Завдання для самостійної роботи
Задано
зображення друкованого тексту. Розбити
прямокутники, що описують кожний символ,
на
рівних клітин. Підрахувати для кожної
клітини кількість пікселів символу, що
попадають у неї. Отриманий
–вимірний
вектор використати як вектор ознак.
Написати програми, які:
а) налагоджують систему розпізнавання на шрифт тексту:
1. m=5,n=5; 2. m=5,n=7; 3. m=7,n=7; 4. m=7,n=5;
б) розпізнають тексти, надруковані цим шрифтом:
5. m=5,n=5; 6. m=5,n=7; 7. m=7,n=7; 8. m=7,n=5.
Задано зображення окремо написаних символів. Розбити прямокутники, що описують кожний символ, на рівних клітин. Підрахувати відношення кількості пікселів символу, які попадають у кожну клітину, до їх загальної кількості. Одержаний –вимірний вектор використати як вектор ознак. Написати програми, які:
а) налагоджують системи розпізнавання на почерк користувача
9. m=5,n=5; 10. m=5,n=7; 11. m=7,n=7; 12. m=7,n=5;
б) розпізнають символи, написані цим користувачем
13. m=5,n=5; 14. m=5,n=7; 15. m=7,n=7; 16. m=7,n=5.
Написати програму, яка розпізнає в процесі написання символи:
17. ‘а’, ‘б’, ‘в’, ‘г’; 18. ‘д’, ‘е’, ‘з’, ‘и’; 19. ‘к’, ‘л’, ‘м’, ‘н’;
20. ‘п’, ‘р’, ‘с’, ‘т’; 21. ‘у’, ‘ф’, ‘х’, ‘ш’; 22. ‘ж’, ‘ю’, ‘я’, ‘ь’.
Граматики вказаних символів побудувати вручну. Процес написання символів зімітувати за допомогою миші.
Задано зображення креслення, яке містить різні геометричні фігури. Написати програми, які розпізнають:
23. Лінії. 24. Кола. 25. Трикутники. 26. Квадрати.
Лабораторна робота № 4 Використаня перетворення Фур’є у розпізнаванні зображень Література: [2,3,4,8,11].
Мета роботи: практичне застосування перетворення Фур’є у прикладних задачах.
Зміст роботи: реалізація вводу зображень; сегментація та позиціювання об’єктів на сцені; представлення двовимірних об’єктів лінійними векторами; перетворення Фур’є одновимірних масивів; аналіз та обробка отриманих коефіцієнтів Фур’є; вибір характерних параметрів; розроблення процедури розпізнавання.
Методичні вказівки
Побудова еталонних фільтрів відбувається в процесі навчання.
Зразки символів, які використовуються при навчанні, утворюють навчальну послідовність. Для розпізнавання символів деякого алфавіту необхідно сформувати навчальну послідовність для кожного представника цього алфавіту. Символи навчальної послідовності вводяться як графічні зображення за допомогою сканера (або імітуються з використанням деякого графічного пакету).
2. Сегментація та позиціювання полягає у виділенні окремих символів із тексту на зображенні. Обробка зображень та навчання відбувається в інтерактивному діалоговому режимі. Для кожного виділеного символу вказується, до якого класу він належить.
3. Для застосування одновимірного ДПФ необхідно замінити двовимірне зображення окремого символу лінійним вектором. Пропонуються такі методи стислого представлення зображень:
а) вектор горизонтального сканування: на зображенні відмічаються N рівномірних вертикальних смуг і підраховуються кількості замальованих точок зображення в кожній смузі;
б) вектор вертикального сканування: на зображенні відмічаються N рівномірних горизонтальних смуг і підраховуються кількості замальованих точок зображення в кожній смузі;
в) вектор кругового сканування: на зображенні відмічаються N рівномірних кутових секторів навколо центра мас символу і підраховуються кількості замальованих точок зображення в кожному секторі.
4. До одержаних в пункті 3 одновимірних векторів застосовується дискретне перетворення Фур’є.
5.
Після перетворення Фур’є всіх символів
навчальної послідовності для кожного
класу обчислюються відповідно вектори
максимальних –
,
мінімальних –
та середніх –
значень кожної
-ої
компоненти Фур’є перетворення.
6. При розпізнаванні
пробного введеного символу виконуються
дії пунктів 2-4. Аналіз одержаного вектора
можна здійснити двома методами:
а)
метод Фур’є фільтрації: перевіряється,
для якого класу кожна
–та
компонента вектора
належить відповідному відрізку
,
.
б)
метод мінімаксних оцінок: для кожного
класу еталонів обчислюється оцінка
.
Розпізнаним вважається той клас, для
якого відповідна оцінка мінімальна.