
- •Методичні вказівки з організації самостійної роботи учнів до предмету: «Політологія»
- •Тема 1. Розвиток політології
- •Тема 2. Громадянське суспільство і політичне життя
- •Тема 3. Політична влада і політична система суспільства
- •Тема 4. Політична свідомість, культура та ідеологія
- •Тема 5. Політичні трансформації
- •Тема 6. Прикладна політологія
- •Тема 1. Розвиток політології
- •1.1.Політологія як наука
- •Політика як соціальне явище
- •Виникнення та еволюція світової політичної думки
- •1.4. Зародження і розвиток політичної думки в Україні
- •1.5. Утвердження політології як науки
- •1.6.Українська політична думка хх ст.
- •Зародження і утвердження сучасної політичної думки
- •Тема 2. Громадянське суспільство і політичне життя
- •2.1. Поняття та особливості громадянського суспільства
- •2.2. Права людини в сучасних міжнародних умовах
- •2.3. Політичне життя суспільства
- •2.4. Демократія в політичному житті сучасного суспільства
- •2.5. Людина і політика
- •2.6. Етнонаціональні відносини й національна політика
- •2.7. Етнонаціональна політика в Україні
- •Тема 3. Політична влада і політична система суспільства
- •3.1. Політична влада
- •3.2. Політична система суспільства
- •3.3. Політична система України
- •3.4. Поняття «держава» і торії її походження
- •3.5. Демократична соціальна правова держава
- •3.6. Політичний режим
- •3.7. Поняття і типологія політичних партій та партійних систем
- •3.8. Становлення багатопартійності в сучасній Україні
- •3.9. Громадські об’єднання і рухи
- •3.10. Політична еліта і політичне лідерство
- •Тема 4. Політична свідомість, культура та ідеологія
- •Сутність політичної культури
- •4.2. Типи політичної культури
- •4.3. Світові політико-ідеологічні доктрини
- •4.4. Соціалізм і сучасна соціал-демократія
- •4.5. Фашизм і неофашизм
- •4.6. Політика і мораль
- •Політична етика
- •4.8. Політика і релігія
- •4.9. Масова інформація та її поширення в суспільстві
- •4.10. Суспільні функції змі
- •Тема 5. Політичні трансформації
- •5.1.Політичні конфлікти
- •5.2.Політична модернізація
- •5.3.Модернізаційний процес в Україні
- •5.4.Міжнародні відносини
- •5.5.Україна у співтоваристві
- •5.6.Україна в сучасному геополітичному просторі
- •5.7.Національна безпека і національні інтереси України
- •Президент України, який
- •Тема 6. Прикладна політологія
- •6.1.Політичне управління та його соціотехніка
- •6.2.Політичні технології
- •6.3.Поняття, функції політичного маркетингу
- •6.4. Функції опитування. Виборча інженерія
- •6.5.Поняття і функції політичного менеджменту
- •6.6. Менеджмент правлячої команди
- •6.7. Політичне прогнозування
4.6. Політика і мораль
Політика і мораль — важливі складники життя будь-якого людського суспільства. Політика, що прагне досягнення своїх цілей, не може обійтися без такого значного внутрішнього регулятора людської поведінки, як мораль, і тому змушена апелювати до морального почуття мільйонів людей, використовуючи його в тій чи іншій мірі.
В такій ситуації можливі спроби підкорити собі мораль, перетворити її на служницю політики, надати їй форми, неспроможної забезпечити власний суверенітет.
Питання можливості співвідношення політики та моралі
Питання про пріоритет політики чи моралі розв'язувалося протягом усієї історії людства і, як правило, на користь політики. З міцністю передсуду закріпилося уявлення про те, що до політики мало застосовні моральні критерії, а політик, котрий керується моральними нормами, наперед прирікає себе на невдачу. В цьому положенні є певний елемент істини. Справді, в ході досягнення поставленої мети політик, котрий не гребує будь-якими порушеннями норм моралі, абсолютно вільний внутрішньо у виборі засобів, що забезпечують найкоротший шлях до мети, й, можливо, легко досягне її, на відміну від свого моральнішого конкурента, обплутаного, з точки зору принципового «амораліста» від політики, всілякими «хибними» догмами добра та людяності.
В той же час мета, досягнута засобами ганебними й огидними, переживає процес внутрішнього морального переродження, навіть якщо початкове й була справедливою. Вона немовби несе в собі погану спадковість засобів, перетворюючись із безпосереднього ідеалу добра на його абстрактний знак, мертвий фетиш, що вимагає нових і нових жертв.
Стаючи служницею політики, мораль чинить акт історичного самогубства, і якщо ще й залишається в змісті політики, то тільки на правах своєрідних правил внутрішнього розпорядку у внутрішньогрупових стосунках між «своїми», правил, які виступають скоріше умовними й постійно порушуваними регуляторами й орієнтирами «внутрішньовидової» боротьби.
Мораль не може бути засобом досягнення будь-яких політичних цілей, навпаки, саме політика має бути засобом досягнення ідеалів моралі як мети. В гуманному й демократичному суспільстві не політика диктує умови моралі, а саме мораль визначає цілі, методи й характер політики. Так створюються умови для порятунку людства від катастроф ядерного віку, досягнення громадянського миру, зняття запеклості ідейної боротьби в суспільстві. Аморальна ж політика неминуче виховує аморальні маси, формує аморальні стосунки серед людей, відтворює найгірші людські риси.
Мораль і політика – це нормативні регулятори життєдіяльності індивідів. Впорядкування поведінки людей здійснюється за допомогою моральних і політико-правових норм (загальних правил, еталонів, взірців поведінки), які є загальнообов’язковими для всіх людей. Однак моральні та політичні норми розрізняються способом формування і засобами реалізації.
Без постійного культивування поваги до людської особистості та її прав, співчутливості до нещасних, самотніх та убогих, сорому за власні непорядні вчинки, здатності до розумного самообмеження, самокритичного погляду на власну персону неможливо створити цивілізоване суспільство. Тільки моральне оновлення поряд із фундаментальними економічними й політичними реформами спроможне забезпечити нашій країні пристойне місце в світовому співтоваристві, порятувати далекосяжні плани реконструкції країни від ударів об рифи дрімучого егоїзму, підлоти, безсовісності, недбальства, лінощів, апатії, озлоблення й підозріливості.
Таким чином, політика, що прагне досягнення своїх цілей, не може обійтися без такого значного внутрішнього регулятора людської поведінки, як мораль, і тому змушена апелювати до морального почуття мільйонів людей, використовуючи його в тій чи іншій мірі.
Політизована мораль, як свідчить досвід історії, незмінно призводить до аморальної політики, що ґрунтується на духовній залежності та аморальності широких мас людей, котрі добровільно або з примусу поміняли моральні норми на політичні настановлення поточного моменту.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Яким чином взаємодіють політика та мораль?
2. Чи можливе існування політики без моралі? Чому?
3. Чому саме в демократичному суспільстві не політика диктує умови моралі, а саме мораль визначає цілі, методи й характер політики?