Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Дайте визначення реалізації права.

2. Охарактеризуйте форми реалізації права.

3. Знайдіть співвідношення між стовпцями таблиці «Форми реалізації права»

А. Виконання права	1. Сплата мита при ввезенні до України товарів
	2. Неучасть у масових заворушеннях
Б. Використання права	3. Участь у виборах міського голови
	4. Покупка продуктів у супермаркеті
В. Дотримання права	5. Відмова від вживання наркотиків у дружній компанії
	6. Наказ ректора ВНЗ про зарахування на перший курс
Г. Застосування права	7. Постановляння вироку у кримінальній справі
	8. Несення строкової військової служби

4. Дайте визначення правозастосування та охарактеризуйте його ознаки.

5. Наведіть приклади підстав для застосування права.

6. Проаналізуйте стадії процесу застосування норми, зазначеної у ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

7. Охарактеризуйте основні вимоги правильного застосування права.

8. На вашу думку, чи є подолання прогалин у позитивному праві правовим прецедентом? Відповідь обґрунтуйте.

9. Дайте визначення колізії правових норм та назвіть основні види таких колізій.

10. Охарактеризуйте способи подолання колізій норм права.

11. За приписами ст. 332 – 355, 339 Кримінально–процесуального кодексу України з’ясуйте реквізити та структуру правозастосовчого акту.

Додаткова література

Бобровник С.В. Правове регулювання суспільних відносин та реалізація права // Правова держава. Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1996. – Вип.7. – С. 103 – 108.

Власов Ю.Л. Правова система й реалізація права: проблеми зв’язку та взаємовпливу // Правова держава. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – Вип.16. – С.142-149.

Вопленко Н.Н., Рожнов А.П. Правоприменительная практика: понятие, основные черты и функции: Монография, Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2004. – 205 с.

Завадская Л.Н. Механизм реализации права. – М : Наука, 1992. - 288 с.

Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. - М.: Юрид. лит., 1974. -184 с.

Лазарев В.В. Эффективность правоприменительных актов. – Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1975. – 207 с.

Матузов Н.И. Коллизии в праве: Причины, виды и способы разрешения //Правоведение. – 2000. – № 5. – С.225-244.

Павлишин О. Правозастосування як об’єкт філософсько-правових досліджень // Право України. – 2004. – № 8. – С.21-25.

Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия. – М.: Независимое издательство "Манускрипт", 1994. – 230 с.

Розділ 20. Правові відносини

20.1. Правовідносини: поняття, ознаки і види

Правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані нормою права, змістом яких є суб’єктивні юридичні права та обов’язки їх учасників. Правові відносини є юридичним виразом економічних, політичних, майнових, культурних та інших суспільних відносин. Разом з тим правові відносини є найбільш поширеною і виразною формою реалізації права, втіленняя в життя його приписів.

Ознаки правових відносин:

1) правові відносини є різновидом суспільних відносин, тобто можуть виникнути тільки в людському суспільстві, між конкретними суб’єктами – володарями певних юридичних якостей (правоздатність та дієздатність);

2) правові відносини виникають на основі норми права. Немає відповідної норми права – немає й правових відносин;

3) між учасниками правових відносин виникає специфічний юридичний зв’язок у вигляді суб’єктивного права однієї особи і відповідного йому обов’язку іншої особи;

4) правові відносини мають вольовий характер, тобто для їх виникнення необхідна воля (бажання) як мінімум одного з учасників. Люди вступають у правові відносини з певною метою – наприклад, одержати спадок, взяти участь у виборах, придбати товар;

5) правові відносини виникають з приводу реального блага (матеріальних або нематеріальних цінностей), яке виступає як передумова та структурний елемент правовідносин;

6) правові відносини охороняються і забезпечуються силою державного примусу. Як правило, учасники правовідносин добровільно виконують покладені на них обов’язки. Інакше управомочений учасник правовідносин має право звернутися до компетентних органів держави з метою примусити протилежну сторону до виконання.

Різноманіття правових відносин викликає необхідність класифікувати їх за певними ознаками на види. Це дає можливість повніше визначити суть і призначення правових відносин.

Види правовідносин:

1) за предметом правового регулювання виділяють правовідносини конституційні, адміністративні, цивільні, трудові, сімейні тощо;

2) за функціями права розрізняють регулятивні та охоронні правовідносини. Перші з них виникають з правомірних, а другі – з неправомірних дій суб’єктів;

3) за характером обов’язків розрізняють активні та пасивні правовідносин. В активних правовідносинах обов’язок суб’єкта полягає в необхідності здійснити певні дії (передати річ, виконати роботу), в пасивному – обов’язок полягає в тому, щоб утриматися від дій;

4) за ступенем визначеності суб’єктів розрізняють абсолютні і відносні правовідносини. В абсолютних правовідносинах конкретизована тільки одна сторона – носій суб’єктивного права, а все інші зобов’язані утримуватися від порушення її прав. У відносних правовідносинах управомочена і зобов’язана особи точно визначені. Слід зауважити, що ряд учених стоять на позиціях існування абсолютних правовідносин (М.І.Матузов), інші – заперечують їх існування, визнаючи тільки відносні (Р.О.Халфіна, Ю.І.Гревцов);

5) за субординацією в правовому регулюванні розрізняють матеріально-правові і процесуально-правові відносини;

6) за розподілом прав і обов’язків між сторонами розрізняють односторонні та двосторонні правовідносини;

7) за волевиявленням сторін розрізняють договірні (головним чином, у сфері приватного права) та управлінські відносини (у публічно-правовій сфері).