7. Види технологічних процесів.

Встановлено два види ТП: одиничний і типовий залежно від кількості виробів, поєднуваних процесом (один виріб, групи однотипних або різнотипних виробів).

Типовий технологічний процес (ТТП) застосовується як основу при розробці робочого ТП, використовується як робочий ТП при наявності всіх необхідних даних для виготовлення деталі, а також може служити базою для розробки стандартів на ТТП.

Кожний вид технологічного процесу залежно від призначення є робочим або перспективним.

Робочий ТП застосовується для виготовлення певного виробу по робочій технічній документації на існуючому у виробничому підрозділі встаткуванні.

Перспективний ТП є основою для розробок робітників ТП при технічному переозброєнні виробництва й передбачає впровадження більше прогресивних методів обробки, засобів технологічного оснащення й форм організації виробництва.

За ступенем деталізації технологічні процеси підрозділяються на маршрутні, операційні й маршрутно-операційні.

8. Структура технологічного процесу.

Технологічний процес підрозділяється на етапи, що представляють собою групи однорідних операцій (тобто приблизно рівних по величині операційного припуску, інтенсивності режимів різання, точності обробки), виконуваних безпосередньо одна за іншою, наприклад, етап чорнової обробки, чистовий, остаточної (оздоблювальної), термічної або хіміко-термічної обробки.

Технологічна операція (ТО) — закінчена частина ТП виготовлення деталі, виконувана на одному робочому місці.

Операція ґрунтується на незмінності протягом операційного часу об'єкта обробки, устаткування й робітників виконавців. На операцію розробляється вся основна планувальна, облікова й технологічна документація; операція — найменша частина, на яку ділиться ТП відносно планування, організації й обліку. Прикладами операцій обробки можуть служити чистове обточування поршня, шевінгування зубчастого колеса, свердління, зенкування й нарізування різьблення на багатошпиндельному верстаті.

Технологічна операція - основна частина технологічного процесу. Проектування ТП складається у встановленні змісту й послідовності його операцій.

Формування операцій у певній мері умовно. Наприклад, операцію свердління й розгортання (послідовну обробку партії зі зміною інструмента для кожної нової деталі) можна розділити на дві самостійні операції: свердління й розгортання (всю партію свердлять, потім розгортають).

У граничних випадках можуть зустрічатися два варіанти:

1) весь ТП здійснюється за одну операцію;

2) кожна операція ТП являє собою найбільш дрібну частину ТП (перехід), що зберігає всієї його властивості. У першому випадку операції найбільш концентровані, у другому - найбільш диференційовані.

Установлення оптимальної концентрації операцій – одне зі складних і важливих завдань проектування ТП. Спостерігається тенденція підвищення концентрації операцій.

Основними технологічними елементами, з яких формується операція, є переходи.

Технологічний перехід — це закінчена частина ТО, яка характеризується сталістю застосовуваного інструмента й поверхонь, утворених обробкою або з'єднуються при складанні.

На відміну від технологічного переходу закінчена частина ТО, що складається з дій людини або встаткування, що не супроводжується зміною форми, розмірів і чистоти поверхонь, але необхідна для виконання технологічного переходу, називається допоміжним переходом.

Технологічний перехід може підрозділятися на робочі й допоміжні ходи. Робочим ходом називають закінчену частину технологічного переходу, що складає з однократного переміщення інструмента щодо заготівлі й супроводжувану зміною форми, розмірів, чистоти поверхонь або властивостей заготовки. Якщо зазначених змін не відбувається, але переміщення інструмента необхідне для виконання робочого ходу, те це буде допоміжний хід. Зміст переходу записують окремим рядком в операційній технологічній карті із вказівкою кількості ходів. Час, витрачений на обробку, призначається сумарно на всі ходи.

Технологічний перехід – найменша частина технологічного процесу, що несе в собі всі головні його властивості (зміна фізико-механічних якостей, форми й розмірів). Перехід - обточити шийку Ø 35 - складається з ряду прийомів: пустити верстат, підвести різець, установити різець на стружку, включити самохід, пройти шейку по довжині, відвести різець, виключити самохід, повернути супорт у вихідне положення, зупинити верстат, проміряти деталь. Жоден із цих прийомів не може самостійно привести до зміни розміру шийки (включаючи й основний прийом - пройти шейку по довжині).

Частину ТО, виконувану при незмінному закріпленні оброблюваних заготівок, називають установом. Установлену з використанням методів базування й настановних пристосувань заготівку закріплюють. У такому стані заготівка може міняти просторове положення (щодо різального інструменту), наприклад, за рахунок переміщення поворотного стола верстата. Кожне положення деталі на верстаті при одному її закріпленні називають позицією. Кожний установ збільшує операційний час і є джерелом зниження точності обробки, тому заміна переустановок заготовки на одну позиційну установку часто виявляється технічно й економічно виправданою, що й використано на верстатах зі ЧПУ й верстатах типу обробний центр.