Х. Національно-державне відродження українського народу (з 1991 року)

1. Політична система сучасної України: суперечності формування і розвитку. Конституційний процес.

1. Проблеми економічного реформування. Аграрний сектор економіки у розбудові громадянського суспільства незалежної України.

2. Україна в світовому політичному процесі.

Схвалення Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України. Загальноукраїнський референдум 1 грудня 1991р. і вибори Президента України. Угода про Співдружність незалежних держав. Затвердження державної символіки України. Створення правової бази розвитку України як демократичної держави, реорганізація органів державної влади. Суспільно-політичні рухи та організації. Прийняття нової Конституції України. Прийняття ВРУ нормативних актів для реформування економіки. Заходи щодо структурної перебудови народного господарства України. Пошуки шляхів виходу з економічної кризи і спроби покращення соціального захисту населення. Земельна реформа в незалежній Україні. Соціальні та соціально-психологічні аспекти реформ в агропромисловому комплексі. Міжнародні відносини і національно-культурний розвиток в Україні. Концепція зовнішньої політики України, участь її в міжнародних організаціях. Зовнішньополітичні акції України щодо зміцнення миру і співробітництва. Східна і Західна українські діаспори в міжнародних стосунках України.

Теми рефератів

• Земельна реформа в незалежній Україні.

• Східна та західна українська діаспора на сучасному етапі: регіони розселення, культура, міждержавні стосунки.

• Конституція України 1996 року.

• Відомі українські державні та культурні постаті сучасності.

• З історії національно-державної символіки України.

Список літератури

Алексєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985-1999 рр.). – К.: ЕксОб, 2000. – 2095 с.

Бойко О. Україна 1991 – 1995: тіні минулого чи контури майбутнього? Нариси з новітньої історії. – К.: Магістр-S, 1996. – 208 с.

Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична Ретроспектива та сучасний стан. – К.: Основи, 1994. – 168 с.

Ісакова Н.П., Кропивко О.М., Паламарчук Н.І. Історія України (в схемах і таблицях). Навчальний посібник для студентів аграрних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації. – Київ: Аграрна освіта, 2005. – 204 с.

Крисаченко В., Мостяєв О. Україна: природа і люди. – К.: НІСД, 2002. – 623 с.

Новітня історія України (1900-2000). Підручник / А.Г. Слюсаренко та ін. – К.: Вища шк., 2000. – 663 с.

Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. – К.: Знання, 1993. – 191 с.

ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

СТРУКТУРНОЇ РЕФОРМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

У 90-х роках ХХ ст. викристалізувалася зовнішньополітична орієнтація України в напрямі інтеграції до європейської спільноти. У культурно-цивілізаційному аспекті євроінтеграція – це шлях до активізації взаємообміну між українською й західноєвропейською гуманістичними культурами, одночасне становлення України як інтегрованої частини глобального суспільства, так і національної держави.

Особливе місце серед напрямів європейської інтеграції України є культурно-освітня і науково-технічна інтеграція, що охоплює галузі середньої і вищої освіти, перепідготовку кадрів, науку, культуру, мистецтво, технічну й технологічну сфери. Інтеграційний процес у цих напрямах полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіту, науку й техніку, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС, що підвищить в Україні європейську культурну ідентичність, сприятиме її інтеграції до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного середовища.

У контексті вище сказаного, одним із прикладів підтвердження саме такої політики і є намір України приєднатися до європейського освітнього співтовариства, що вже більше п’яти років живе під знаком так званого Болонського процесу. Якщо майбутнє України пов’язане з Європою, то не можна надалі стверджувати, що Болонський процес має для нас лише просвітнє та пізнавальне значення. Надання високої оцінки національній системі освіти не має заспокоювати нас і стримувати глибинне її реформування.

Нормативною базою, так би мовити, передісторією Болонського процесу є три документи: Велика хартія університетів (Magna Charta Universitatum), Ліссабонська конвенція (Ліссабон, 1997 р.) – підписали 43 країни (Україна в тому числі), більшість з яких і сформулювали згодом принципи Болонської декларації та Сорбоннська декларація (Париж, Сорбонна, 1998 р.) – підписали чотири країни – Франція, Італія, Велика Британія та Німеччина. Основна ідея цих документів – двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає особі кваліфікацію та право продовжувати навчання за програмами магістра. Болонська Декларація міністрів освіти 29 європейських держав була прийнята 19 червня 1999 р.

Болонський процес – міжурядова ініціатива, метою якої є створення єдиних стандартів освіти та науки в Європі. Ще у 2003 р. тогочасний міністр освіти і науки України В. Кремень неодноразово наголошував на необхідності “європеїзації” української вищої освіти і заявляв, що українська вища освіта до 2010 р. може перейти на європейські стандарти. Реальним кроком в цьому напрямку стало застосування нових підходів оцінювання успішності студентів з урахуванням принципів кредитно-модульної системи, яку було введено спочатку в якості експерименту в низці вищих навчальних закладів України з вересня 2004 р.

19 травня 2005 року міністром освіти і науки України С. Ніколаєнком у Бергені було підписано Болонську декларацію й Україна вже офіційно долучилася до глибинних реформувань національної системи освіти. Впровадження зазначеної нової системи зорієнтовано сьогодні на активізацію аудиторної та самостійної пізнавальної діяльності студента, підвищення рівня його теоретичної та практичної підготовленості

Щоб досягти конкретних результатів у сфері інтеграції у Болонський простір, Україна повинна виконати ряд вимог та умов, зокрема таких як: впровадження сучасних стандартів викладання та оцінки знань студентів (кредитно-модульна система), широке використання Інтернету в навчальному процесі, впровадження дистанційного навчання і т.п., організація обміну студентами на етапі навчання між університетами різних європейських країн. Запровадження європейської кредитної системи сприятиме не лише підвищенню якості знань та вмінь студентів, але й прозорості української вищої освіти за кордоном, допоможе студентам та фахівцям, які отримали диплом про вищу освіту в Україні, працювати, продовжувати навчання та здійснювати дослідження у Європі, зробить українську вищу освіту привабливішою для іноземних студентів із країн Азії, Африки, Латинської Америки та ін.

У рамках реалізації Болонського процесу, в Україні планується зміна стандартної системи наукових ступенів, зокрема ліквідація ступеня кандидата наук та перехід до системи Master-Doctor, яка існує в Європі. Також в рамках Болонського процесу в українських вузах планується перехід до іншої системи акредитації вищих навчальних закладів та до кредитно-модульної системи оцінювання. За системою ECTS кожна навчальна дисципліна оцінюється в кредитах, які визначають співвідношення кількості витрат на курс відносно до витрат на навчальний рік (лекції, практичні заняття, семінари, курсові та дипломні проекти, самостійна робота студентів). Навчальний рік оцінюється в 60 кредитів. Для того, щоб отримати кредити у кінці навчального процесу чи року, студент повинен успішно скласти іспити та бути переведеним на наступний рівень навчання. Перехід на кредитну систему сприятиме прозорості вищої освіти за кордоном та допоможе студентам і фахівцям, які отримали диплом про вищу освіту, працювати, продовжувати навчання та здійснювати дослідження в Європі. Для цього є логічною необхідність затвердження єдиного додатку до диплома про вищу освіту згідно з європейськими стандартами, який має заповнюватися іноземною мовою з перерахуванням навчальних курсів у кредити за системою ECTS.

Участь системи вищої освіти України в болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів її якості. Орієнтація на Болонський процес не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти, адже він спрямований на зближення, а не на уніфікацію в Європі вищої освіти. Навпаки, її стан треба глибоко осмислити, порівнявши з європейськими критеріями і стандартами, та визначити можливості вдосконалення освіти на новому етапі. При цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер суспільства. Вона має розвиватися в гармонійному взаємозв’язку з суспільством в цілому, беручи на себе роль його провідника.

Модернізація системи вищої освіти в Україні (Закон "Про вищу освіту" та ряд нормативних актів Міністерства освіти і науки) має деякі спільні ознаки з Болонським процесом (уведення ступеневої системи освіти), але за більшістю напрямів вона йому не відповідає. Це пов’язано з тим, що вихідні концепції такої модернізації не були зорієнтовані на інтегрування національної системи освіти в Європейський простір. Вони більшою мірою мали „внутрішній” характер і переважно зводилися до „прилаштування” системи вищої освіти до нових внутрішніх реалій. На сучасному етапі концепцію реформування вищої освіти слід докорінно переглянути і створити програму послідовного її зближення з європейським освітнім і науковим простором. Уряд України має прийняти усвідомлене політичне рішення, яке б ґрунтувалося на потребі проведення зазначених реформ та було б покладено в основу рішучої зовнішньої політики держави, спрямованої на інтеграцію вітчизняної системи вищої освіти в європейський простір.

Перед нашою державою стоїть завдання привести свою систему вищої освіти у відповідність до вимог Болонської конвенції. Ми починаємо рух до Болонського процесу. На цьому шляху важливо, щоб нас не спіткала небезпека. Вона в тому, аби наші перетворення не виявилися поверховими, косметичними і не звелися лише до конференцій і обговорень. Вони мають бути такими, щоб досягти бажаної мети – надати молоді можливість, співпрацюючи з Європою, розбудовувати Україну і зробити усіх нас громадянами прекрасного європейського континенту.

Входження у Болонський простір є для українського суспільства важливим та необхідним через потребу вирішити проблеми визнання українських дипломів за кордоном, підвищення ефективності та якості освіти і відповідно конкурентоспроможності українських вузів та їхніх випускників на європейському й світовому ринку праці.

Слід усвідомити, що вища освіта перестає бути елітарною, а все більше й більше характеризується масовістю. В розвинутих країнах понад 50 відсотків молоді – студенти вузів. Ці об’єктивні обставини призвели до збільшення попиту на освітні послуги, що вимагає підвищення ефективності саме системи вищої освіти, навіть в європейських державах.