Тема 4. Політична свідомість, культура та ідеологія
Сутність політичної культури
Уперше термін "політична культура" ужив у XVIII столітті німецький просвітитель І. Гердер. Природно, він не припускав, що концепція політичної культури так вплине на політичну науку і практику. Пояснювальні можливості політичної культури визначаються багатозначністю її вимірів.
Політична культура являє собою сукупність цінностей, установок, переконань, орієнтацій і відповідних їм символів, що є загальноприйнятими і служать упорядкуванню політичного типу і регулюванню політичної поведінки всіх членів суспільства. Вона містить у собі не тільки політичні ідеали, цінності й установки, але і діючі норми політичного життя.
Політична культура – це якісний бік системи політичних уявлень і політичної поведінки: рівень політичних знань, міра включеності в політичний процес, компетентність і професіоналізм.
Пріоритет у розробці ідеї політичної культури належить американському політологу Г. Алмонду, що створив досить оригінальну концепцію. Г. Алмонд в аналізі політичної культури використовував функціональний підхід, з позицій якого політична культура переважно розглядалась як психологічний феномен.
Найбільш повне визначення політичної культури запропонував С. Верба – політична культура суспільства складається із системи емпіричних переконань, експресивних символів і цінностей, що визначають ситуацію, у якій відбувається політична дія. Вона формує суб'єктивну орієнтацію на політику. Визнаючи наявність у суспільстві безлічі конкуруючих політичних орієнтацій, автори концепції визначили, що типи політичних культур відрізняються один від одного деякими основними політичними позиціями. Політична позиція обумовлює схильність до певних типів поведінки у межах існуючої політичної системи.
Елементами змісту поняття «політична культура» є думки, почуття, оцінки більшості громадян в їхньому ставленні до такого політичного об’єкта як держава, до гілок влади, до того, ким та як приймаються політичні рішення. М. Кубаєвський вважає, що таке ставлення включає у себе три рівні:
гносеологічний, коли кожен громадянин має знання про політичне життя своєї держави, стуктуру політичних органів;
аксіологічний, коли кожен громадянин позитивно чи негативно оцінює життя своїє країни;
практичний, коли кожен громадянин активно чи пасивно бере учавсть у політичному житті.
До елементів змісту поняття «політична культура» належать таку національні цінності, як свобода, державність, гуманізм, справедливість, бажання захистити незалежність та економічні інтереси своєї держави. Також серед елементів змісту політичної культури важливе місце посідають ті, які сприяють формуванню і збереженню державних інституцій. Кожний державний народ має свої традиційні державні органи, які регулюють внутрішнє життя та міждержавні відносини. Важливим елементом поняття «політична культура» є політична свідомість, сутність, зміст і специфіку якої в певній мірі відображено на схемі 2.
Схема 2.
Термін «політична культура» вперше вжив німецький філософ кінця ХVІІІ ст.. І.Г. Гердер, а в активне застосування його ввів у 1956 р. американський політолог Г. Алмонд. Серед авторів сучасний концепцій політичної культури, окрім Г. Алмонда, С. Верба, Л. Пай, Р. Таккер та ін.. (див. схему 3).
Схема 3.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Хто вперше ввів термін «політична культура»?
2. Дайте визначення поняття «політична культура».
3. Які є елементи змісту поняття «політична культура»?
4. На яких трьох рівнях здійснюється політична культура?