7. Філософія української діаспори в 1920—1990 рр.

Філософська культура української діаспори також характеризується різноманітністю проблемного поля досліджень. У ній розробляється філософія національної ідеї й у цьому контексті філософія розглядається як репрезентатор національної культури й історії (Д.І. Чижевський), у дусі волюнтаризму Шопенгауера й Ніцше пропонується версія «інтегрального націоналізму» (Д. Донцов), у релігійно-волюнтаристичному аспекті інтерпретується феномен націй і народу (В.К. Ліпинський), створюється так звана «філософія щастя» (У. До Винниченко). Філософія щастя або «конкордизм» піднімає тему, що хвилює людину й людство – тему щастя. Щастя розуміється як стан внутрішньої гармонії, що випливає за досягненням рівноваги між життєвими цінностями, що припускає погодженість між різними сферами буття, між індивідуальним і колективним. У філософії Винниченко акумулюється проблематика всієї української філософії, у ній знаходять відгомони ідеї Г Сковороди й П. Юркевича, Н. У Гоголя й І. Франко, М Драгоманова й Т. Шевченко. «Філософія щастя» міркує про щастя людини й людства, про той найголовніший, заради чого людство й існує.

8. Розвиток медицини в Україні.

Історія медицини в Україні починається з історії народної медицини.

Перші лікарні в Київській Русі були засновані у 11 столітті і були більшістю у формі богадільнях притулків прикріплених до церков.

У 14 і 15 були збудовані нові лікарні і багато лікарів давали першу допомогу мешканцям України і солдатам війська Богдана Хмельницького. Так як число лікарів було недостатнім, деякі медичні школи, які готували лікарів, відкривалися. Київська Академія була заснована у 1632 р. Це відіграло визначну роль у розвитку української медицини. Багато випускників, хто закінчили Академію, тривало збагачувало їх знання і тут одержували вчений ступінь лікаря. Багато попередніх студентів цієї Академії стали добре відомими науковцями. Це епідеміолог Д.С. Самойлович, акушер Н.М. Амбодик-Максимович, педіатр С.Ф. Шотовіцький, анатом О.М. Шамлонський і багато інших.

В кінці 18 століття і протягом 19 століття медичні відділення сформувались при університетах Харкова, Києва, Львова та Одеси. Повне число лікарів зростало в Україні. Земське медичне широко використовувалось в той час.

Протягом Кримської війни (1854-1856), на запрошення Пирогова перший загін медсестер був навчений і відправлений до Севастополя, щоб допомогти захисникам. Це дало початок для створення організації „Червоний хрест”.

У 1886 р. перша бактеріологічна станція була організована у Одесі яка мала велике значення у розвитку мікробіології та епідеміології. Відомі вчені І.І.Мечніков і М.Ф.Гамалія працювали на цій станції і досягли успіху у своїх дослідженнях. Незважаючи на сприятливі умови для успішного розвитку природних вчених у Росії багато видатних вчених працювали в Україні. Відомо що блискучий вчений М.І.Пірогов і його послідовники, такі як В.О.Каравей, О.Ф.Шімановський, М.В.Скліфосовський та інші зробили цінний внесок в українську медицину.

Відомий вчений В.Р.Овразітов та М.Д.Страженко були засновниками Київської школи терапевтів. Вони зробили величезний прогрес у сфері кардіології. Більшість було зроблено у багатьох очних хвороб вченим, академіком В.П.Філатов який заснував інститут очних хвороб у Одесі. Багато інших відомих вчених працювали в Україні чиї імена добре відомі у світі.