4. Свідомість і несвідоме.

Про те, що в цілком розвинутої людини основний запас досвіду залишається поза межами безпосереднього контролю, говорив ще Лейбніц (1646—1716): "...Переконання в тому, що в душі містяться лише такі сприйняття, які вона усвідомлює, є найбільшим джерелом помилок". Однак, впритул до XX століття неусвідомлена частина психіки не стала предметом уваги філософії, початок був покладений австрійський психіатром Зигундом Фрейдом (1856-1939). Несвідоме, по Фрейду, - це область витіснених уявлень, які несумісні з нормами людської цивілізації, в першу чергу, інцесту-альні прагнення, а поведінка індивіда пояснюється з точки зору онтогенетичних стадій і способів адаптації. Його послідовник і учень А.Адлер несвідоме органічно пов'язав з сучасним і з індивідуальною поведінкою людей. Для іншого послідовника Фрейда, К.Юнга, несвідоме є тим творчим началом людини, що зв'язує її з усім людством, природою і космосом, і розглядав він його в якості "колективного несвідомого", яке назвав "архетипами". Неофрейдист Еріх Фромм ввів у зміст несвідомого соціальне і вважав, що в область несвідомого може витіснятись і позитивне (в регресивних культурах), тому зміст несвідомого — не добро і не зло, не раціональне і ірраціональне — воно і те, і інше. Е.Фромм вважає, що до несвідомого слід відносити те, що з точки зору форми залежить від структури суспільства і створених у ньому взірців почуттів і думок. Відносно ж змісту несвідомого, то "воно завжди представляє цілісну людину з усіма її потенційними схильностями до пітьми і світла", з усім, що обумовлене її існуванням, включаючи минуле і майбутнє. Несвідоме — це те, що в певний час і в певних умовах перестає усвідомлюватись, з тих чи інших причин, включаючи соціальні. Існує так зване соціальне несвідоме, змістом якого є те, що дане суспільство забороняє своїм членам усвідомлювати, а вони не несуть за це відповідальності. На цій основі базувались заяви німецьких генералів, що вони нічого не знали про звірства фашизму, і деяких громадян колишнього СРСР, сучасників голоду і репресій тридцятих років XX ст. Г.С. Селіван назвав це "вибірковою неуважністю", а точніше, це є не що інше, як спрацьовування механізму страху, під дією якого все "крамольне" витісняється із сфери свідомості.

Несвідоме — це цілісне психічне життя людини, це те, що в певний час і в певних умовах перестає усвідомлюватись. До несвідомого в наш час відносять і все витіснене з свідомості і позабуте, і всю автоматику дій і поведінки, що знаходить свої прояви в праці, побуті, господарюванні, в моралі, політиці, релігії, мистецтві. Відомий психолог Л.С.Виготський писав: "Не треба особливої психологічної проникливості для того, щоб помітити, що найближчі причини художнього ефекту сховані в несвідомому, і тільки проникнувши в цю область, ми зуміємо підійти впритул до питань мистецтва". Взагалі несвідоме являє собою величезний внутрішній психічно-смисловий резервуар, який постійно поповнюється все новим і новим матеріалом, в тому числі за рахунок свідомості і її форм, і водночас ті чи інші його складові можуть актуалізуватись і стати складовими свідомості. Психологи вважають, що свідоме життя становить лише невеличку частку життя розуму порівняно з його несвідомим життям, що між свідомим і несвідомим відбувається постійний обмін, який не призупиняється ні на мить, породжуючи в мозку як раціоналізовані продукти у вигляді знань, оцінок, образів, ідей, так і сновидіння, обмовки, описки тощо.