
8 Взаємний перетин поверхонь
8.1 Загальні відомості про взаємний перетин поверхонь
Будь-яка річ, предмет, технічна деталь, виріб предметного світу, в якому живе і працює людина, є поєднанням різноманітних геометричних поверхонь. Таке поєднання слід розуміти, передусім, як перетин поверхонь тіл: циліндрів, конусів, сфер, пірамід, призм та інших гранних та кривих поверхонь та їх комбінацій.
Перетин поверхонь між собою приводить до утворення ліній – кривих чи прямих, які є геометричним місцем точок, спільним для обох поверхонь. Ці лінії називаються лініями взаємного перетину або лініями переходу. Для побудови лінії перетину потрібно відшукати такі точки, які належали б одночасно двом заданим поверхням, що перетинаються. З’єднавши ці точки в певній послідовності, одержимо шукану лінію перетину.
Лінії взаємного перетину можуть бути плоскими і просторовими.
При перетині гранних поверхонь, лінії перетину мають ряд замкнутих ламаних ліній. Побудова цих ліній зводиться до пошуку точок перетину ребер одного многогранника з гранями другого і ребер другого з гранями першого.
Лініями перетину двох кривих поверхонь є, здебільшого, просторові криві. Якщо перетинаються гранна поверхня з кривою, лінія перетину має форму кривої ламаної. Крива лінія ламається в точках на ребрах багатогранника.
Д
ля
визначення точок, які належать лінії
перетину поверхонь тіл застосовують
метод посередників. Посередником може
бути площина або сфера (спосіб площин
і спосіб сфер). Спосіб допоміжних площин
(рис.8.1) є універсальний і може успішно
використовуватися в більшості випадків.
Деколи, при взаємному перетині поверхонь
обертання, більш простий розв’язок
може дати спосіб сфер.
Рисунок 8.1
― Визначення
точок, які належать лінії перетину двох
поверхонь
методом допоміжних площин
8.2 Спосіб допоміжних площин
Алгоритм розв’язку задачі на визначення лінії перетину двох поверхонь і ∆ такий:
вводимо допоміжну січну площину , яка перетинає кожну із заданих поверхонь і А по найбільш простих і вигідних для побудови лініях l і t;
визначаємо ці лінії перетину;
знаходимо точки (або N точок) перетину побудованих ліній.
Кі = l × t
Виконуючи зазначені побудови N разів, дістанемо проекції точок, які належать одночасно двом поверхням, що перетинаються. З’єднавши ці точки в певній послідовності, дістанемо шукану лінію перетину.
На рисунку 8.2 показано застосування допоміжних горизонтальних січних площин при побудові лінії перетину конуса з циліндром. Пошук точок лінії перетину поверхонь слід насамперед починати з опорних точок, оскільки вони дають змогу визначити кількість і положення посередників для точної побудови лінії перетину.
Окрім опорних точок, необхідно відшукати, якщо це можливо, ще й інші характерні точки кривої перетину, наприклад, найближчу і найдальшу, крайню зліва, крайню справа, точки найбільшої випуклості, точки, які дають границю видимості кривої тощо.
Точки 1 і 2 є, відповідно, найнижчою і найвищою точкою. Лінії перетину лежать на перетині очеркових ліній циліндра і конуса на p2. Точки 5 і 6 відносяться до точок найближчої і найдальшої, а також є точками найбільшої випуклості і границями видимості лінії перетину на горизонтальній площині проекцій.
Н
а
рис. 8.2 показано побудову точок 4
і 3 лінії
перетину на епюрі і на наочному зображенні.
Допоміжна горизонтальна січна площина
перерізає конус по колу, а циліндр по
двох твірних. Твірні і коло легко
будуються на площині p1,
де і визначаємо точки 31
і 41,
за якими знаходимо точки 32
і 42.
Рисунок 8.2 ― Побудова
лінії перетину конуса з циліндром
способом допоміжних площин
Задача 1. Побудувати проекції лінії перетину призми та прямого кругового конуса (рис. 8.3).
Розв’язок задачі подано на рис. 8.3а,б,в,г в поетапному розв’язку, починаючи з умови задачі (рис. 8.3а). У даному випадку лінія перетину буде складною. Вона складатиметься з кола, яке одержимо від перетину верхньої грані призми і конуса (рис. 8.3б) і двох парабол, що будуть мати спільні точки 9 і 10 (рис. 8.3г). Вершини параболи будуть точками 3 і 4, пошук яких показано на рис. 8.3в.
Для розв’язування цієї задачі і знаходження точок лінії перетину застосуємо допоміжну горизонтальну січну площину . Така площина перетинає призму прямокутником, а конус ─ колом (рис. 8.3). Це добре видно з наочного зображення для побудови точок 5, 6, 7, 8 за допомогою площини . За аналогією введемо ще одну січну площину і знайдемо точки, які будуть належати лінії перетину. З’єднуємо у певній послідовності побудовані точки і дістаємо лінію перетину цих двох поверхонь – дві параболи, по яких бічні грані призми перетинають поверхню конуса.
а)
б)
Рисунок 8.3
в)
в)
г)