Рішення

Статтею 418 Цивільного кодексу України встановлено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. До обєктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать визначені ст. 420 Цивільного кодексу України літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Відповідно до ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору. Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 15 та п. “а” ст. 50 Закону “Про авторське право і суміжні права” використання твору без дозволу особи, яка має авторське право, є порушенням авторського права. Згідно з підпунктом “г” ч. 1 ст. 52 цього Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій. Підпунктом “г” частини другої цієї статті встановлено, що суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Частиною 3 ст. 52 Закону передбачено право суду постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

В абзаці п'ятому статті 1 Закону України «Про авторське і суміжні права»від 23.12.1993 року № 3792-ХІІ визначено, що виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону до об'єктів авторського права віднесено, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту.

Статтею 45 та частиною першою статті 47 вказаного Закону України передбачено можливість доручення суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про авторські і суміжні права», збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержувана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) 50 відсотків.

За приписами статті 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди. Згідно з частинами першою-третьою статті 440 ЦК України та частиною першою статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з частиною третьою цієї статті виключне право автора (чи іншої особи, яка мас авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими особами. Аналогічні положення містяться у статті 11 bіs Бернської конвенції, за приписами якої автори драматичних, музично драматичних і музичних творів користуються виключним правом дозволяти:

1) публічний показ і виконання - своїх творів, включаючи публічний показ і виконання, здійснювані будь-якими засобами і способами;

2) передачу будь-яким способом постановок і виконань творів для загального відома.

Відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України використанням твору є, зокрема, його публічне виконання. При цьому згідно з наведеним у статті 1 Закону визначенням терміну "публічне виконання" - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

В основу висновку про порушення ФОП Д. майнових авторських прав ТОВ «Чесна музика» покладено акт фіксації використання об’єктів інтелектуальної власності від 16.04.2009р., диск з фотознімками кафе «Минутка» та відеозйомкою від 16.04.2009р.; рахунок з кафе «Минутка». Відповідно до ст. 4 Закону України «Про авторські і суміжні права» Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, що передбачені Законом, і виконує такі функції, зокрема здійснює контроль за виконанням цього Закону у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 1 вказаного Закону України, Установа – центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності, яким на той час був Державний департамент інтелектуальної власності (наразі – Державна служба інтелектуальної власності). Враховуючи час, коли відбувалися події, описані у фабулі задачі слід застосовувати нормативні документи, що діяли в той час. Так, відповідно до п. 1 Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000р. № 997, Державний департамент інтелектуальної власності є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства освіти і науки і йому підпорядковується. Департамент відповідно до покладених на нього завдань, зокрема забезпечує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Також Департамент має право: здійснювати, контроль, проводити перевірки та інспекції з питань, що належать до його компетенції.

Відповідно до п. 2 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, державний інспектор з питань інтелектуальної власності є посадовою особою Державного департаменту інтелектуальної власності. Згідно з п. 1, 8 вказаного Положення до функцій Державного інспектора віднесено здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» та проводити планові та позапланові перевірки суб’єктів господарювання у процесі використання об’єктів права інтелектуальної власності, або використання іншим способом об’єктів авторського права і суміжних прав.

Відповідно до умов задачі гр. Г. за участі гр. В. не були посадовими особами Державного департаменту інтелектуальної власності, яким відповідно до вимог чинного законодавства України надано право проведення відповідних перевірок із наступним складанням акту перевірки, яким можуть бути встановлені порушення вимог чинного законодавства України з питань інтелектуальної власності. Враховуючи нормативно-правову невизначеність форм контролю організацій колективного управління та осіб, яким доручаються дії щодо проведення відповідного контролю, право на складання відповідного акту з фіксацією порушення вимог чинного законодавства в сфері інтелектуальної власності відповідно до законодавства було надано лише державному інспектору з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, який під час складення акту фіксації участі не приймав.

Згідно вимог чинного законодавства України суб’єкти господарювання не мають відповідних контролюючих функцій відносно дотримання іншими суб’єктами господарської діяльності законодавства з охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. В Акті фіксації використання об’єктів інтелектуальної власності від 16.04.2009р. не зазначено про завчасне повідомлення (неповідомлення) про проведення контролю за правомірним використання музичних творів та фонограм цих творів, не зазначено осіб, які були присутні в приміщенні кафе «Минутка» під час відвідування, лише зазначено «персонал кафе та присутні». Акт підписано невідомою особою гр. Г. із зазначенням «зауважень до акту не маю 16.04.2009», який не є працівником кафе «Минутка», лише відвідувач кафе, як пояснив представник ТОВ «Чесна музика».

В акті зазначено, що акт фіксації використання об’єктів інтелектуальної власності складений в 2 примірниках, однак зі складеним актом відвідування ФОП Д. ознайомлено не було та йому не вручався. З наданого відеозапису та фотозйомки системи озвучування не можливо достовірно та чітко встановити звідки саме лунає музика, ким ведеться зйомка, та які особи з тих, що складали акт були присутні в кафе під час його відвідування. Пов’язати здійснення відеозапису в кафе з моментом складання акту саме в приміщенні кафе, і саме в той день коли відбувалась відеозйомка за участі осіб, які зазначені в акті не можливо. Наданий ТОВ «Чесна музика» рахунок свідчить лише про споживання послуг закладу громадського харчування та відвідування кафе невідомою особою.

Також ТОВ «Чесна музика» однією з вимог зазначає таку як: «Заборонити ФОП Д. будь-яке бездозвільне використання музичних творів, виключні майнові права на які належать ТОВ «Чесна музика», при цьому не зазначаючи в вимозі щодо заборони використання музичних творів відносно яких саме творів висуваються такі вимоги. Крім цього у вимозі ТОВ «Чесна музика» йдеться мова про стягнення компенсації за публічне виконання музичного твору «Милая», відносно інших пісень вимоги не заявлялись, і тому вимога про заборону бездозвільного використання повинні стосуватись лише вказаного музичного твору, а не усіх не визначених музичних творів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші відшкодування майнової шкоди. Вимогами чинного законодавства України не надано права позивачу звертатись до суду за захистом свого права або інтересу на майбутнє.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тому, враховуючи викладені обставини справи, суд повинен прийняти рішення про визнання доказів, що надані ТОВ «Чесна музика», такими, що не є належними та допустимими доказами у справі, які б свідчили про порушення відповідачем майнових авторських прав, а також повністю відмовити у задоволенні позову.