином: «дозволено все, що прямо не заборонено»;

2) законним визнається тільки інтерес, що не суперечить суспільним інтересам. Так, не можна назвати законним інтерес монополіста-виробника у встановленні надвисокої ціни на вироблений товар. В такому випадку держава через антимонопольне законодавство встановлює певні обмеження діям товаровиробника;

3) він забезпечує прагнення суб’єкта користуватися конкретним соціальним благом. Наприклад, працівник має право зажадати підвищення заробітної платні, оскільки його благополуччя є його законним інтересом;

4) законний інтерес визнається приводом звернення до компетентного органу (але тільки в певних випадках), якщо законний інтерес носить приватний характер, наприклад, інтерес громадянина у встановленні його невинуватості. Загальні ж законні інтереси (наприклад, інтерес в благополуччі громадян похилого віку), як правило, не можуть служити підставою для звернення до державних органів;

5) на відміну від суб’єктивного права законному інтересу не відповідає чий-небудь обов’язок задовольняти останній або сприяти його реалізації, проте ніхто не має права заборонити особі діяти ради здійснення своїх законних інтересів. Наприклад, продавець зацікавлений в можливо вищій ціні товару, що продається. Він має право захищати свої, в даному випадку, матеріальні, майнові інтереси шляхом торгу з покупцем, проте це не означає, що покупець зобов’язаний платити саме таку високу ціну.

Види законних інтересів:

1) залежно від носія розрізняють законні інтереси фізичних осіб, юридичних осіб, держави, її органів, органів місцевого самоврядування, соціальних спільнот, суспільства в цілому;

2) залежно від галузевої приналежності розрізняють конституційні (зацікавленість в здоровому підростаючому поколінні, в поліпшенні системи охорони здоров’я, в підвищенні добробуту суспільства тощо), цивільні (інтерес автора в отриманні високого гонорару), кримінально-процесуальні (інтерес підсудного в якісному захисті), цивільно-процесуальні (інтерес відповідача в призначенні судом повторної експертизи) та інші законні інтереси.

3) залежно від сфери регулювання законні інтереси бувають публічними (інтерес в підтримці правопорядку) і приватними (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинуватість).

4) залежно від об’єкту розрізняють майнові (інтереси споживача) і немайнові (інтерес в отриманні якісної юридичної освіти) інтереси.

Яким співвідношення між законним інтересом, правами людини і суб’єктивним правом? Законний інтерес виконує функції, недоступні ні суб’єктивному праву, ні правам людини. Регулювання за допомогою встановлення суб’єктивних прав не в змозі зважати на всю специфіку індивідуальних життєвих відносин і ситуацій. Це під силу тільки законному інтересу через його диспозитивну природу. В той же час законний інтерес не є й надмірно загальним дозволом, як права людини, що дозволяє йому виступати предметом правового захисту.