
- •Розділ 2 позиційні та метричні задачі. Способи перетворення проекцій
- •2.1 Взаємне положення двох площин
- •У просторі
- •А) на наочне зображення; б) епюр
- •2.2 Взаємне положення прямої і площини
- •Через задану пряму ав провести допоміжну площину (особливого положення);
- •Побудувати лінію перетину mn заданої площини з допоміжною ;
- •Зробити висновок про положення прямих mn і ав.
- •Горизонатльна проекція ─ під прямим кутом до горизонтальної проекції горизонталі або до горизонтального сліду площини(рис. 2.18,б);
- •Фронтальна проекція ─ під прямим кутом до фронтальної проекції фронталі або до фронтального сліду площини (рис. 2.18,б);
- •Профільна проекція ─ під прямим кутом до профільної проекції профільної прямої або до профільного сліду площини.
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •2.3.Способи перетворення проекцій
- •2.3.1 Заміна площин проекцій
- •2.3.2 Обертання
- •А) наочне зображення; б) епюр
- •2.3.3 Плоско-паралельне переміщення
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •На якому епюрі правильно розпочато переведення площини, заданої трикутником abc (a1b1c1, а2в2с2), у проекційне положення способом плоскопаралельного переміщення?
- •На якому епюрі правильно побудоване суміщене з фронтальною площиною проекцій положення точки d(Dl,d2), яка належить фронтально-проекційній площині, заданій слідами?
- •На якому епюрі правильно побудоване суміщене з горизонтальною площиною проекцій положення точки в(в1,в2), яка належить площині загального положення, заданій слідами?
Горизонатльна проекція ─ під прямим кутом до горизонтальної проекції горизонталі або до горизонтального сліду площини(рис. 2.18,б);
Фронтальна проекція ─ під прямим кутом до фронтальної проекції фронталі або до фронтального сліду площини (рис. 2.18,б);
Профільна проекція ─ під прямим кутом до профільної проекції профільної прямої або до профільного сліду площини.
Справедливе і обернене твердження, а тому, якщо площина перпендикулярна до прямої, то горизонтальний слід площини або горизонтальна проекція горизонталі перпендикулярна до горизонтальної проекції прямої, а фронтальний слід і фронтальна проекція фронталі площини перпендикулярні до фронтальної проекції прямої.
Використання перпендикуляра дозволяє розв’язувати різноманітні метричні задачі. Зокрема, віддаль від точки до прямої є відрізком перпендикуляра, проведеного з точки до прямої; віддаль від точки до площини вимірюється відрізком перпендикуляра, опущеного з точки до площини; віддаль між паралельними площинами вимірюється відрізком перпендикуляра між ними.
приклади розв’язку задач
З
адача
7 Через
задану точку провести площину
паралельно до заданої прямої (рис.
2.19).
З
Рисунок 2.19
О
дну
з цих площин, а саме шукану ,
можна провести виходячи з того, що
сліди такої площини повинні пройти
через однойменні сліди прямої t.
Тому знаходимо сліди прямої t M=M1
i N=N2. Через ці точки і точку
сходу слідів, яка задана, проводимо
сліди площини 2
і 1.
Площина проходить
через точку А і паралельна до прямої
l.
Рисунок 2.20
Задача 8 Побудувати точку перетину прямої l з площиною, яка задана двома паралельними прямими m i n. Площину вважати непрозорою (рис.2.21).
Ч
ерез
пряму l (рис. 2.21,б) проводимо
фронтально-проекційну площину Δ.
Зображено тільки її фронтальний слід
Δ2 (горизонтальний
слід Δ1 у побудові участі
не приймає). Побудовано лінію 12
перетину площини Δ із заданою
площиною. На перетині 12 і АВ
одержимо шукану точку К. Методом
конкуруючих точок знаходимо видимість
прямої відносно площини.
Рисунок 2.21
а)
б)
Задача 9 Побудувати перетин прямої l з площиною, що задана двома перетинними прямими (рис.2.22).
У даному випадку пряма l особливого положення – фронтально-проекційна.
У
зв’язку з цим, відразу відомо, що l2К2
– фронтальна проекція прямої співпадає
з фронтальною проекцією лінії перетину
(збираюча властивість) (рис.2.22,б). Тому
проводимо допоміжну горизонтальну
площину
через l2.
Знаходимо лінію перетину допоміжної
площини
із заданою площиною ─
це пряма 12(1222;1121).
Знаходимо точку перетину К
─
вірніше, її горизонтальну проекцію К1.
Фронтальна проекція К2
лежить на 2
і співпадає з l2.
а)
б)
Рисунок 2.22
Задача 10 Побудувати перетин прямої l з площиною, заданою трикутником, і визначити видимість прямої відносно площини трикутника. Площину АВС вважати непрозорою (рис.2.23).
З
а
аналогією розв’язку попередніх задач
знаходимо точку К (рис.2.23,б). Видимість
визначаємо за допомогою методу конкуруючих
точок 1-2 і М-3.
а)
б)
Рисунок 2.23
Розглянувши спосіб знаходження точки перетину прямої з площиною, можна перейти до побудови лінії перетину плоских фігур, якщо одна із них задана не слідами, або обидві площини задані не слідами. Зрозуміло, що можна було б попередньо побудувати сліди таких площин, а потім визначити лінію їх перетину, користуючись викладеними раніше міркуваннями і способами. Однак, у таких випадках побудова лінії перетину двох площин цілком можлива без знаходження слідів площини. Слід зазначити, що в таких задачах можна знайти лінію перетину, використавуючи метод посередників, однак цей метод ускладнює побудову.
Задача 11 Побудувати лінію перетину трикутника АВС з площиною, заданою двома паралельними прямими k i s (рис.2.24).
Побудова лінії перетину MN у цій задачі зводиться до знаходження точок M i N, які є точками перетину прямих k i s з площиною трикутника АВС, і побудови через ці точки відрізка прямої лінії, що буде лінією перетину двох площин. Точку N знайдемо як точку перетину прямої s з площиною трикутника АВС (рис. 2.24,б). Для цього через пряму s проведемо допоміжну горизонтально-проекційну площину . Площина перетинає трикутник АВС по прямій 12(1121;1222). На фронтальній проекції знаходимо N2, як результат перетину s2 з 1222. За лінією проекційного зв’язку на s1 знаходимо N1. Отже, знайдемо точку N(N2;N1).
Аналогічно знаходимо точку M(M2;M1) (рис.2.24,в). Точка М – це точка перетину прямої k з площиною трикутника АВС. Для цього через пряму k проводимо допоміжну площину . Площина перетинає трикутник АВС по лінії 34(3141;3242). На перетині k2 з 3242 знаходимо М2. За лінією проекційного зв’язку на k1 знайдемо M1 , з’єднуємо точки N і М і дістанемо шукану лінію перетину заданих площин. Вважаючи площини непрозорими, визначаємо видимість першої відносно другої за допомогою конкуруючої пари точок 3-5; 6-7 (рис. 2.24,г).
П
обудова
лінії перетину двох площин значно
спрощується, якщо одна із площин є
проекційною.
а) б)
в) г)
Рисунок 2.24
Задача 12 Визначити відстань від точки А до площини (рис.2.25).
Н
айкоротша
відстань від точки А до площини
виміряється перпендикуляром. На основі
викладеного вище, проекції перпендикуляра
пройдуть через точку А перпендикулярно
слідам площини. Основою перпендикуляра
– точкою перетину перпендикуляра з
площиною, є точка К. Її горизонтальну
проекцію К1 знаходимо
за збираючою властивістю проектуючої
площини, а К2 ─
по лінії проекційного зв’язку на
фронтальній проекції перпендикуляра
А2К2. А1К1
– дійсна величина відстані від точки
А до площини,
бо фронтальна проекція А2К2
розміщена паралельно
до горизонтальної площини проекцій (АК
—
горизонтальний відрізок).
Рисунок 2.25
Задача 13 Знайти дійсну величину відстані від точки А до площини .
В
ідомо,
що відстань від точки до площини
вимірюється відрізком перпендикуляра
від заданої точки до основи перпендикуляра
– точки перетину перпендикуляра з
площиною. Для цього з точки А проводимо
перпендикуляр (рис. 2.26) до площини.
Фронтальна проекція пройде через А2
перпендикулярно до 2,
горизонтальна проекція ─
через А1 перпендикулярно
до 1.
Основу перпендикуляра, точку К,
знаходимо як точку перетину прямої
(перпендикуляра) з площиною. Знайшовши
відстань у проекціях А2К2
і А1К1,
знаходимо дійсну величину АК, використовуючи
правило прямокутного трикутника. А0К1
– дійсна величина відстані від точки
А до площини .
Рисунок 2.26
Задача 14 Знайти дійсну величину відстані від точки D до трикутника АВС (рис. 2.27).
Для того, щоб провести проекції перпендикуляра, у трикутнику АВС будуємо насамперед горизонталь h через вершину А і фронталь f через вершину С. Потім з проекцій точки D проводимо проекції перпендикуляра: з точки D1 ─ перпендикулярно до h1 і із точки D2 ─ перпендикулярно до f2 (рис. 2.27,б). Далі через перпендикуляр проводимо допоміжну, фронтально-проекційну площину . Будуємо лінію перетину заданої площини трикутника АВС з допоміжною площиною - це буде лінія MN(M2N2;M1N1). І нарешті, знаходимо основу перпендикуляра точку К(К2,К1). Відстань від точки D до трикутника АВС знайдено в проекціях D2K2 і D1K1. Дійсну величину D0K2 знаходимо, використовуючи правило прямокутного трикутника (2.27,г).
а)
б)
в)
г)
Рисунок 2.27
Задача 15 З точки А, що належить площині , побудувати перпендикуляр довжиною 35 мм (рис.2.28).
Точка А, яка належить площині , задана своєю фронтальною проекцією. Знаходимо її горизонтальну проекцію за допомогою горизонталі h. Далі з точки А(А2,А1) виставляємо проекції перпендикуляра: через А2 перпендикулярно до 2, а через А1 перпендикулярно 1. Обмежуємо цей перпендикуляр довільною точкою 1(12,11). Методом прямокутного трикутника знаходимо дійсну величину обмеженої частини перпендикуляра А210. На дійсній величині від точки А2 відкладаємо 35 мм. Одержимо точку В0. З побудови на рисунку 2.28 видно, як знаходили проекції В2 і В1 (показано стрілками). Отже, А2В2 і А1В1 – проекції перпендикуляра, який виставлено з площини , дійсна величина його дорівнює 35 мм.
Рисунок 2.28
Задача 16 Визначити відстань від заданої точки А до прямої загального положення l (рис.2.29).
Відстань від точки до прямої вимірюється відрізком перпендикуляра, опущеного з точки на пряму. Для побудови через точку А проводимо допоміжну, перпендикулярну до прямої l, площину . Задаємо її двома прямими, що перетинаються в точці А, а саме горизонталлю і фронталлю. Оскільки площина має бути перпендикулярною до прямої l, то h1l1, а f2l2. Далі знаходимо точку К(К2К1) – точку перетину l з площиною . Для цього через пряму l проводимо допоміжну фронтально-проекційну площину . Знаходимо лінію перетину 12(1222;1121) площини з площиною . На перетині 1121 з l знаходимо К1 по лінії проекційного зв’язку на l2 знаходимо К2. АК(А2К2;А1К1) – відстань від точки А до прямої l. А0К1 — дійсна величина відстані, знайдена методом прямокутного трикутника.
Рисунок 2.29
В результаті вивченого та закріпленого на розглянутих вище прикладах матеріалу, студент вправі розв'язати складні, комплексні задачі.
Задача 17 Задано площину Q (ВС||DЕ) і площину (LMLN), а також точку А, яка належить площині Q . Провести у площині Q через точку А пряму, яка паралельна площині .
Рисунок 2.30 — Графічна умова задачі
План розв'язку
Знайти відсутню проекцію точки А.
Побудувати площину через точку А паралельно до площини (LMLN):
а) побудувати горизонталь (фронталь) через точку А шуканої площини;
б) побудувати сліди шуканої площини (2 ,1 ), яка паралельна до площини (LMLN).
Знайти точку перетину прямої з площиною:
а) заключити відрізок DE (або ВС) площини Q у проекційну площину ;
б) побудувати лінію перетину двох площин і — 34(32 42 ;31 41 );
в) знайти точку перетину прямої , яка задана відрізком DE (або ВС) з площиною — точку К (К2 К1 ).
Побудувати АК (А2 К2 , А1 К1 ) — пряму, яка проходить через точку А паралельно площині .
Задача 18 Задано площину Q (LMLN) та площину (АВС ). Побудувати у площині Q геометричне місце точок, яке рівновіддалене від площини на l мм (дати один розв’язок).
Рисунок 2.31 — Графічна умова задачі
План розв'язку
1. У площині (АВС ) проводимо перпендикуляр через точку С до АВС
2. Обмежуємо перпендикуляр у довільній точці К і знаходимо дійсну величину відрізка СК за правилом прямокутного трикутника.
3. На відрізку СК знаходимо точку Е, яка знаходиться на відстані l від АВС
4. Через точку Е будуємо площину , паралельну до трикутника АВС — геометричне місце точок, яке рівновіддалене від площини на l мм
При розв’язуванні задач часто треба будувати проекції кута між прямою й площиною і кута між двома площинами. Зазначимо, що розв’язування таких задач повністю грунтується на наведених відомостях про взаємне положення двох площин, прямої й площини. Ці задачі можна розв’язати, користуючись викладеними вище міркуваннями і способами класичної нарисної геометрії, однак, для розв’язку цих задач можна використати способи, які будуть викладені в наступному розділі. За допомогою способів перетворення епюра розв’язок і побудова значно спрощується.