1.5. Особливості керівництва проектуванням на різних етапах.

Через взаємний вплив систем судна й неможливості попереднього встановлення їхніх дискретних зв'язків проектування в початковій стадії ведуть при невизначеності умов виконання завдання, тому при аналізі завдання встановлюють критерії ефективності одержуваних рішень (рис. 2).

Рис. 2. Схема прийняття проектних рішень.

1 — завдання; 2 — наявна інформація; 3─ досвід; 4— формулювання проблем, що підлягають рішенню; 5 — одержувана інформація; 6 — установлення критеріїв ефективності рішення; 7 — пророблення; 8 — порівняння отриманих результатів із прийнятими критеріями; 9 — рішення, прийняті відповідно до позитивного результату за встановленими критеріями; 10 — здійснення рішення; 11 — ухвалені рішення при негативному результаті; 12 — додаткова інформація; повторна робота при одержанні незадовільних результатів.

У випадку незадоволення прийнятим критеріям доводиться на основі зміненої або додаткової інформації повторювати пророблення до одержання задовільних результатів. На початку розробки проекту виникає значна кількість ідей як принципового рішення судна, так і рішення складових його систем. У міру виконання пророблень основних характеристик судна й окремих його систем з'ясовується безперспективність деяких ідей, послідовно відпадають неприйнятні й менш удалі варіанти рішень.

У початковій стадії дослідження характеристики визначають для об'єднаних груп систем на основі укрупнених показників. Надалі розраховують характеристики для окремих систем по пов'язаним із цими характеристиками залежностям.

Після визначення за укрупненими показниками основних характеристик судна намічають попередні варіанти загального розташування, отримані дані й креслення видають у відділи.

Відділи на основі розрахунків і пророблення ескізів розташування свого встаткування, пристроїв і систем повідомляють свої зауваження й пропозиції по кресленнях загального розташування судна, дані по масах і витратам (енергії, робочих агентів і палива).

Після пророблення даних відділів і прийняття по них рішень починається взаємно погоджена робота всіх відділів над проектом.

У первинну роботу підрозділу головного конструктора проекту повинне входити визначення в першому наближенні наступних даних:

можливих характеристик об'єкта й схем його компонування;

номенклатури основного встаткування, що вимагається для виконання завдання;

схеми використання в процесі експлуатації основного технологічного встаткування (функціонального озброєння) і взаємодії його основних частин;

номенклатури основних необхідних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, виконуваних співвиконавцями й контрагентами;

комплектації судна особовим складом;

номенклатури й величини суднових запасів;

навантаження маси по основних статтях (за укрупненими показниками);

умов задоволення вимог непотоплюваності й остійності.

На основі пророблення можливих варіантів рішення вибирають разом із замовником оптимальний із числа реальних варіант. З можливих рівноцінних варіантів проектно-конструкторського рішення варто вибирати варіант, найбільш вигідний для заводу.

Для знаходження або перевірки оптимальності рішення приватного проектного або конструкторського завдання повинні використовуватися наступні моделі:

математичні у вигляді рівнянь і програм для ЕОМ;

графічні у вигляді креслень і графіків;

фізичні у вигляді макетів приміщень і палуб, макетів і моделей конструктивних вузлів, кінематичних моделей; моделей корпусів для випробування в басейні, гребних гвинтів для випробувань у кавітаційній трубі, моделей судна для відпрацьовування його зовнішнього вигляду.

Доцільно в початковій стадії пошуків основних рішень до визначення основних елементів судна не завантажувати спеціалізовані відділи детальними розробками.

Обсяг необхідного завантаження відділів у початковий період визначається ерудицією й досвідом головного конструктора проекту й групи працюючих з ним проектантів, а також обсягом нової техніки, що підлягає розробці й застосуванню по тій або іншій спеціальності.

На початкових стадіях розшукових робіт комунікації між учасниками й координація їхні роботи легше досягаються усередині єдиного підрозділу, чим між окремими виконавцями, що працюють у різних підрозділах. Тому початкові розшукові роботи й розробки нескладних технічних пропозицій доцільно вести комплексними цільовими бригадами, складеними з 10-15 чоловік необхідних спеціальностей і кваліфікації.