Принципи раціональної організації виробничого процесу.
Виробничі процеси відрізняються більшою розмаїтістю й повинні оптимально сполучатися в просторі й у часі.
До принципів раціональної організації виробничого процесу ставляться:
1. диференціація;
2. концентрація й інтеграція;
3. спеціалізація;
4. безперервність;
5. паралельність;
6. пропорційність;
7. прямоточність;
8. ритмічність;
9. гомеостатичність;
10. гнучкість.
Диференціація – припускає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, переходи, прийоми. Ручні операції не можна піддавати надмірної диференціації, тому що це підвищує стомлюваність робітників за рахунок монотонності й високої інтенсивності їхньої праці. Крім того, велика кількість операцій приводить до зайвих витрат на установку, закріплення деталей, зняття з робочого місця й т.д.
При використанні сучасного встаткування операції стають складними. У єдиному комплексі вирішуються завдання обробки, складання, транспортування й видалення відходів.
Таким чином, принцип диференціації переходить у принцип концентрації операцій і інтеграції виробничого процесу.
Під спеціалізацією виробництва розуміють обмеження номенклатури виробів, що виготовляються, близьких по призначенню й конструкції. Стосовно до організації виробничих процесів принцип спеціалізації означає звуження номенклатури продукції, що виготовляється в кожній виробничій ланці, аж до робочих місць.
Рівень внутрішньозаводської спеціалізації можна підняти шляхом проведення уніфікації - приведення продукції, способів і методів її виробництва або їхніх елементів до єдиної форми, розмірам, составу.
Чим уже спеціалізовані ланки підприємства, тим простіше здійснити інші принципи раціональної організації виробничого процесу.
Принцип безперервності вимагає, щоб у процесі виготовлення продукції перерви між технологічними операціями були зведені до мінімуму або повністю ліквідовані.
Однієї з форм підвищення безперервності на робочому місці є паралельне виконання робіт.
Принцип паралельності припускає одночасне, паралельне виконання окремих операцій і процесів, тобто створення широкого фронту робіт з виготовлення даного виробу.
Паралельність в організації виробничого процесу застосовується в наступних формах:
паралельність у структурі технологічної операції, супроводжується використанням великої кількості інструменту і багатопредметною обробкою;
паралельність у виконанні основних і допоміжних елементів операції полягає в сполученні машинної обробки й знімання деталей, контрольних промірів і т.д.
Рівень паралельності виробничого процесу може бути охарактеризований за допомогою коефіцієнта паралельності, обчислювального як співвідношення тривалості виробничого циклу при паралельному русі предметів праці й фактичної його тривалості.
(2.1)
де n - кількість переділів,
Тц.п. - тривалості виробничого циклу при паралельному русі предметів праці,
Т ц - фактична тривалість виробничого циклу.
Суть принципу пропорційності полягає в тім, що у всіх частинах виробничого процесу, у всій взаємозалежній системі машин повинна бути рівна пропускна здатність по випуску продукції. Це досягається тоді, коли продуктивність устаткування на всіх операціях технологічного процесу пропорційна трудомісткості обробки виробів на цих операціях з обліком заданої виробничої програми. Можливості допоміжних і обслуговуючих цехів повинне відповідати пропускній здатності основного виробництва.
Ступінь пропорційності виробництва може бути охарактеризована величиною відхилень пропускної здатності кожного переділу від запланованого ритму випуску продукції
(2.2)
де n - кількість переділів або стадій виготовленої продукції;
h - запланований ритм випуску продукції (звіт виробництва за планом);
hср - пропускна здатність окремих переділів.
На підприємствах важко домогтися повної пропорційності.
Поява диспропорцій - закономірний результат розвитку виробництва, якім необхідно передбачати й усувати.
Принцип прямоточності припускає найкоротший шлях проходження по всіх стадіях і операціям виробничого процесу. Дотримання цього принципу забезпечується розташуванням цехів, ділянок, робочих місць по ходу технологічного процесу. Відповідно допоміжні й обслуговуючі цехи варто розміщати по можливості ближче до основних цехів, що обслуговуються ними.
Прямоточність характеризується коефіцієнтом Кпр, що представляє співвідношенням тривалості транспортних операцій і загальної тривалості виробничого циклу.
(2.3)
де Ттр – тривалість транспортних операцій
Тц – тривалість виробничого циклу
i - кількість переділів
Із принципом безперервності тісно зв'язаний принцип ритмічності, що означає, що робота всіх підрозділів підприємства й випуск продукції повинні підкорятися певному ритму, тобто повторюваності.
Ритмічність виробництва виражається, по-перше, у повторенні через рівні проміжки часу приватних виробничих процесів, і, по-друге, у здійсненні на кожному робочому місці в рівні проміжки часу однакового обсягу робіт.
При дотриманні принципу ритмічності в рівні проміжки часу випускається однакове або рівномірно наростаюча кількість продукції, забезпечується рівномірне завантаження робочих місць і виконавців.
Суть принципу гомеостатичності полягає в здатності виробничої системи протистояти порушенню її функцій завдяки наявності в системі механізму саморегулювання.
Прикладом використання цього принципу на підприємстві може бути система ППР (планово-попереджувальних ремонтів), бригадної форми організації праці.
Таким чином, при організації виробничого процесу необхідно передбачити в ньому механізм саморегулювання для того, щоб забезпечити можливість самовідновлювання.
Принцип гнучкості означає, що виробничий процес повинен ефективно адаптуватися до мінливих організаційно-технічних вимог ринку. Гнучкість виробничого процесу означає його здатність без яких-небудь істотних змін техніки, технології, організації виробництва забезпечувати освоєння нових виробів у найкоротший термін з мінімальними витратами трудових і матеріальних ресурсів.
Гнучкість ПП забезпечується впровадженням групових методів обробки деталей, гнучких виробничих модулів, автоматизацією виробництва.