4.2. Типи політичної культури

У сучасній політичній науці існують різноманітні типи політичної культури. Вдалу спробу згрупувати найпоширеніші типології зроблено В. Бебиком у книзі «Політологія: теорія, методологія, практика» (див. табл.. 3).

Параметр оцінки	Тип політичної культури
геополітичний;	західний, східний, маргінальний;
рівень відкритості – закритості;	інтровертивний; екстравертивний;
ідеологічний;	капіталістичний, соціалістичний, етнічний, конфесійний, змішаний.
ступінь інтегрованості індивіда	індивідуалістичний, колективістський;
характер політичної соціалізації;	провінційний, діяльнісний, маргінальний;
ступінь демократизму;	тоталітарний, авторитарний, демократичний;
форма суспільного управління;	президентський, парламентський, монархічний, диктаторський;
розвиненість політичних структур;	допартійний, моно партійний, багатопартійний, перехідний;
тип поведінки у конфліктних ситуаціях;	конфронтаційний, консенсуальний, компромісний.

Таблиця 3.

Американський політолог Г. Алмонд та С. Верба виділили три типи політичної культури: патріархальну, підданську, активістську.

Патріархальній політичній культурі властиві такі риси: відсутність у людей інтересу до політики, політичної влади та політичних інститутів; невіддільність політичних орієнтацій від релігійних норм; орієнтація членів суспільства на вождів племені, шаманів.

Підданська політична культура відзначається певним інтересом соціальних суб’єктів до функціонування політичної системи. Проте самі суб’єкти не проявляють особливої політичної активності, покладаючи свої надії на органи влади та політичних лідерів.

Активістська політична культура характеризується значним інтересом громадян до політичної системи та наслідків її функціонування, активною орієнтацією на особисту участь у політичному процесі.

Г. Алмонд та С. Верба відзначають, що у реальній політичній практиці поєднуються усі три типи політичної культури, утворюючи нові змішані типи, а саме: патріархально-підданський, піддансько-активістський, патріархально-активістський.

Чимало дослідників виділяють замкнуті та відкриті типи політичної культури. Замкнуті орієнтуються на власні уявлення про політичне життя, свої національні традиції та звичаї і такий тип політичної культури характернійший для країн Сходу. Відкриті політичні культури також зберігають свої традиції, цінності, норми, але проявляють інтерес до інших політичних ідей, моделей політичного устрою; вони характерні для країн Заходу.

У рамках кожної національної політичної культури розрізняють елітарну та масову політичну культуру. Елітарна – це культура політичної влади, обєднань громадян, інших активних учасників політичного процесу. Масова політична культура – це культура підданих, рядових громадян держави.

Існує чимало й інших критеріїв типології політичної культури. Так, виходячи із ступеня узгодженості у взаємодії політичних субкультур в тій чи іншій країні, політологи виділяють два типи політичної культури: інтегровану (однорідну), фрагментарну (різнорідну)

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Хто з політологів розробив найбільш вдалу типологію політичної культури?

2. Згідно з Г. Алмондом, які є типи політичної культури?

3. В чому полягає суть підданської та активістської політичної культури?

4. Для яких країн характерний замкнутий тип політичної культури?

5. Для яких прошарків суспільства характерна елітарна політична культура?