6. Неспецифічні запальні захворювання органів сечостатевої системи, сечокам'яна хвороба

Питання №384. Основний шлях проникнення інфекції в нирку при гострому пієлонефриті:

(-) лімфогенний

(-) уріногенний

(+) гематогенний

(-) восхідний

Питання №385. Найпоширеніша форма гострого пієлонефриту:

(-) гнойова

(+) серозна

(-) фіброзна

(-) некротична

(-)гнойово-некротична

Питання №386. Найхарактерніший результат хронічного пієлонефриту:

(-) піонефроз

(-) абсцесс нирки

(-) карбункул нирки

(+) вторинне зморщення нирки

(-) нефрогенна артеріальна гіпертензія

Питання №387. Результат гострого пієлонефриту:

(+) одужання або перехід в хронічний

(-) перфорація абсцеса або карбункула в мисочку нирки

(-) перехід абсцеса або карбункула в фіброз нирки

(-) метастазування гнойових вогнищ, септикопіємія

Питання № 388. Найбільш характерний симптомо-комплекс гострого пієлонефриту

(-) озноб та гектична лихоманка

(-) бактеріурія

(-) лейкоцитурія

(+) біль в поперековій ділянці, озноб та гектична лихоманка

Питання №389. Найхарактерніша лабораторна ознака гострого пієлонефриту:

(-) бактеріурія

(-) салурія

(-) гематурія

(+) лейкоцитоз, лейкоцитурія, бактеріурія

Питання № 390. Невід'ємна ознака гострого первинного пієлонефриту в додаткових методах обстеження:

(-) зміни на РРГ, що свідчать про паренхіматозні пораження

(-) хромоцистоскопічні зміни

(-) зниження на екскреторній урограмі видільної здатності

(-) лейкоцитоз

(+) піурія та бактеріурія

Питання № 391. Зміни сечі, які найбільш властиві гострому пієлонефриту:

(-) протеїнурія

(-) бактеріурія

(+) лейкоцитурія, бактеріурія

(-) еритроцитурія

(-) наявність активних лейкоцитів

(-) наявність клітин Штейнгеймера-Мальбіна

Питання №392. Зміни крові, які найчастіше зустрічаються при гострому пієлонефриті

(-) лейкоцитоз

(-) зростання ШОЕ

(-) тромбоцитопенія

(-) зниження рівня гемоглобіну

(+) зсув лейкоцитарної формули ліворуч, лейкоцитоз

Питання №393. Ускладнення хронічного пієлонефриту:

(-) піонефроз

(-) зморщення нирки

(-) сечокам'яна хвороба

(-) нефрогенна артеріальна гіпертензія

(+) хронічна ниркова недостатність

Питання №394. Причина вторинного гострого пієлонефриту, яка складає більшість:

(-) вагітність

(-) гіперплазія передміхурової залози

(-) аномалії сечових шляхів

(+) камені нирок та сечоводів

(-) стриктура сечівника

Питання №395. Найбільш інформативний метод діагностики вторинного гострого пієлонефриту:

(-) ррг

(-) хромоцистоскопія

(-) лабораторні дослідження крові

(-) лабораторні дослідження сечі (загально-клінічні та бактеріологічні)

(+) рентгенологічні методи

Питання №396. Найвірогідніше ознака переходу гострого серозного пієлонефриту в гнойовий:

(-) почастішання ознобів

(-) зростання лейкоцитоза

(-) посилення болю в поперековій ділянці

(-) відсутність ефекту від проведеного консервативного

лікування

(+) погіршання стану хворого незважаючи на відновлення відтоку сечі

Питання №397. Найбільш практична вітчизняна класифікація гострого пієлонефрита запропонована:

(-) О.Я. Пителєм

(-) С.П. Федоровим

(+) Н.А. Лопаткіним та В.Є. Родоманом

(-) О.Л. Тіктинським

(-) С Д. Голігорським

Питання №398. Пієлонефрит - це:

(+) неспецифічне інфекційне запалення інтерстицію нирки і мисочки

(-) запалення сполучної тканини

(-) інфекційне запалення ниркової паренхіми та мисочки

Питання №399. Найпоширеніша клінічна форма гострого гнойового пієлонефриту:

(-) піонефроз

(-) паранефрит (-) перінефрит

(+) апостематозний нефрит

Питання №400. Найчастіше ускладнення хронічного пієлонефриту:

(+) нефролітіаз

(-) піонефроз

(-) карбункул

(-) апостематозний пієлонефрит

(-) нефрогенна артеріальна гіпертензія

Питання №401. Переважна локалізація гнійників при апостематозному пієлонефриті

(-) в пірамідках

(-) в мозковій речовині

(-) в поверхневому шарі сосочків

(+) в корковій речовині

Питання №402. Найпоказовіший інформативний метод діагностики карбункулів нирки:

(+) сонографія. комп'ютерна томографія

(-) хромоцистоскопія

(-) радіонуклідне сканування нирки

(-) екскреторна урографія

(-) селективна ниркова ангіографія

Питання №403. Основний збудник емфізематозного пієлонефриту:

(-) протей

(-) стафілокок

(+) кишечна паличка

(-) псевдомонада (синьогнойова паличка)

(-) анаеробні мікроби

Питання №404. Фактори, які сприяють виникненню емфізематозного пієлонефриту:

(-) ожиріння

(-) камінь нирки

(+) цукровий діабет

(-) гіперплазія простати передміхурової залози

(-) камінь сечовода

Питання №405. Патогномонічний симптом емфізематозного пієлонефриту:

( ) пневматурія

(-) різко кисла реакція сечі

(-) крепітація при пальпацїі ураженої нирки

(+) виявлення скупчення газу в навколо нирковій клітковині за даними рентгенологічного дослідження

Питання №406 Патогномонічний симптом некрозу ниркових сосочків:

(-) бактеріурія

(-) лейкоцитурія

(-) макрогематурія

(-) кисла реакція сечі

(+) вихід з сечею некротизованих шматочків мозкової речовини нирки

Питання №407. Кардинальний урологічний симптом бактеріемічного шоку:

(+) зниження діурезу

(-) значна бактеріурія

(-) значна лейкоцитурія

(-) висока температура тіла

(-) зниження артеріального тиску

Питання №408. Рання ознака бактеріемічного шоку

(+) зменшення діурезу

(-) масивна бактеріурія

(-) почастішання ознобів

(-) зниження артеріального тиску, зменшення діурезу

(-) підвищення температури тіла до 39-40ºС

Питання №409. Причина бактеріемічного шоку:

(-) гострий уростаз

(-) порушення відтоку сечі

(-) обтурація сечоводу

(+) бактеріальна токсемія при уростазі

Питання №410. Першочергові лікувальні заходи при бактеріемічному щоці:

(+) катетеризація сечовода з метою відновлення пасажу сечі

(-) дренування нирки і мисочки

(-) використання детоксикаційних та реологічних середовищ, кортикостероїдів

Питання №411. Головна умова для ефективного антибактеріального лікування при бактеріемічному шоці:

(+) відновлення відтоку сечі

(-) призначення антибіотиків в великих дозах

(-) призначення антибіотиків широкого спектра дії

(-) визначення чутливості флори до антибактеріальних засобів

Питання №412. Складові нирки, які найчастіше уражаються при хронічному пієлонефриті:

(-) судини

(-) мисочка

(-) канальці

(-) клубочки

(+) інтерстицій

Питання № 413. Причини, які обов'язково сприяють виникненню хронічного пієлонефриту:

(-) реінфекція

(+) хронічний уростаз

(-) зниження імунітету

(-) наявність в организмі вогнищ хронічного запалення

Питання № 414. Провідні ознаки хронічного пієлонефриту:

(-) бактеріурія

(+) лейкоцитурія, бактеріурія

(-) еритроцитурія

(-) субфебрільна температура

(-) ниючий біль в поперековій ділянці

Питання №415. Перінефрит - це:

(-) кінцева стадія паранефриту

(+) запалення фіброзної капсули нирки

(-) склероз навколониркової жирової клітковини

(-) хронічне запалення навколониркової жирової клітковини

Питання №416. Найвірогідніший шлях інфікування при первинному паранефриті:

(-) лімфогенний

(-) уріногенний

(+) гематогенний

(-) інокуляторний

(-) з гнойовика, що знаходиться в нирці

Питання №417. Клінічні форми паранефриту:

(+) гострий та хронічний

(-) серозно-гнойовий

(-) некротичний

(-) склеротичний

(-) інфільтративний

Питання №418. Гній при гнойовому паранефриті найчастіше проривається:

(-) в плевральну порожнину

(-) в очеревинну порожнину

(-) в пахвинну ділянку

(+) в трикутнику Пті-Лесгафта

Питання №419. Типова рентгенологічна ознака гострого паранефриту:

(-) функціональний сколіоз

(-) збільшення розмірів нирки

(-) нечіткий контур поперекового м'яза

(+) обмеження або відсутність фізіологічної рухливості нирки, т.з. „застигла" нирка

(-) значне зниження видільної здатності нирки

Питання №420. Лікування гострого паранефриту в ексудативно-інфільтративній фазі:

(+) оперативне

(-) катетеризація сечоводу

(-) консервативне - масивне антибактеріальне

(-) будь-яке із вищезазначених

Питання №421. Активність запалення в нирці при хронічному пієлонефриті визначається за:

(-) протеїнурією

(-) лпоізостенурією

(-) лейкоцитурією

(-) активними лейкоцитами

(+) клітинами Штейнгеймера-Мальбіна, активними лейкоцитами та піурією

Питання №422. Мікроорганізми, які найчастіше викликають пієлонефрит:

(+) кишкова паличка

(-) протей

(-) віруси

(-) мікоплазми

(-) стафілококк

Питання №423. Оптимальний термін лікування хворих на хронічний пієлонефрит:

(+) 1,5-2 рік

(-) 6-12 місяців

(-) до 3 місяців

Питання №424. В діагностиці хронічного пієлонефриту найбільше значення має:

(-) РРГ

(-) хромоцистоскопія

(-) екскреторна урографія

(-) лабораторні дослідження крові

(+) лабораторні дослідження сечі

Питання №425. Поширеність гострого пієлонефрита у дітей переважає у:

(+) дівчаток раннього дитячого віку

(-) хлопчиків

(-) дітей після 5 років

(-) віці 1-3 роки

Питання №426 Особливості гострого пієлонефорита у дітей:

(+) гострий з різко вираженою симптоматикою

(-) млявий з бідною симптоматикою

(-) поступовий з тривалим продромальним періодом

(-) жодних особливостей немає

Питання №427. Показання до нефректомії при гострому гнойному пієлонефриті у дітей:

(-) повна деструкція нирки

(-) абсцес нирки

(-) карбункул верхнього та нижнього полюсів нирки

(+) профузна кровотеча

(-) апостематозний нефрит

Питання №428. Головна патогенетична причина гострого вторинного пієлонефриту у дітей

(-) камені нирок

(-) вульвовагініт

(-) аномалії розвитку сечових органів

(-) пренатальне інфікування плоду

(+) рефлюкси

Питання №429. Фактор, який головним чином сприяє переходу гострого пієлонефриту в хронічний:

(+) хронічний уростаз

(-) зниження опірності організму

(-) наявність в організмі вогнищ хронічної інфекції

(-) неадекватне лікування

Питання №430. Найвірогідніша рентгенологічна ознака хронічного пієлонефриту:

(-) викривлення зовнішнього контуру тіні нирки (симптом Ходсона)

(+) деформація тіні чашечко-мисочкового комплексу

(-) нерівномірний розподіл контрастної речовини в сечових шляхах

(-) зменшення товщини паренхіми ураженої нирки

Питання №431. Головна патогенетична причина вторинного хронічного пієлонефриту у чоловіків після 60 років:

(-) туберкульоз нирок

(-) сечокам'яна хвороба

(-) рак сечового міхура

(-) захворювання статевих органів

(+) аденома і рак передміхурової залози

Питання №432. Провідна ознака гострого пієлонефрита у осіб після 60 років

(-) озноби

(+) лейкоцитурія (піурія)

(-) висока температура тіла

(-) значний лейкоцитоз із зсувом формули ліворуч

Питання №433. Відмінна риса гострого пієлонефриту в осіб після 60 років:

(-) підгострий початок

(-) значна вираженість загальної інтоксикації

(-) швидкий перехід гострого запалення в хронічне

(+) перехід серозної фази в гнойову

(-) до 6 місяців

(-) протягом 4-6 тижнів

Питання № 434. Показання для оперативного лікування при гострому пієлонефриті:

(+) прогресуючий перебіг з наростанням ознак загальної інтоксикації

(-) відсутність ефекту від консервативного лікування

(-) неспроможність відновити виведення сечі консервативними методами

Питання № 435. Основний етап операції при гострому гнійному пієлонефриті:

{-) декапсуляція нирки

(+) дренування нирки, вскриття гнійників

(-) вскриття гнійників, декапсуляція нирки

(-) хірургічна корекція обструкції сечових шляхів

Питання №436. Адекватне лікування піонефрозу – це:

(+) оперативне

(-) консервативне

(-) симтоматичне

(-) променеве

Питання № 437. Головний збудник циститів:

(-) протей

(-) віруси

(-) найпростіші

(-) мікоплазми

(-) ентерококи

(-) стафілококи

(+) кишкова паличка

(-) L-форми бактерій

Питання №438. Найтяжча форма циститу:

(-) тригонит

(-) ХІМІЧНИЙ КЛІНІЧНИЙ

(+) інтерстиціальний

(-) гематурічний

(-) шистосомоз сечового міхура

(-) ехінококоз сечового міхура

Питання №439. Найвірогіднішии фактор, який сприяє розвитку циститу:

(-) виснаження

(-) авітамінози

(+) переохолодження

(-) нервові стреси

(-) фізичні напруження

Питання №440. Провідний шлях інфікування при циститах:

(-) лімфогенний

(-) гематогенний

(-) нисхідний (з нирок)

(+) восхідний (уретральний)

Питання №441. Головний патогенетичний фактор розвитку циститу:

(-) зменшення функціональної місткості сечового міхура

(-) загальна реакція організму на запалення

(+) мікропошкодження епітелію слизової оболонки сечового міхура

(-) гіперемія та венозний стаз в судинах підслизового шару

(-) виникнення больових відчуттів внаслідок контакту запаленої слизової сечового міхура з сечою

(-) підсилення аферентних імпульсів, які викликають часті скорочення детрузору

Питання №442. Патогномонічний місцевий симптом гострого циститу:

(-) поллакіурія

(-) біль в поперековій ділянці

(-) біль в промежині

(+) болісний та частий сечовипуск

(-) імперативні поклики до сечовилуску

Питання №443. Найхарактерніший загальний симптом гострого циститу:

(+) нездужання, роздратованість, депресія

(-) підвищення температури тіла, лейкоцитоз, роздратованість

(-) швидка втомлюваність

(-) лейкоцитоз

(-) роздратованість, безсоння

Питання №444. Найчастіша зміна в аналізі сечі при гострому циститі:

(-) слиз

(-) солі

(-) білок

(-) ціліндрурія

(+) бактеріурія, лейкоцитурія, протеінурія

(-) еритроцитурія, протеінурія

Питання №445. Основна ознака гострого геморагічного циститу:

(-) значна піурія

(-) помірна лейкоцитурія

(+) макрогематурія

(-) високий ступінь бактеріурії

Питання №446. Основна ознака інтерстиціального циститу:

(-) ніктурія

(-) токсикоз

(+) висока температура тіла, токсикоз

(-) важкий загальний стан

(-) значна дизурія

Питання №447. Основна ознака променевого циститу:

(-) стійкість клініки

(-) тотальна гематурія

(-) термінальна гематурія

(-) дизурія

(+) болісні та часті сечовипускання

Питання №448. Особливості клінічного перебігу гострого гангренозного циститу вагітних:

(-) токсикоз, гостра затримка сечовипускання

(-) субфебрільна температура тіла, термінальна гематурія

(+) важкий загальний стан, токсикоз, гостра затримка

сечовипускання

(-) клініка "гострого" черева

(-) стійкість клініки

(-) ефективність антибактеріального лікування

(-) неефективність традиційних методів лікування

(-) ефективність термінового оперативного лікування

(-) сеча кольору м'ясних помиїв, уривки некротизованої слизової оболонки в сечі

Питання №449. Особливість клінічного перебігу шистосомозу сечового міхура:

(-) термінальна гематурія

(-) дизурія

(+) наявність в сечі яєць гельмінта

(-) виявлення живих гельмінтів

(-) утворення стріктур передміхурових ділянок сечоводів

Питання №450. Найчастіше вторинний цистит у чоловіків розвивається завдяки:

(-) каменям сечового міхура

(+) пухлинам сечового міхура

(-) хронічного пієлонефриту

(-) дивертикулам сечового міхура

(-) аномаліям, стріктурам ділянки

Питання №451. Найчастіше вторинний цистит у жінок розвивається завдяки:

(-) ускладненим пологам

(+) хронічному пієлонефриту

(-) пухлинам жіночих статевих органів

(-) запальним захворюванням внутрішніх та зовнішніх статевих органів

Питання №452. Особливість перебігу циститу у хворих на цукровий діабет:

(+) масивна лейкоцитурія і бактеріурія

(-) незначна лейкоцитурія і бактеріурія

(-) гострий початок з високим лейкоцитозом

(-) млявий, торпідний перебіг і слабкою болю при сечовипусканні

Питання № 453. Найінформативніший метод діагностування гострого первинного циститу:

(+) клінічний (дані анамнезу та огляду)

(-) мікроскопія сечі

(-) оцінка даних загальноклінічного дослідження кров

(-) відкладена несхідна цистографія

(-) виявлення лейкоцитурії, бактеріурії та бактеріологічне дослідження (мікробне число, видова приналежність та чутливість до антибіотиків)

Питання № 454. Провідний метод діагностування хронічного цистита:

(+) цистоскопія

(-) мікроскопія сечі/ хромоцистоскопія

(-) загальний аналіз сечі, імунофлюоресценція сечі

(-) посів сечі на мікрофлору

(-) цитологічне дослідження сечі та вишкрябів слизової оболонки сечового міхура

Питання № 455. Цистоскопічна картина гострого катарального циститу:

(-) слизова оболонка гладенька

(-) ділянки крововиливів в підслизову

(-) значна дифузна гіперемія слизової

(+) помірний набряк, значна дифузна або вогнищева гіперемія слизової

(-) поліпозні розростання слизової в місці перехідної складки

Питання №456. Цистоскопічна картина гострого фібринозного циститу:

(-) ніздріватість та гіперемія слизової

(-) вогнищева або дифузна гіперемія слизової

(-) слизова без блиску, набряк з розширеними судинами

(-) ділянки крововпливів, поверхневі ерозії на слизовій

(+) фібрінозно-гнойові білуваті або темно-червоні плівчасті утворення на слизовій

Питання № 457. Цистоскопічна картина геморагічного циститу:

(-) слизова без блиску

(-) різка дифузна гіперемія слизової

(-) гіперемія на ділянці сечоміхурового трикутника та шийки сечового м хура

(-) множинні висипання у вигляді фолікулів або просоподібні на ділянці

(+) окремі ділянки крововиливів, поверхневі ерозії

Питання № 458. Цистоскопічна картина гострого шийкового циститу:

(-) дифузна гіперемія слизової

(-) слизова без блиску, вогнища крововиливів

(-) помірне розширення судин слизової (підсилення судинного візерунка)

(+) гіперемія та набряк ділянки сечоміхурового трикутника і шийки сечового міхура

(-) численні висипання у вигляді фолікулів або просяних зерен на ділянці сечоміхурового трикутника

Питання №459. Цистоскопічна картина шистосомозу сечового міхура:

(-) дифузна гіперемія слизової

(+) інфільтрати та виразки сечового міхура

(-) помірне розширення судин слизової (підсилення судинного візерунка і

(-) гіперемія ділянки сечоміхурового трикутника і шийки сечового міхура

Питання № 460. Цистоскопічна картина виразкового цистита:

(-) наявність кіст перламутрового кольору

(-) численні ділянки крововиливів

(-) дифузна гіперемія слизової сечового міхура

(-) зменшення фізіологічної місткості сечового міхура

(+) дефект слизової з нерівними і частково підритими берегами та блискучим дном на передній стінці сечового міхура, навколо дефекта обідок гіперемії

(-) ділянки крововиливів з відкладанням фібріну

Питання № 461. Цистоскопічна картина інкрустуючого циститу:

(-) ділянка кроволивів

(-) дифузна гіперемія слизової сечового міхура

(-) перламутрові випинання слизової

(+) численні виразки різноманітних розмірів, імпрегновані солями

(-) виразка на передній стінці з нерівними краями і частково підритими берегами та блискучим дном, навколо виразки - тонкий обідок гіперемії

Питання №462. Основні лікувальні заходи при гострих циститах:

(-) призначення рослинних сечогінних засобів

(-) призначення спазмолітиків та знеболючих засобів

(-) пресакральна новокаїнова блокада з антибіотиками та гідрокортизоном

(+) етіотропна раціональна антибактеріальна та противірусна терапія

Питання № 463. Особливість лікування гангренозного циститу:

(-) спокій, дієта

(-) гемодіаліз

(+) термінова операція - дренування

(-) раціональна антибактерапія

(-) дезінтоксикаційні заходи

Питання № 464. Особливість лікування інтерстиціального цистита:

(-) спокій, антибактерапія

(-) раціональна антибактерапія

(-) призначення спазмолітиків і знеболюючих засобів

(+) планове оперативне лікування з антибактеріальною терапією

(-) пресакральна новокаїнова блокада з антибіотиками та гідрокортизоном

Питання № 465. Особливість лікуваня геморагічного циститу:

(-) спокій, тепло

(+) призначення гемостатиків та вітамінів

(-) інстиляція розчинів антисептиків

(-) ІНСТИЛЯЦІЯ КІСТОЧКОВИХ ОЛІЙ

(-) призначення інтерферона лейкоцитарного, ацикловіра, відорабіна

Питання №466. Особливість лікування циститу у хворих на цукровий діабет:

(-) вітамінотерапія (А, В, С )

(+) адекватне протидіабетичне та антибактеріальне лікування

(-) призначення відварів сечогінних трав після згасання гострих явищ

(-) призначення електрофізичних процедур після згасання гострих явищ

(-) активна раціональна антибактерапія з призначенням ністатіна, леворина

Питання №467. Особливість лікування шистосомозу сечового міхура:

(-) оперативне лікування - уретероцистоанастомоз

(-) інстиляція розчинів уроантисептиків у сечовий міхур

(-) активна раціональна антибактерапія з призначенням ністатина, леворина

(+) застосування препаратів трьохвалентного антимона сурьми та золота

Питання №468. Особливості лікування післяпроменевого циститу:

(-) вітамінотерапія (В, С)

(+) інстиляція емульсією антибіотиків з метилурацилом

(-) ендовезікальні інстиляції кортикостероїдів

(-) оперативне лікування (екстирпація сечового міхура - артефіціальний сечовий міхур)

(-) інстиляція кісточкових олій з метил урацилом

Питання №469. Невідкладні заходи при термічних опіках:

(-) термінове оперативне лікування

(-) активна антибактерапія

(-) вітамінотерапія

(-) інстиляція в сечовий міхур розчинів уроантисептиків

(+) промивання сечового міхура великою кількістю індиферентних стерільних розчинів та знеболюючими засобами

Питання № 470. Основні лікувальні заходи при хронічних циститах:

(-) гормонотерапія та імуностимуляція

(+) активна раціональна антибактерапія

(-) призначення спазмолітиків та знеболюючих засобів

(-) широке застосування фізметодів (в т.ч. в санаторно-курортних умовах)

Питання №471. Провідне ускладнення циститів:

(-) геморой

(-) перитонит

(-) простатит

(-) парацистит

(+) висхідний хронічний пієлонефрит

(-) тромбофлебіт нижніх кінцівок

Питання №472 Лікування гострого не гнойового парациститу:

(+) консервативне

(-) термінове оперативне лікування (цистостомія дренування паравезікальноі клітковини)

(-) фіз. методи лікування

Питання №473. Лікування гострого гнойового парациститу:

(-) консервативне

(+) термінова операція

Питання № 474. Критерії подолання гострого циститу:

(-) негативні бактеріологічні дослідження сечі

(-) нормалізація показників загального аналіза сечі за Нечипоренко

(+) зникнення клінічних симптоме за 8-10 днів після початку лікування

Питання № 475. Критерії подолання хронічного циститу:

(-) відсутність клінічної симптоматики протягом 2-3 місяців

(-) відсутність бактеріурії та леикоцитурії протягом 2-3 місяців

(+) відсутність рецидивів та загострень цистита протягом року (з вивченням бактеріурії та лейкоцитурії)

Питання № 476. Першопричина цисталгії:

(-) хронічний коліт

(-) хронічний уростаз

(-) сексуальні конфлікти

(+) гормональний дисбаланс

(-) нервово-психічні захворювання

(-) хронічні запальні процеси внутрішніх статевих органів

(-) філогенетична єдність морфології шийки сечового міхура та жіночих геніталій

Питання №477. Фактори сприяння цисталгії:

(+) свідома затримка сечовипускання

(-) хронічний коліт

(-) патологічні пологи

(-) сексуальні неврози

(-) нервово-психічне перевантаження

Питання №478. Клініка цисталгії:

(-) полакіурія

(-) висока температура тіла

(-) симптоми інтоксикації

(-) термінальні різі при сечовипусканні

(-) різі протягом всього сечовипускання

(+) ниючий біль в надлобковій ділянці, в промежині, в уретрі, полакіурія

Питання №479. Головний метод діагностики цисталгії:

(+) цистоскопія

(-) загальний аналіз сечі

(-) загальний аналіз крові

(-) гормональні дослідження

(-) гінекологічні дослідження

Питання №'480. Диференціально-діагностичні ознаки цисталгії:

(-) масивна піурія

(-) прихована лейкоцитурія

(-) високий ступінь бактеріурії

(-) відсутність патологічних змін в сечі

(+) відсутність змін слизової сечового міхура та гіперемія сечоміхурового трикутника

Питання №481. Цистоскопічна картина при цисталгії:

(-) дифузна гіперемія слизової

(-) вогнища крововиливів з відкладанням фібріна

( + ) гіперемія трикутника Льєто та відсутність змін на інших ділянках слизової сечового міхура

(-) численні виразки слизової з інкрустацією солями

(-) папіломатозні розростання в місці перехідної складки

Питання № 482. Один з видів найефективнішого лікування цисталгії:

(-) хлоретілова анестезія люмбосакральної зони

(-) інстиляція 0,25% розчину новокаїну в сечовий міхур

(-) гормональна терапія естрогенними препаратами за відсутністю протипоказань

(-) інстиляції розчинів уроантисептиків в сечовий міхур

(-) призначення спазмолітиків, анальгетиків і седативних засобів

(+) новокаїн-медикаментозні блокади (в передню стінку піхви, пресакральна, в трикутник Льєто)

Питання №483. Один з видів найефективнішого лікування цисталгії:

(-) психотерапія, акупунктура

(+) голкорефлексотерапія та електроакупунктура

(-) широке застосування фізіотерапевтичних процедур

(-) оперативне лікування (денервація сечового міхура, резекція детрузора з трансплантацією трикутника Льєто в петлю прямої кишки)

Питання №484. Провідні збудники венеричних інфекційних уретритів:

(-) віруси

(-) бактерії

(-) грибки

(+) трихомонада, хламідії

Питання №485. Провідні збудники невенеричних інфекційних уретритів:

(-) грибки

(-) віруси

(+) бактерії

(-) найпростіші (

-) шистосома

Питання №486 Головна етіологічна причина неінфекційних уретритів:

(+) аллергени

(-) трихомонади

(-) пухлини сечівника

(-) протоплазми

(-) застійні явища у венозній мережі миски

Питання №487. Клінічні прояви гострих уретритів:

(-) часті сечовипускання

(-) різі на початку сечовипускання

(-) каламутна сеча на початку сечовипускання

(-) уретральні нитки в першій порції сечі

(+) невимушене витікання виділень з сечівника

Питання №488. Головне в діагностиці гострих уретритів:

(-) загальний аналіз

(-) вивчення анамнезу

(-) виявлення в сечі уретральних ниток

(+) бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження виділень з сечівника

(-) посів сечі на мікрофлору и чутливість її до антибіотиків

Питання №489. Головне в діагностиці хронічних уретритів:

(-) уретроскопія

(-) проба за Зимницьким

(-) загальноклінічний аналіз сечі

(-) посів сечі на мікрофлору й чутливість її до антибіотиків

(+) бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження виділень з уретри

Питання №490. Особливість діагностики хламідійного уретриту:

(-) бак. посіви

(-) бактеріоскопія виділень з уретри

(-) імунофлюоресцентний метод виявлення антигенів хламідій у вишкребах з уретри

(+) бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження виділень з уретри

Питання № 491. Основні лікувальні заходи при гострих уретритах:

(+) етіотропна терапія

(-) масаж уретри на бужі

(-) електрофорез з антибіотиками

(-) інстиляції в уретру розчинів антибіотиків

Питання №492. Основні лікувальні заходи при хронічних уретритах

(+) етіотропна терапія

(-) заборона статевих актів

(-) призначення фізіопроцедур

(-) інстиляції в уретру розчинів уроантисептиків

Питання № 493. Етіотропні препарати, які застосовують для лікування хворих на інфекційний неспецифічний бактеріальний уретрит:

(-) нітрофурани

(-) цефалоспорини

(-) сульфаніламідні препарати

(-) антибіотики пеніцилінової групи

(-) антибіотики тетрациклінової групи

(+) лікування відповідно до антибіотикограм

Питання №494. Етіотропні препарати для лікування хворих на вірусний уретрит:

(-) ацикповір, сульфаніламіди, антибіотики широкого

спектра ди

(-) відорабін, нітрофурани

(-) сульфаніламідні препарати, ацикловір

(+) лейкоцитарний інтерферон, ацикловір, відорабін, вітамін С

(-) антибіотики широкого спектра дії, вітамін С

Питання №495. Етіотропні препарати для лікування хворих на трихомонадний уретрит:

(+) препарати нітроімідазолової групи

(-) фторхінолони

(-) сульфаніламіди

(-) антибіотики широкого спектра дії

Питання №496. Етіотропні препарати для лікування хламідійних уретритів:

(-) моно- та дифторхінолони

(+) моно-та дифторхінолони, макроліди та тетрацикліни

(-) цефалоспорини

(-) сульфаніламіди

Питання №497. Критерії одужування хворих на уретрит:

(-) припинення виділень з уретри

(+) припинення виділень з уретри і стерільність бак. посівів

(-) зникнення клінічних ознак захворювання

(-) нормалізація показників загальноклінічного дослідження сечі

Питання №498. Збудники, які найчастіше зустрічаються при хворобі Рейтера:

(-) віруси

(-) гонококи

(+) хламідіі

(-) стафілококи

Питання №499. Провідна ознака хвороби Рейтера:

(+) уретро-околосиновіальний синдром

(-) кон'юнктивіт, біль а поперековій ділянці

(-) атрофія м'язів кінцівок, мляві паралічі

(-) кератодермія, шлунково-кишкові кровотечі

(-) різі на початку сечозипуску

Питання №500 Вірогідність діагностики хвороби Рейтера ґрунтується на:

(-) бактеріологічному дослідженні сечі

(-) виявленні цирцинарного баланіта

(+) виявленні уретрооколосиновіальної триади

(-) бактеріологічному та імунофлюоресцентному дослідженні вишкрябів з уретри

(-) бактеріологічному та імунофлюоресцентному дослідженні секрета передміхурової залози

(-) бактеріологічному та імунофлюоресцентному дослідженні синовіальної рідини

Питання № 501. Вірогідність діагностики невиразних форм хвороби Рейтера ґрунтується на:

(-) бактеріологічному дослідженні сеч

(-) гістохімічних реакціях

(-) серологічних дослідженнях

(+) позитивній імунологічній реакції з хламідіиними антигенами

Питання № 502. Основні лікувальні заходи при хворобі Рейтера:

(-) ЛФК, фізметоди, масаж

(+) призначення ципробая або таривіда, антибіотиків, груп

тетрациклінів та макролідів

(-) призначення антибіотиків групи пеніціліна

(-) призначення препаратів тетрациклінового ряду

(-) дезінтоксикаційні та десенсибілізуючі заходи

Питання №503. Провідні збудники інфекційних епідидимітів:

(-) протей

(-) віруси

(-) хламідії

(-) трихомонади

(+) стафілокок

Питання №504. Першопричина абактеріальних епідидимітів:

(-) геморой

(-) гонококи

(-) тривалі закрепи

(-) статеві надмірності

(-) застій крові в органах калитки

(+) флебостаз в органах калитки

Питання №505. Переважний шлях інфікування придатка яєчка:

(-) лімфогенний

(-) секреторний

(+) гематогенний

(-) каналікулярний

(-) метастатичний

Питання №506. Збудниками неспецифічних інфекційних орхоепідидимітів найчастіше є:

(-) віруси

(+) бактерії

(-) хламідіі, віруси, мікоплазми

(-) рикетсії

Питання №507. Головній пальпаторний симптом гострого неспецифічного епідидиміту:

(+) збільшення, напруженість і болісність яєчка та його придатка

(-) болісність пальпації придатка

(-) придаток значно збільшений

(-) придаток охоплює яєчко кільцем

(-) збільшення регіонарних лімфовузлів

Питання №508. Найчастіше первинне вогнище специфічного орхоепідидиміту знаходиться у:

(-) тілі придатка

(+) хвості придатка

(-) головці придатка

(-) яєчку

Питання №509. Найчастіше первинне вогнище неспецифічного орхоепідидиміту знаходиться у:

(-) тілі придатка

(-) хвості придатка

(+) головці придатка

Питання № 510. Тактика амбулаторного уролога стосовно хворих на гострий неспецифічний орхоепідидиміт:

(-) лікування вдома

(-) лікування в умовах поліклініки

(-) планова госпіталізація

(+) негайна госпіталізація

Питання №511. Дія блокади за Лоріном-Епштейном:

(+) блокує больові відчуття:

(-) покращує кровообіг

(-) нормалізує живлення тканин

(-) справляє бактеріостатичний вплив

(-) прискорює розсмоктування інфільтратів у придатку яєчка

(-) нормалізує проникливість капілярів у вогнищі ураження

Питання №512. Основне лікування гострого неспецифічного гнойового орхоепідидиміту:

(-) аутогемотерапія

(-) холод на калитку

(+) оперативне лікування

(-) блокада за Лорін-Епштейном

(-) олійно-бальзамічні пов'язки

Питання № 513. Показання для проведення консервативного лікування гострого неспецифічного орхоепідидиміту:

(-) різка болісність при пальпації

(-) незначна реактивна водянка оболонок яєчка

(-) обмежене запалення яєчка та його придатка, яке схильне до зворотнього розвитку

(-) велике збільшення калитки на боці ураження, блискава шкіра

(+) пальпаторно придаток та яєчко диференціюються один від іншого, мають гладеньку поверхню

Питання №514. Показання до оперативного лікування гострих неспецифічних орхоепідидимітів:

(-) висока лихоманка протягом 2-х діб

(-) значно виражені лейкоцитурія та протеінурія

(+) ураження яєчка та його придатка, котрі, мають тенденцію до торпідного прогресуючого перебігу

Питання №515. Провідний механізм травми у випадках виникнення травматичного орхоепідидиміту:

(-) онанизм

(+) пряма травма

(-) статеві надмірності

(-) заворот яєчка з придатком

(-) фізичне напруження, яке супроводжується скороченням м'яза, котрий підтримує яєчко

Питання № 516. Провідною ознакою в діагностиці закритої травми легкого ступеня органів калитки є:

(-) механізм травми

(-) різка болісність

(+) поширені крововиливи

(-) збільшення відповідної половини калитки

Питання №517. Головний різновид пошкодження в разі закритої травми калитки: (-) відрив судинної ніжки

(-) розмізчення паренхіми яєчка

(+) забій яєчка

(-) утворення міжоболонкової гематоми

(-) утворення гематоми сім'яного канатика

Питання №518. Провідною ознакою в діагностиці закритої травми середнього ступеня органів калитки є:

(-) напруженість калитки

(+) різка болісність калитки

(-) збільшення відповідної половини калитки

(-) крововиливи в під- та міжоболонкові простори, різка болісність калитки

Питання №519. Провідною ознакою в діагностиці закритої травми калитки важкого ступеня є:

(-) розташування яєчка над лобком

(-) розлогий крововилив в калитці

(+) збільшення і напруженість калитки, різкий біль та розлогі крововиливи в калитці

Питання №520. Лікувальна тактика при легкому ступені травми органів калитки: (-) оперативне лікування

(-) лікування вдома протягом 7-14 діб

(-) амбулаторне лікування протягом 8-10 днів

(+) консервативне лікування в стаціонарі протягом 5-7 днів

Питання № 521. Обсяг хірургічного втручання у хворих із закритою травмою органів калитки:

(-) евакуація гематом

(-) перев'язування судин

(-) дренування крововиливів

(-} звільнення зі шварт складових сім'яного канатика

(+) економічне та обачне оперативне втручання, перев'язування уражених судин, ушивання розривів, видалення гематом та розмізчених тканин

Питання №522. Фактори, які сприяють перекручуванню сім'яного канатика:

(-) травма промежини

(-) редукція м'яза який піднімає яєчко

(-) порушення процесу редукції оточини яєчка

(+) недорозвиненість або відсутність зв'язки Гунтера

(-) аномалії яєчка, котрі обумовлюють його рухливість навколо підвздошної вісі

Питання №523. Термін наступу незворотніх змін в яєчку після перекруту сім'яного канатика:

(-) менше 6 годин

(-) за 12-24 годин

(-) за 24-72 годин

(+)за 6-10 годин

Питання №524. Сутність оперативного втручання при перекруті сім'яного канатика:

(+) розкручування сім'яного канатика в зворотному напрямку (реверсія), як спроба відновлення кровообігу в яєчку

(-) широкий операційний досіуп та ревізія пахвинного каналу

(-) ревізія місця перекруту

(-) спостереження протягом 15-20 хвилин з метою з'ясування можливості відновлення кровообігу в яєчку та видалення нежиттєздатних яєчка та придатка

(-) насічки на яєчку та придатку з метою контролю життєздатності їх паренхім

Питання №525. Особливість лікування хворих з перекрутом сім'яного канатика в післяопераційному перюді

(-) ліжечний режим

(-) антибактеріальна терапія

(-) ацетилсаліцилова кислота

(-) електрофізичні процедури

(+) гепарин двічі на добу по 5000 одиниць

Питання № 526. Особливість лікування гострих кавернитів полягає в застосуванні:

(+) гепарина

(-) нітрофуранів

(-) антибіотиків

(-) сульфаніламідів

Питання№ 527. Провідний симптом каверніта:

(-) послаблення ерекції

(-) спонтанна еякуляція

(-) набряк прутня

(-) підвищення температури тіла

(+) біль у прутні, який супроводжує ерекцію

Питання №528. Найчастіша локалізація фіброзної бляшки при хворобі Пейроні:

(-) в перемичках печеристих тіл

(-) між губчастими та печеристими тілами

(-) вздовж основного артеріального стовбура

(+) між білковою оболонкою та печеристими тілами

Питання №529. Головна скарга у хворих з хворобою Пеироні:

(-) надмірної тривалості ерекції

(-) млявий та тонкий струмень сечі

(+) викривлення прутня

(-) біль під час статевого акту

Питання №530. Консервативне лікування при хворобі Пейроні обов'язково включає:

(-) димексид

(-) антикоагулянти

(-) променеву терапію

(-) електрофорез з лідазою

(+) ін'єкції лідази безпосередньо у бляшки

Питання №531. Основний метод лікування хворих з хворобою Пейроні:

(-) хірургічний

(+) введення лідази та антикоагулянтів

(-) застосування лазеромагнітної терапії

(-) дієта з низьким вмістом кальцію

Питання №532. Наивірогідніший патогенетичний фактор приапізму:

(-) менінгіт

(-) спинномозкові сухоти

(-) пухлини спинного мозку

(+) алкогольна інтоксикація

(-) пухлини та травми прутня

Питання №533. Одна з головних причин приапізму:

(+) каверніт

(-) інфекційний паротит

(-) пролонгований статевий акт

(-) камені сечового міхура

(-) тромбоз вен навколопростатичного сплетіння

Питання №534. Одна з головних причин приапізму:

(-) уретрити

(-) фімоз, парафімоз

(+) мієломна хвороба

(-) отруєння ліками

Питання №535. Локальні патофізіологічні зміни в кавернозних тілах при тривалій патологічній ерекції:

(-) лімфостаз

(+) зростання в'язкості крові

(-) набряк перекладин кавернозних тіл

(-) збільшення вмісту ацетілхоліна

(-) збільшення вмісту гістамінів

(-) некроз венозних клапанів кавернозних тіл

(-) зростання змісту вуглекислого газу

Питання № 536. Віддалені наслідки патологічної ерекції:

(+) імпотенція

(-) варикоцелє

(-) стріктури уретри

(-) слоновість (лімфостаз) калитки

(-) локальна гіпоксія

(-) гіпоксія печеристої тканини

(-) розростання сполучної тканини

(-) фіброзна індурація печеристих тіл

Питання №537. Провідний метод консервативного лікування приапізму:

(-) призначення аналгіна, баралгіна

(-) призначення медичних пиявок

(-) призначення метилурацила, пентоксила в поєднанні з пункцією печеристих тіл

(-) призначення холодних компресів

(+) внутрішньом'язові та місцеві введення гепаріна

Питання №538. Приапізм найчастіше виникає у віці:

(-) 6-18 років

(+) 30-50 років

(-) 60-80 років

(-) 4-10 років

Питання № 539. Симптом, який розрізняє початковий приапізм від фізіологічної ерекції:

(-) гостра затримка сечовипуску

(-) статевий член приведений до живота і приймає дугоподібну форму

(+) збільшення статевого члена в об'ємі, ущільнення його кавернозних тіл, а головка його не напружена, акт сечвиведення не порушений

(-) ерекція супроводхуєтася почуттям жару і болючості в статевому члені

Питання №540. Тактика лікування приапізму

(-) променева терапія

(-) оперативне лікування

(+) консервативне лікування

(-) комбіноване лікування

Питання №541. Види новокаїнових блокад, що використовуються при лікуванні приапізму:

(+) епідуральна

(-) пресакральна

(-) спинномозкова

(-) ішиоректальна

(-) паравертебральна

Питання № 542. Мета хірургічного лікування приапізму:

(-) відновлення лімфовідтоку

(+) відновлення відтоку венозної крові

(-) зменшення притоку артеріальної крові

(-) розрив патологічних нервових зв'язків

(-) відновлення нормального сечовиділення

Питання № 543. Редукція статевого прутня після виконання сафено-кавернозного анастомозу спостерігається частіше:

(+) на операційному столі

(-) через 24 год. після операції

(-) через 2-4 год. після операції

(-) після 8-12 год. після операції

Питання №544. Оптимальний термін операції при відсутності ефекту від консервативної терапії приапізму:

(-) тиждень з початку захворювання

(+) 8-24 години з початку захворювання

(-) 48-72 години з початку захворювання

(-) 24-36 годин з початку захворювання

(-) 36-48 годин з початку захворювання

Питання № 545. Головна умова ефективності лікування приапізму:

(-) дотримання оптимального терміну проведення операції

(-) адекватна антикоагуляційна терапія в післяопераційному періоді

(+) повне відновлення венозного відтоку з кавернозних тіл статевого прутня

(-) максимально можливе розсічення білкової оболонки кавернозних тіл статевого прутня

(-) вивільнення уретри від здушення кавернозними тілами статевого прутня

Питання № 546. Характерні рентгенологічні зміни в сім'яних піхурцях при хронічному простатиті:

(-) нерівномірність заповнення

(-) ампутація сім'яних піхурців

(-) зморщування сім'яних піхурців

(-) мішкоподібне розширення сім'яних піхурців

(+) неповне випорожнення сім'яних міхурців та рефлюкс контрастної речовини в передміхурову залозу

Питання № 547. Принципи раціональної антибактеріальної терапії гри лікуванні хронічного простатиту:

(-) знання особливостей проявів та частоти побічних реакцій

(-) призначення короткочасних курсів антибактеріальних препаратів широкого спектру дії

(+) виділення та ідентифікація збудника хвороби і вивчення його антибіотикограми, вибір найбільш ефективного та найменш токсичного препарату

(-) проведення антибіотикотерапії необхідної тривалості до досягнення стерільності бак. посівів секрету простати

Питання №548 Антибактеріальні препарати, що мають високу константу дисоціації в лужному середовищі і забезпечують свою високу концентрацію в тканині простати:

(-) макроліди

(-) пеніціліни

(+) тетрацикліни

(-) левоміцитин

Питання №549. Основний передумовний фактор хронічного простатиту:

(-) інфекція

(-) імунний

(-) гормональний

(-) розсіяний та магістральний варіанти кровопостачання передміхурової залози

(-) напівсферичні утворення жовтого кольору або поліпозні утворення, шо піднімаються над слизовою

(+) нейровегетативні порушення

Питання №550. Найбільш часті збудники інфекційних простатитів:

(-) віруси, хламідії

(-) мікоплазми, стафілококи

(-) L-форми бактерій

(+) трихомонади, хдамідіі, стафілококи, стрептококи

(-) кишкова паличка

(-) синьогнійна паличка

Питання №551. Фізиологічна роль секрету передміхурової залози:

(-) підтримання бар'єрної функції, збільшення об'єму сім'яної рідини

(+) гормональна регуляція статевої функції, підтримання життєдіяльності сперматозоонів, нейтралізація слабко-кислого середовища сім'яної рідини

(-) стимуляція еректильної складової статевого циклу

Питання №552. Основний етіологічний фактор простатозу:

(-) стріктура уретри

(+) гормональний дисбаланс та каналікулярний спад

(-) порушення інервації

(-) застій секрета в ацинусах

Питання №553. Основна причина застою секрету у фолікулах передміхурової залози:

(+) атонія простати

(-) перерваний статевий акт

(-) неповноцінна еякуляція

(-) тривале статеве утримання

(-) незадоволене сексуальне збудження

Питання №554. Найбільш часті причини застою крові в органах малого тазу, які приводять до розвитку простатиту:

(-) варикоцелє

(-) гіподінамія

(+) хронічні запори

(-) хронічний алкоголізм

(-) застій венозної крові в органах малого тазу

(-) нікотинова інтоксикація

Питання №555. Ведучі фактори в розвитку хронічного простатиту:

(+) гемодинамічні порушення в передміхуровой залозі

(-) переохолодження

(-) інфекційний фактор

(-) порушення ритму статевого життя

(-) стенотичні процеси в уретрі

Питання №556. Характер болю при хронічному простатиті:

(-) біль в спокої

(-) біль в положення сидіння

(-) біль при швидкій ход

(-) біль при піднятті

(+) термінальний біль при сечовипусканні

Питання №557. Найбільш часта локалізація болю при хронічному простатиті

(-) в яєчках

(+) в промежині

(-) в задньому проході

(-) в пахвинній ділянці

(-) в надлобковій ділянці

Питання №558. Початкові прояви хронічного простатиту:

(-) біль в промежині

(-) біль в статевому прутні

(-) біль в пахвинній ділянці

(-) біль в ділянці прямої кишки

(+) біль під час акту сечовиділення

Питання №559. Ускладнення з боку органів сечової системи при хронічному простатиті:

(-) гіпотонія мисок

(-) зменшення ємкості сечового міхура

(-) порушення процесу секреції в нирках

(+) порушення процесу екскреції нирками

(-)зниження об'ємної швидкості сечовиділення

Питання №560. Основні ускладнення хронічного простатиту:

(+) копулятивна імпотенція

(-) зниження лібідо

(-) болючий оргазм

(-) передчасна еякуляція

Питання № 561. В якому віці найбільш часто хворіють простатитом?

(-) до 20 років

(+) 21-30 років

(-) 31-40 років

(-) 41-50 років

Питання №562. Кровопостачання передміхурової залози

(-) запираюча артерія

(-) середня прямокишкова артерія

(+) гілки нижніх міхурових артерій

(-) гілки внутрішньої статевої артерії

(-) поверхневої епігастральноі артерії

Питання №563. Лімфовідток з передміхурової залози:

(+) підчеревинний

(-) підздухвенний

(-) прямокишковий

(-) нижній поперековий

Питання №564. Функціональне призначення передміхурової залози:

(-) імунна

(-) моторна

(-) бар'єрна

(+) секреторна, інкреторна

(-) регуляція сечовиділення

Питання №565. Зниження фагоцитарно-бактерицидної активності лейкоцитів у вогнищі запалення при хронічному простатиті пов'язано:

(- зі зниженням осмолярності сечі

(+) зі зменшенням активності лейкоцитарного лізоцима

(-) зі зменшенням пероксидази в секреті передміхурової залози

(-) з трансформацією лейкоцитів в клітини Штейнгеймера-Мальбіна

(-) зі зменшенням лужної фосфотази в секреті передміхурової залози

Питання №566. Результат внутрішньошкірної тестостеронової проби, що свідчить про недостатність андрогенної насиченості:

(-) зона гіперемії шкіри не більше 10-15 мм

(-) зона гіперемії шкіри діаметром 21-19 мм

(-) зона гіперемії шкіри діаметром 15-20 мм

(-) зона гіперемії шкіри перевищує 30 мм

(+) слабка судинна реакція або повна відсутність гіперемії

Питання №567. Рівень естрогенів в крові у хворих на хронічний простатит:

(-) знижений

(+) підвищений

(-) незмінений

Питання №568. Характерні пальпаторні зміни в передміхуровій залозі при хронічному простатиті:

(-) значна болючість

(-) відсутність міждольової бороздки

(+) збільшення розмірів і набрякнення залози

(-) наявність вогнищ ущільнення і розм'якшання

(-) нечіткі межі залози з-за інфільтрації оточуючої клітковини

Питання №569. Найбільш характерні пальпаторні зміни в простаті при хронічному простатиті:

(-) різка болючість

(-) межі залози чіткі

(-) розміри залози не змінені

(+) залоза зменшена в розмірах

(-) консистенція залози щільна

Питання №570. Характер кристалізації секрету при хронічному простатиті:

(+) малюнок кристалізації характеризується потовщенням гілок, хаотичною вигнутістю

(-) малюнок нагадує листок папороті, гілки відходять лід кутом, витончені, а поперекові гілки відсутні

(-) малюнок кристалізації уявляє собою хаотично розкидані кристали у вигляді грубих деформованих стеблів

Питання №571. Нормальний вміст фруктози в секреті простати:

(+) 0,011-0,883 ммоль/л

(-) 0,0049-0,693 ммольл

(-) 0,0055-0,484 ммоль/л

(-) 0,0055-0,594 ммоль/л

Питання №572. Найбільш достовірний метод дослідження виділення передміхурової залози при хронічному простатиті:

(-) біохімічний

(-) цитологічний

(+) імунологічний, бактеріологічний

(-) спектрометрічний

(-) рентгеноструктурний

Питання №573. Основні протипоказання виконання масажу передміхурової залози:

(-) загострення геморою

(-) тріщини заднього проходу

(-) камені передміхурової залози

(-) туберкульоз передміхурової залози

(+) гострий простатит

Питання №574. Дія ректального електрофорезу при лікуванні хронічного простатиту:

(-) покращення лімфообігу

(-) зниження лімфообігу

(-) прискорення процесів розсмоктування

(+) покращення кровообігу в простаті, покращення трофічних процесів

Питання №575. Лікувальна дія ескузану при хронічному простатиті:

(-) гемостатична

(-) венотонізуюча

(+) антикоагуляційна

(-) ангіопротективна

(-) протизапальна

Питання № 576. Характер лікувальної дії пальцьового масажу передміхурової залози при хронічному простатиті:

(+) покращує трофіку і функцію

(-) покращує дренування ацинусів

(-) зменшує венозний застій в передміхуровій залозі

(-) сприяє приливу артеріальної крові

(-) сприяє покращенню гормональної активності передміхурової залози

Питання № 577. Лікувальна дія ультразвуку при лікуванн хворих на хронічний простатит:

(-) підвищення лібідо

(-) розсмоктування рубців

(-) розсмоктування запальних вогнищ

(-) стимуляція інкреторної діяльності

(+) покращення трофіки і обмінних процесів

Питання №578. Оперативне втручання, найбільш часто здійснюване при склерозі передміхурової залози:

(-) простатектомія

(+) трансуретральна резекція

(-) резекція сечового міхура

Питання №579. Найбільш вивчені питання нефролітіазу:

(-) лікування

(-) етіологія

(-) патогенез

(+) клінічні прояви

(-) визначення сечокам'яної хвороби

Питання №580. Механізм гематурії при сечокам'яній хворобі:

(+) ниркова венна гіпертензія

(-) пошкодження каменем сечоводу

(-) пошкодження каменем сечового міхура

(-) пошкодження каменем паренхіми нирки

(-) пошкодження каменем слизової миски

Питання №581. Причини, що викликають біль при сечокам'яній хворобі:

(+) гострий і хронічний уростаз

(-) травма конкрементом чашечки

(-) травма конкрементом миски

(-) травма конкрементом сечоводу

(-) тразма конкрементом сечового міхура

Питання №582. Найменш вивчені питання нефролітіазу:

(-) лікування

(+) етіологія нефролітіазу

(-) екзогенні етіологічні фактори

(-) загальні ендогенні етіологічні фактори

(-) місцеві ендогенні етіологічні фактори

Питання № 583. Основна причина, яка обумовлює малу ефективність лікування нефролітіазу:

(-) незнання методів лікування

(-) незнання методів діагностики

(-) незнання методів профілактики

(-) незнання етіологічних факторів

(+) незнання етіології і патогенезу нефролітіазу

Питання №584. Високий рівень рецидивів сечових каменів пояснюється:

(-) наявністю інфекції в сечових шляхах

(+) хронічним перебігом нефролітіазу

(-) наявністю хронічного уростазу

(-) наявністю згустків крові в сечових шляхах

(-) підвищеною концентрацією солей

Питання №585. Ведучий симптом нефролітіазу:

(+) біль

(-) піурія

(-) гематурія

(-) бактеріурія

(-) протеїнурія

Питання №586. Основний метод діагностики нефролітіазу:

(-) УЗД

(-) цистоскопія

(+) рентгенологічний

(-) радіоізотопні методи

(-) виявлення солей в сечі

Питання № 587. Етіологічні фактори нефролітіазу усуває:

(+) операція

(-) літотрипсія

(-) висхідний літоліз

(-) нисхідний літоліз

(-) тракція і літолізація каменя

Питання №588. Найбільш ефективний метод лікування нефролітіазу:

(-) висхідний літоліз

(-) нисхідний літоліз

(-) різновидності літотрипсії

(+) фітолітотрипсія

(-) різновидності хірургічного лікування

Питання №589. Найбільш розповсюджена в даний час теорія утворення каменя:

(-) теорія Карр

(-) інфекційна

(+) матрикс-кристалізаційна

(-) теорія Рендалла (бляшки Рендалла)

(-) дефект інгібіторів преципітації кальція в сечі

Питання №590. Феномен Рендалла (бляшки Рендалла) - це:

(-) камені, що йдуть по канальцях

(-) камені, що утворились в мисці

(-) камені, що утворились в чашечці

(-) камені, що виявляються на пошкоджених сосочках

(+) агрегації субепітеліальних мікроскопічних каменів

Питання № 591. Домінуючі причини, що зумовлюють рН сечі:

(-) життєдіяльність мікроорганізмів сечі

(-) хімічні процеси, що мають місце в сечі

(-) активність ферментів та мікроорганізмів в сеч

(-) взаємодія електричних зарядів

(+) порушення секреції іонів водню епітеліальними клітинами нефрону

Питання №592. Фактори ризику утворення каменя в сечовивідних шляхах:

(+) внутрішньонефронний калькульоз

(-) присутність інфекції в сечовивідних шляхах

(-) активізація ферментативних процесів в сечі

(-) дефіцит інгібіторів преципітації кальція сечі

(-) збільшення концентрації в сечі камнеутворюючих солей

Питання №593. Камнеутворюючі речовини, що найбільш часто зустрічаються:

(-) урати

(-) фосфати

(+) оксалати

(-) амінокислоти

(-) солі сечової кислоти

Питання № 594. Причини виникнення сечових сольових діатезів:

(-) порушення кількості та якості їжі

(-) порушення питьового режиму та якості води

(+) порушення відношення клубочкової фільтрації їа канальцевої реабсорбції

Питання №595. Причини виникнення сольових діатезів

(-) авітамінози

(-) хвороба Педжета

(-) захворювання паращитовидних залоз

(-) захворювання шлунково-кишкового тракту

(+) порушення відношення клубочкової фільтрації та канальцевої реабсорбції

Питання №596. Причини виникнення сольових діатезів:

(-) порушення метаболізму сечової кислоти

(-) травма кісток, довгосрочна мобілізація

(-) порушення метаболізму щавелевої кислоти

(-) збільшення вмісту камнеутворюючих речовин

(+) порушення відношення, клубочкової фільтрації та канальцевої реабсорбції

Питання №597. Механізм збільшення вмісту кальція в крові при захворюванні паращитовидних залоз:

(+) активізуються остеокласти кісток

(-) порушується канальцева реабсорбція

(-) знижується клубочкова фільтрація кальцію

(-) стимулюється утворення 1,25 діоксіхолекальциферола

(-) стимулюється адсорбція кальція в шлунково-кишковому тракті

Питання №598. Кількісні та якісні зміни в сечі при захворюванні паращитовидних залоз:

(-) поліурія

(-) гіпернатріурія

(-) гіперфосфатурія

(+) сукупність цих змін

Питання №599. Механізм виникнення гіперкальціурії при захворюванні паращитовидних залоз:

(-) збільшення секреції кальція

(-) збільшення фільтрації кальція в клубочках

(+) зниження реабсорбції кальція канальцями

(-) зниження реабсорбції кальція проксимальними канальцями

Питання №600. Зміни в сечі при гіперпаратіреоідизмі:

(-) поліурія

(-) фосфатурія

(-) гіпернатріурія

(+) гіперкальціурія

Питання №601. Дія паратгормона на нирку:

(-) безпосередньо діє на канальці - зниження реабсорбції кальція

(-) безпосередньо діє на канальці - збільшення реабсорбції кальція

(-) безпосередньо діє на канальці - зниження реабсорбції фосфору

(+) діє опосередково шляхом збільшення вмісту кальція в крові

(-) безпосередньо діє на клубочки, прискорюючі фільтрацію кальція

Питання №602. Основні прояви первинного гіперпаратіреоідизма:

(-) гіпофосфатемія та гіпофосфатурія

(-) гіперкальціемія

(-) гіперкальціурія

(+) сукупність всіх трьох симптомів

(-) сукупність двох перших симптомів

Питання №603. Можливі межі коливання рН сечі при нефролітіазі:

(-) 4,5-6,2

(-) 6,8-7,4

(-) 6,2-6,8

(+) 5, 5-7,7

Питання № 604 Інтервал рН сечі при уролітіазі:

(-) 6,8-7.4

(-) 6,2-6.8

(+) 4,5-6,2

(-) 6,5-7,З

Питання №605. рН сечі при оксалатлітіазі:

(-) кисла

(-) лужна

(+) слабокисла (рН 6,8-6,3)

(-) слаболужна

Питання №606. Реакція сечі при фосфатлітіазі:

(-) кисла

(+) лужна

(-) слабокисла

(-) слаболужна

Питання №607. Характер болю при міграційних каменях:

(-) тупий

(-) ниючий

(-) гострий

(-) біль відсутній

(+) приступоподібний

Питання №608. Характерна особливість прояву гострого пієлонефриту у новонароджених:

(+) відсутність типових ознак захворювання

(-) висока температурна реакція

(-) відсутність ознобів

(-) наявність ознобів

Питання №609. Основний прояв пієлонефриту новонароджених:

(+) порушення функції шлунково-кишкового тракту, диспепсія

(-) лихоманка гектичного характеру

(-) поліурія

(-) гематурія

Питання №610. Особливості лабораторної діагностики гострого пієлонефриту новонароджених:

(+) порушення збіра сечі на аналіз, особливо у дівчаток

(-) мала кількість сечі

(-) відсутність проведення специфічних тестів

(-) відсутність прямого контакту

Питання № 611. Головна диференційно-діагностична ознака нефроптозу в порівнянні з дистопією нирки:

(-) пієлоектазія

(+) девіація сечоводу

(-) ротація нирки

(-) однобічність патології

Питання № 612. Найбільш ефективні антибактеріальні препарати при пієлонефріті вагітних: (-) фторхінолони

(-) стрептоміцин

(+) цефалоспоріни

(-) сульфаніламіди

Питання №613. Тактика лікування каменя сечоводу єдиної нирки:

(-) операція не показана

(+) операція в плановому порядку

(-) операція при умові збільшення каменю

(-) термінова операція

Питання №614. Основна задача лікаря при оперативному лікуванні хворого сечокам'яною хворобою:

(+) відновлення пасажу сечі

(-) видалення каменю

(-) уретероліз

(-) усунення аномалії сечової системи

(-) дренування сечових шляхів

Питання №615. Найбільш ефективна петля, яка застосовується для тракції каменів з сечоводу:

(+) Пашковського

(-) Цейса

(-) Дорміа

(-) Дурмашкина

Питання № 616. При двобічних каменях доцільно оперувати:

(+) на нирці з вираженим больовим відчуттям

(-) на нирці з кораловидним каменем

(-) на нирці з обтуруючим каменем

(-) на нирці з дрібним конкрементом

Питання №617. Основні ускладнення нефролітіазу:

(+) пієлонефрит

(-) гіпертензія

(-) нефросклероз

(-) порушення сечовипуску- дизурія

(-) солі в сечі

Питання №618. Найбільш частий вид операції при каменях нирок:

(+) задня пієлолітостомія

(-) передня пієлолітостомія

(-) верхня пієлолітостомія

(-) нижня пієлолітостомія

Питання № 619. Основний метод діагностики нефролітіазу у дітей:

(+) рентгенологічний

(-) УЗД

(-) динамічна сцинтіграфія

(-) хромоцистоскопія

(-) цистоскопія

Питання №620. Основний патогномонічний симптом сечокам'яної хвороби:

(+) наявність каменю

(-) протеїнурія

(-) дизурія

(-) салурія

Питання № 621. Основний лікувальний ефект після видалення каменю нирки:

(+) відновлення пасажу сечі

(-) профілактика інфекції

(-) відновлення функціональної здібності нирок

(-) профілактика гіпертонії

Питання №622. Основний біологічний фактор нефролітіазу:

(+) звуження мисково-сечівникового сегменту

(-) внутрішньониркова миска

(-) мисково-ниркові рефлюкси

(-) сольовий діатез

Питання №623. Основний патогномонічний симптом сечокам'яної хвороби:

(+) больові відчуття

(-) піурія

(-) дизурія

(-) солі в сечі

Питання №624. Основний патогномонічнии симптом сечокам'яної хвороби:

(+) гематурія

(-) ішурія

(-) дизурія

(-) солі а сечі

Питання №625. Найбільш часте ускладнення сечокам'яної хвороби:

(+) хронічний пієлонефрит

(-) гострий пієлонефрит

(-) нефрогенна гіпертонія

('-) гідронефроз

(-) гостра ниркова недостатність

Питання №626. При двосторонніх каменях доцільно оперувати:

(+) на нирці з найбільш збереженою функцією

(-) на нирці з найменш збереженою функцією

(-) на нирці з різко порушеною уродинамікою

(-) на нирці з кораловидним каменем

Питання №627. Найбільш частий вид операції при каменях нирок:

(+) пієлолітотомія

(-) нефропієлолітотомія

(-) нефролітостомія

(-) пієлолітостомія

Питання № 628. Покази до термінової операції на єдиній нирці:

(+) гострий гнійний пієлонефрит:

(-) караловидний камінь

(-) камінь миски

(-) гідронефроз

Питання № 629. Покази до операції з приводу одностороннього кораловидного каменя:

(+) прогресивне погіршення функції нирки

(-) кораловиднии камінь ІІІ ст..

(-) кораловиднии камінь І ст.

(-) постійна гематурія

(-) хронічний пієлонефрит у фазі активного запалення

Питання № 630. Чи є покази до припинення вагітності у

хворих калькульозним пієлонефритом?

(+) немає

(-) є відносні покази

(-) бажання вагітної

Питання №631. Причини, що сприяють хронічному пієлонефриту:

(+) порушення внутрішньої ниркової гемодиниміки

(-) зниження імунної реакції

(-) часта реінфекція

Питання №632. Лікування гострого паранефриту:

(+) оперативне

(-) консервативно-антибактеріальне

(-) катетеризація сечоводів

(-) комплексне

Питання №633. Відмінні особливості хронічного пієлонефриту:

(+) безперервне тривале прогресування

(-) хронічний інтермітуючий перебіг

(-) наявність гематурії

(-) загроза розвитку гострої ниркової недостатності

(-) розвиток хронічної ниркової недостатності

Питання №634. Особливості гострого пієлонефриту у людей похилого і старечого віку:

(+) стертість клінічних проявів, зниження вираженості клінічних симптомів

(-) різкий, бурний початок захворювання

(-) висока небезпека розвитку ускладнень

(-) висока резистентність збудників

(-) наявність небезпеки розвитку бактеріемічного шоку

Питання №635. Особливості гострого пієлонефриту у дітей:

(+) різка вираженість клінічних проявів, гіперреакція

(-) наявність реакції з боку, шлунково-кишкового тракту

(-) загроза уросепсису

(-) загроза мозкових порушень

(-) загроза розвитку ХНН

Питання №636. Загроза гострого пієлонефриту у хворих на цукровий діабет:

(-) висока резистентність мікрофлори до антибактеріальних препаратів

(-) різко виражені клінічні прояви

(-) велика схильність до нагноєння

(+) прямий зв'язок між важкістю пієлонефриту і рівнем глікемії

(-) наявність абсцедування

Питання №637. Особливості гострого пієлонефриту у вагітних:

(-) загроза розвитку ХНН

(+) реальна загроза життю вагітної і плоду

(-) загроза передчасних пологів

(-) загроза бактеріемічного шоку

(-) загроза самовільного аборту

Питання № 638. Особливості гострого пієлонефриту у спинальних хворих:

(+) відсутність вираженої симптоматики

(-) наявність загрози важких 'ускладнень і велика схильність до нагноєння

(-) загроза кровотеч

(-) висока лихоманка з ознобами

Питання №639. Основна ознака шистозомозу сечового міхура:

(+) хілурія

(-) гематурія

(-) циліндрурія (-) ліпоурія

(-) пневматурія

Питання №640. Цисталгія - це:

(+) гінекологічний невроз сечового міхура

(-) хронічний шиєчний цистит

(-) прояв фригідності

(-) слідові реакції кольпиту

(-) сексуальний невроз

Зопрос №641. Патогенетичне лікування цисталгії:

(+) корекція гормонального балансу жінки

(-) хлоретілова анестезія люмбосакральної зони

(-) інстиляція сечового міхура масляно-новокаїновими сумішами

(-) інстиляції сечового міхура уроантисептиками

Питання №642. Патогенетичне лікування цисталгії:

(+) голкорефлексотерапія

(-) гіпнотерапія

(-) сексуальна гігієна

(-) застосування фізіотерапевтичних методів

(-) антибіотикотерапія

Питання №643. Особливості клінічної картини хронічного торпедного уретриту:

(+) постійний зуд в уретрі

(-) слизові виділення з уретри в ранковий час

(-) ініціальна різь в уретрі

(-) термінальна різь в уретрі

(-) уретрорагія

Питання №644. Основні відмінні риси хронічного уретриту:

(+) часті рецидивуючі скупі слизові виділення

(-) тривале протікання

(-) кров'яні виділення з уретри зранку

(-) свербіж в лад'євидній ямці

Питання №645. Особливості діагностики гострих уретритів:

(+) вияв збудника (-) вияв джерела інфікування

(-) оцінка імунного статусу

(-) дослідження на СНІД

(-) серологічне дослідження крові

Питання № 646. Абсцедування при гострому орхоепідидиміті розвивається:

(+) у хворого цукровим діабетом

(-) у людей старших 60 років

(-) у дітей

(-) у людей, що піддавалися радіаційному впливу

(-) у алкоголіків і токсикоманів

Питання №647. Клінічна особливість гострого гнійного фунікуліту:

(+) загроза сепсису

(-) небезпека інфікування внутрішніх статевих органів

(-) генеративне безпліддя

(-) ознаки подразнення очеревини

(-) копулятивна імпотенція

Питання №648. Основна диференційно-діагностична ознака гострого епідидиміту і пахвинно-калиткової кили:

(+) різка болючисть, що посилюється при фізичному навантаженні

(-) лихоманка гектичного характеру

(-) наявність флюктуації

(-) гіперемія шкіри калитки

(-) позитивна ознака диафаноскопії

Питання №649. Характерна клінічна особливість травматичних орхоепідидимітів:

(+) наявність пошкодження органів калитки і кровотеча

(-) наявність умов для нагноєння

(-) реальна загроза розвитку безпліддя

(-) розвиток гематоцеле

(-) лихоманка гектичного характеру

Питання №650. Найбільш раціональний напрямок в вивченні нефролітіазу:

(+) літогенез-механізм утворення каменя

(-) метафілактика нефролітіазу

(-) літоліз - розчинення сечових каменів

(-) літотрипсія

(-) літоекстракція

Питання №651. Найбільш поширений вид лікування нефролітіазу:

(+) оперативний

(-) консервативний

(-) літоекстракція

(-) літоліз

(-) літотрипсія

Питання №652. Раціональний метод лікування нефролітіазу:

(+) патогенетичний

(-) симптоматичний

(-) консервативний

(-) рентгено-радіолопчний

(-) фітоутілізаційний

Питання №653. На якій теорії базується консервативне лікування нефролітіазу?

(+) матрикс-кристалізаційній теорії

(-) теорії седіментації

(-) теорії активних сегментарних часточок сечі

(-) інфекційній

(-) теорії ушкодження тканин

Питання №654. Оксалатний нефролітіаз переважно розвивається при:

(+) захворюваннях і після перенесених операцій шлунково-кишкового тракту

(-) захворюваннях паращитовидних залоз

(-) травмах кістково-суглобного апарату

(-) захворюваннях та пухлинах наднирників

(-) захворюваннях гіпофізу

Питання №655 Захворювання шлунково-кишкового тракту, при якому частіше розвивається нефролітіаз:

(+) виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки

(-) ерозивний гастрит

(-) хронічний гастродоуденіт

(-) хронічний панкреатит

(-) коліт

Питання №656. Захворювання ЦНС, при яких частіше розвивається нефролітіаз:

(+) розрив спинного мозку

(-) сірінгоміелія

(-) розсіяний склероз

(-) гідроцефалія

(-) боковий аміотрофічний склероз

Питання №657. Найбільш ефективний метод видалення сечових камінців нирок:

(+) оперативний

(-) дистанційна ударно-хвильова літотрипсія

(-) літоліз

(-) механічна літотрипсія

(-) літоекстракція

Питання № 658. Метод радикального лікування каменя уретероцеле:

(+) видалення уретероцеле

(-) уретеролітотрипсія

(-) цистолітотрипсія

Питання №659. Найбільш ефективний метод консервативного лікування нефролітіазу:

(+) застосування фітолітоінгібіторів

(-) висхідний літоліз

(-) фітолітоліз

(-) бальнеологічне лікування

Питання № 660. Метафілактика - це:

(+) запобігання виникнення рецидивів нефролітіазу

(-) попередження нефролітіазу

(-) бальнеологічне лікування нефролітіазу

(-) профілактика нефролітіазу у дітей

Питання №661. Спосіб радикального лікування нефролітіазу у хворих з кистами нирок:

(+) раннє видалення інтраорганних ниркових кіст

(-) фітоліз

(-) висхідний літоліз

(-) уретеролітоекстракція

Питання № 662. Засіб раціонального лікування нефролітіазу:

(+) пластичні операції на мисці та мисково-сечовидному сегменті

(-) цистолітотрипсія

(-) пієлолітостомія

(-) нефропієлолітостомія

Питання №663. Засіб радикального лікування нефролітіазу:

(+) уретероліз

(-) пієлолітотрипсія перкутана

(-) уретеролітоекстракція

(-) фітолітоліз

Питання №664. Засіб радикального лікування нефролітіазу:

(+) перкутанна нефропієлоуретероділятація

(-) уретеролітоекстракція

(-) літоліз

(-) уретеролітотрипсія

Питання №665. Основний засіб лікування каменів уретри:

(+) уретеролітоекстракція

(-) уретеролітотомія

(-) вібротерапія

(-) атмотерапія

Питання №666. Основний засіб лікування каменів простати:

(+) оперативне лікування – трансміхурова простатолітотомія

(-) медикаментозне лікування

(-) літоліз

Питання №667. Засіб радикального лікування нефролітіазу:

(+) резекція ураженої частини нирки

(-) уретеролітотрипсія

(-) уретеролітоекстракція

(-) цистолітотрипсія

Питання №668. Засіб радикального лікування нефролітіазу:

(+) нефректомія

(-) екстракорпоральна літотрипсія

(-) нефролітотомія

(-) літоліз

Питання №669. Найбільш поширена методика лікування каменів сечоводу:

(+) уретеролітотомія

(-) уретеролітоекстракція

(-) медикаментозне лікування

(-) літоліз

Питання №670. Основний засіб лікування каменів сечового міхура:

(+) цистолітотрипсія

(-) цистолітотомія

(-) літоліз

(-) медикаментозне лікування

Питання №671. Радикальний засіб лікування каменів сечового міхура:

(+) усунення інфравезікальної обструкції

(-) видалення каменя

(-) літоліз

(-) медикаментозне лікування

Питання №672. Основний показ для уретеролітоекстракції:

(+) декомпенсація серцево-судинної системи

(-) гіпертонічна хвороба

(-) уретерогідронефроз

(-) тривале перебування каменю в н/3 сечоводу

(-) хронічний пієлонефрит

Питання № 673 Основний показ для уретеролітоекстракції:

(+) інфаркт міокарду

(-) хронічний пієлонефрит

(-) уретерогідронефроз

(-) полікістоз

Питання № 674. Основний показ для уретеролітоекстракції:

(+) похилий та старечий вік

(-) уретерогідронефроз

(-) приступ ниркової коліки

(-) афункціонуюча нирка

Питання №675. Основний засіб лікування оклюзуючого каменю вічка сечоводу:

(+) інструментальне низведення каменя

(-) медікаментозне лікування

(-) уретеролітоекстракція

(-) оперативне лікування

Питання №676. Лікувальна тактика у випадку находження каменю в уретероцеле:

(+) електроінцизія уретероцеле

(-) електроексцизія уретероцеле

(-) літоекстракція

(-) пальцеве низведення каменя через піхву

Питання №677 Основний показ для уретеролітоекстракції:

(+) вагітність, пологи

(-) хронічний пієлонефрит

(-) тривале знаходження каменю в н/3 сечоводу

(-) уретерогідронефроз

Питання №678. Лікувальна тактика у випадках каменю в верхній та середній третині сечоводу з наявністю приступів болю:

(+) оперативне лікування

(-) медикаментозне лікування

(-) фітотерапія

(-) літоліз

Питання №679. Лікувальна тактика у випадку каменя нижньої третини сечоводу:

(+) уретеролітоекстракція

(-) уретеролітотомія

(-) медикаментозне лікування

(-) фіз. методи лікування

Питання №680. Основний діагностичний засіб, який необхідно виконати при оперативному лікуванні каменів сечоводу:

(+) виконання прицільного оглядового рентгензнімку

(-) виконання сифонної клізми

(-) сонографія

(-) термографія

Питання №681. Лікувальна тактика у випадку оклюзіі н/3 сечоводу каменем:

(+) уретеролітотомія

(-) уретеролітоекстракція

(-) медикаментозне лікування

(-) літоліз

Питання № 682. Лікувальна тактика у випадках каменю сечовода та гострого пієлонефриту:

(+) оперативне лікування

(-) інтубація сечоводу

(-) уретеролітоекстракція

(-) літоліз

(-) медикаментозне лікування

Питання №683. Особливості оперативного лікування гострого гнійного пієлонефриту на фоні каменя сечоводу:

(+) виконання нефропієлостомії

(-) декапсуляція нирки

(-) уретероліз

(-) уретеролітотомія

Питання №684. Головний засіб етіологічного лікування нефролітіазу:

(+) відновлення оптимального лімфовідтоку

(-) декапсуляція нирки

(-) нефролітостомія

(-) уретероліз

Питання №685. Тактика лікування оклюзії каменем МСС:

(+) термінова операція

(-) тракція

(-) літоліз

(-) літотріпсія

Питання №686. Лікувальна тактика у випадку каменя верхньої та середньої третини сечоводу:

(+) оперативне лікування

(-) ЛІТОЛІЗ

(-) медикаментозне лікування

(-) фіз. методи лікування

Питання № 687. Основний етіологічний фактор нефролітіазу:

(+) аденома паращитовидної залози

(-) гастрит

(-) коліти

(-) ентерити

(-) панкреатіт

Питання №688. Основний етіологічний фактор нефролітіазу:

(+) хронічний пієлонефрит

(-) кистозний пієлонефрит

(-) солітарна киста нирки

(-) губчаста нирка

Питання №689. Основний напрямок в етіологічному лікуванні нефролітіазу

(+) відновлення оптимального ниркового кровотоку

(-) корекція лимфовідтоку нирки

(-) нефропексія

(-) транспозиція нижньої полярної судини

Питання №690. Основний етіологічний фактор нефролітіазу

(+) хронічний уростаз

(-) гострий уростаз

(-) гідроцефалія

(-) паратіреоідизм

Питання №691. Основний етіологічний фактор нефролітіазу:

(+) зниження ниркового кровотоку

(-) подвоєння нирки

(-) додаткова полярна судина

(-) солітарна киста нирки

Питання №692. Основні етіологічні фактори нефролітіазу:

(+) вживання високомінералізованої води

(-) вживання малої кількості води

(-) перебування в умовах жаркого клімату

(-) перебування в умовах підвищеного земного магнетизму

Питання №693. Основне патогенетичне лікування нефролітіазу:

(+) усунення нирково-канальцевого ацидозу

(-) фітотерапія

(-) літоліз

(-) бальнеологічне лікування

Питання №694. Основний засіб метафілактики нефролітіазу:

(+) інтраопераційне ефективне дренування нирки

(-) зашиття наглухо сечових шляхів

(-) перманентне орошення миски літолітичними засобами

(-) орошення миски протеолітичними ферментами

Питання № 695. Засіб метафілактики сечокислого нефролітіазу:

(-) застосування речовин, підкислюючих сечу

(-) вживання фітолітоінгібіторів

(+) вживання лужних радикалів

(-) застосування солевих літолітичних засобів типа Уроліт, Солімок

(-) застосування комллексонів-хелатів

Питання № 696. Найбільш високий лікувальний ефект при нефролітіазі настав при вживанні води:

(+) дистильованої

(-) Нафтусі, Сатанівськоі

(-) Боржомі, Арзні

(-) Єсентуки

(-) Нарзан, Оболонської