тованих, згідно з даними польських дослідників, які працювали в радянських архівах, дійшла до 320 тис. осіб.

НАПАД НІМЕЧЧИНИ НА СРСР. НЕВДАЧІ ПЕРШОГО ПЕРІОДУ РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКОЇ ВІЙНИ. На сві­танку 22 червня 1941 р. Німеччина та її союзники без оголошення війни почали наступ на трьох стра­тегічних напрямках. Група армій «Південь», яка по­винна була окупувати Україну, складалося з трьох німецьких і двох румунських армій, а також танко­вої групи та механізованого корпусу угорської армії.

Групі армій «Південь» протистояли 80 дивізій Київського особливого й Одеського військових ок­ругів, розгорнутих у перший день війни відповідно у Південно-Західний і Південний фронти. Ці фрон­ти за живою силою і технікою відчутно переважали противника. Зокрема, вони мали 5625 танків проти 850 в групі армій «Південь» і 2700 літаків проти 1300. Вся ця перевага зникла відразу після початку воєнних дій. У перші години війни противник за­вдав бомбового удару по 66 аеродромах Південно- Західного фронту і вивів з ладу 579 літаків. Зали­шилося тільки 359 машин, придатних до бою. Їх до­велось перебазувати на далекі тилові аеродроми. У районі Луцьк - Броди - Дубно розгорілася тан­кова битва. Радянські танкові корпуси зазнали втрат, які перевищували втрати противника у 20 разів.

Червоноармійці, озброєні переважно трьохліній­ками, не могли боротися на рівних з німецькими ав­томатниками. Не маючи досвідченого керівництва, вони легко піддавалися паніці і постійно потрапля­ли в «котли». За три тижні боїв зі 170 дивізій діючої армії на радянсько-німецькому фронті боєздатність зберігали тільки 70. Ворог просунувся на південно­му напрямку на глибину до 600 км і вийшов на під­ступи до Києва й Одеси. У вересні німці форсували Дніпро. На армії Південно-Західного фронту насуну­лася загроза оточення. Однак Сталін наказав утри­мувати Київ. 15 вересня чотири армії опинилися в «котлі». Більшої катастрофи історія війн не знала. У середині жовтня бої розгорнулися вже на підсту­пах до Харкова і на Донбасі.

ПОДАЛЬШИЙ ХІД ВОЄННИХ ДІЙ. Радянсько-ні­мецька війна в СРСР була названа Великою Віт­чизняною. З моменту нападу Німеччини на СРСР радянсько-німецька війна стала найголовнішою час­тиною Другої світової. Велика Британія і США об’єднали свої воєнні зусилля з СРСР у боротьбі проти спільного ворога.

Бліцкриг у німецьких генералів не вийшов. У груд­ні 1941 р. вермахт зазнав жорстокої поразки під Москвою. На кінець 1941 р. в СРСР було сфор­мовано до 400 нових дивізій. Проте керовані не­досвідченими командирами і стратегами війська були непридатні для наступальних дій. Бої за Дон­бас у січні - березні 1942 р. не дали результату. З ініціативи керівників Південно-Західного фронту (С. Тимошенка, М. Хрущова) у травні 1942 р. в райо­ні Харкова було проведено стратегічно безграмотну наступальну операцію. У результаті в оточення по­трапили й були знищені три армії.

У травні війська Кримського фронту залишили під тиском противника Керченський півострів. До 200 тис. бійців потрапило в полон. Захисники Сева­стополя після 250-денної оборони 4 липня припи­нили опір.

Від кінця червня вермахт розпочав широкий на­ступ на південному напрямку. 22 липня 1942 р. від­ступаючі частини Червоної армії залишили Сверд- ловськ і Червоноармійськ - останні населені пункти на території українського Донбасу. Ворог швидко просувався у двох напрямках - на Волгу в районі Сталінграда і на Кавказ. У серпні 1942 р. передові частини вермахту встановили прапор зі свастикою на вершині Ельбруса.

ПРИЧИНИ ПОРАЗОК ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ НА ПОЧАТКО­ВОМУ ЕТАПІ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

Тоталітарний характер влади, що поставив у за­лежність від волі однієї людини та її найближчо­го оточення життя мільйонів людей. Жорстка централізація й атмосфера страху в країні нищи­ли ініціативу, гальмували розв’язання потрібних завдань, у тому числі на полі бою.

Прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації. Переоцінка значення радянсько-німецьких договорів 1939 р. Ігноруван­ня даних розвідки про дату наступу німецьких військ. Відсутність чіткого плану на випадок мас­штабних воєнних дій (перемогти ворога збира­лись «малою кров’ю» на його території).

Неукомплектованість Червоної армії кадрами кваліфікованих командирів і спеціалістів через репресії проти військових.

Антирадянські настрої радянських людей, які не бажали захищати радянську владу від ворога, з яким ще реально не познайомилися.

Незавершеність заходів з інженерного зміцнення західних кордонів, в той час як оборонні споруди на старих кордонах були демонтовані.

26. Україна під час другої світової війни (1939 - 1945 рр.) • 223

www.e-ranok.com.ua