Філософія г. Гегеля.
Філософія Гегеля – завершення і вище досягнення німецького класичного ідеалізму. Розвиваючи, вдосконалюючи діалектичний метод, Гегель застосував його для вивчення природи, суспільства і людини. Джерелом, розвитку по Гегелю є дух, але Гегель, за словами К. Маркса, у діалектиці ідей геніально вгадував діалектику речей.
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770(1831) народився в сім'ї знатного чиновника, отримав освіту в гімназії і Тюбінгенському теологічному університеті. Студентські роки майбутнього філософа збіглися з великими політичними подіями. Він захоплено зустрів Французьку революцію; разом із Шеллінгом і Гельдерліном брав участь у символічній посадці «дерева волі» в 1791 році. Пізніше Гегель писав про Французьку революцію: «Це був чудовий схід сонця. Всі мислячої істоти святкували цю епоху. В той час панувало піднесене, зворушливе почуття, світ був охоплений ентузіазмом, начебто лише тепер наступило дійсне примирення божественного зі світом». Після закінчення навчання Гегель працює домашнім учителем у Берні і Франкфурті(на(Майні, викладає в Йєнському, Гейдельберзькому і Берлінському університетах, читає лекції по філософії релігії, філософії історії, логіці, натурфілософії, антропології, психології, філософії права, естетиці. Улітку 1831 року знаменитий філософ зненацька вмирає від холери.
Основні роботи: «Феноменологія духу», «Наука логіки», «Енциклопедія філософських наук», «Філософія права»; посмертно по лекційних записах були видані: «Філософія історії, «Лекції по естетиці», «Лекції по історії філософії».
Філософія Гегеля – це об'єктивний ідеалізм. Першоосновою світу є Абсолютний Дух («Абсолютна ідея»). Завдяки саморозвитку абсолютної ідеї світ перебуває в безперервній і постійній зміні, розвитку. Вивчаючи особливості саморозвитку духу, Гегель уперше представив діалектику як теорію розвитку і метод пізнання у систематичному вигляді, сформулювавши основні принципи, закони і категорії діалектики. Розвиток Гегель розуміє не як простий кількісний ріст, а як складний суперечливий процес: «Всі речі суперечливі в самих собі... Протиріччя є корінь всякого руху і життєдіяльності; лише, оскільки щось має в самому собі протиріччя, воно рухається, має імпульс і діяльність» (закон єдності і боротьби протилежностей).
Системоорганізуючим принципом у Гегеля є принцип тріади. В кожному явищі, процесі виділяються три основних стадії:
Т
еза
перший етап, вихідний
пункт розвитку;
а нтитеза другий етап, перехід на противагу, «заперечення» тези;
с интез третій етап, поєднання двох колишніх у новій якості,
повернення нібито до початку, замикання кола.
Ця логічна схема є основою закону заперечення заперечення.
У саморозвитку абсолютної ідеї Гегель виділяє три етапи і відповідно три частини свого вчення:
(Теза). Ідея існує у формі чистих логічних сутностей –логіка.
(Антитеза). Ідея «відчужує» себе в природу, «Вирішуєть» ся із сама себе вільно відпустити себе в якості природи» – філософія природи.
(Синтез). Ідея повертається в себе; у суспільстві, у свідомості людини вона пізнає саму себе і існує в різних формах конкретного духу – філософія духу.
За принципом тріади систематизовані і логічні поняття (категорії). Логіка у Гегеля представлена як діалектика; тобто поняття в нього існують не в застиглому і ізольованому вигляді, а як рухливі, суперечливі, перехідні одна в одну логічні сутності.
Історію Гегель представляє як процес сходження духу по щаблях свободи (свобода розуміється як інтелектуальна свобода думки, духу) і виділяє три головних щаблі: (дивись схему 4).
Схема 4
П
ерша
Східний мир деспотія, свобода
деспота, «вільний один»
Друга Античний мир демократія і аристократія, «деякі вільні»
(Стародавні Греція і Рим)
Т ретя Германський мир істинна монархія: «усі вільні», тому що всі
(Християнський мир) усвідомлюють свою духовну сутність
В трьох вищих формах самосвідомості «абсолютного духу» – мистецтві (дух споглядає себе в почуттєвих образах), релігії (дух переживає себе в самозаглибленні, в уявленнях), філософії (дух мислить себе в наукових поняттях) завершується всесвітня історія, і світовий розум повністю усвідомлює себе і самозадовольняється. Це замкнутість системи Гегеля, можливість завершення розвитку суперечить його діалектичному методу, відповідно до якого все у світі піддається нескінченному становленню, зміні розвитку.
Філософія Гегеля вплинула на духовну культуру, науку, філософію, стала одним з теоретичних джерел марксизму.