1.4. Наукова картина світу.

Система подань про світ і місце в ньому людини, про відношення людини до навколишньої дійсності, переконання, ідеали, принципи пізнання й діяльності становить світогляд. Розрізняють три типи світогляду: життєвий (повсякденне), релігійний й філософський (науковий). Життєвий світогляд породжується умовами життя й складається з досвіду поколінь і відбивається у поданнях здорового глузду. Релігійний світогляд пов'язаний з визнанням надприродного світового початку. Філософський світогляд (вважай, науковий) засновано на досягненнях науки про природу й суспільство. У результаті синтезу знань науковий світогляд будує наукову картину світу.

Таким чином, наукова картина світу ─ це цілісна система подань про світ, його загальних властивостях і закономірностях розвитку. Головними питаннями наукової картини світу є подання про виникнення світобудови, про виникнення життя й виникнення розуму (розумного життя). Загальна наукова картина світу складається з ряду спеціальних наук, наприклад, природничонаукова й наукова картина соціально-історичної дійсності. У свою чергу, природничонаукова картина світу складається з фізичної, астрономічної, біологічної та ін. З методологічної точки зору основою наукової картини світу є матеріалістична діалектика.

Концептуальний рівень наукової картини світу становлять філософські категорії – матерія, рух, простір, час, поле, речовина, закони та ін. У сучасній природничонауковій картині світу вважається, що матерія, рух, простір і час взаємозалежні відповідно до загальної теорії відносності. Всесвіт постає в образі Метагалактики, що розширюється.

Наукова картина світу відбиває досягнення науки і є такою, що змінюється й розвивається разом з наукою. З іншого боку, наукова картина світу як світогляд направляє науковий пошук.

1.5. Наука й технічний прогрес.

Науково-технічний прогрес – взаємозалежний поступальний розвиток науки й техніки, які взаємозбагачують один одного. Нові наукові відкриття й винаходи усе більше впливають на рівень техніки й технології. Так розвивається транспорт (автомобільний, морський, залізничний транспорт, літаки), зв'язок (телефон, радіо), техніка забезпечення комфорту (кондиціювання повітря, холодильна техніка, опалення, вентиляція), техніка для інтелектуального відпочинку (телевізор, магнітофон, відеомагнітофон, комп'ютер для ігор і мультимедійних розваг, Інтернет). З іншого боку, техніка забезпечує науку новими приладами, де перше місце займає за своїми можливостями персональний комп'ютер.

Техніка ─ це сукупність засобів і прийомів по створенню матеріальних цінностей. Коли ми говоримо, що раніше не було ніякої техніки, а тепер – століття техніки й т.п., ми припускаємося термінологічної помилки. Техніка існувала завжди, інша справа, на якому рівні вона була. Більше того, термін "техніка" всеосяжний й універсальний. Ми говоримо техніка плавання, техніка гри на скрипці, акторська техніка й при цьому завжди маємо на увазі не сумбурні, а кваліфіковані дії на основі знань (утворення) і практичного досвіду (навчання).

Рис. 1. Зв'язок технології з наукою й практикою.

Може мати місце й уроджена техніка, наприклад, бігу або усного рахунку, але й вона передана за допомогою генетичного коду від попередніх поколінь, тобто базується на знаннях і досвіді. Техніка – це не якісь матеріальні об'єкти, а характеристика практичної діяльності людини. Практична діяльність людини завжди здійснювалася за допомогою певних засобів, іменованих технічними засобами.

У повсякденному житті сукупність технічних засобів називають технікою й відносять її до машин, установок, апаратів і т.п. Таке визначення є зручним, але для методичних цілей недостатнім.

Те ж саме стосується й поняття "технологія", під яким розуміються послідовність операцій виробничої діяльності й наукових основ цієї діяльності. Всі дії людини, так чи інакше пов'язані з використанням технічних засобів, називаються технічною діяльністю. Сукупність технічних дій у сфері матеріального виробництва називається технологією.