Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Овочівництво. -лабораторні .doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.18 Mб
Скачать

3.3. Система удобрення ґрунту під культуру, що досліджується

Найважливіше завдання агронома – створення оптимальних умов живлення рослин для підвищення врожайності сільськогосподарських культур і родючості ґрунту за рахунок внесення мінеральних добрив, хімічної меліорації та повторного задіяння в біологічному колообігу вже використаних рослинами елементів живлення у вигляді пожнивних решток, сидератів, гною.

Нині близько половини приросту врожаю у розвинутих країнах світу отримують завдяки застосуванню мінеральних добрив. Різке (у 5-6 разів) зменшення застосування добрив в Україні у 90-их роках минулого століття зумовило зниження в ґрунті вмісту гумусу та підвищення його кислотності, що створило від’ємний баланс елементів живлення.

Як наслідок, знизилась родючість ґрунтів та різко зменшились врожаї. Для виправлення ситуації агроном – технолог повинен:

– уміти проаналізувати наскільки система удобрення культур у господарстві відповідає рекомендаціям Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» НААУ щодо системи удобрення сільськогосподарських культур у сівозмінах з різною ротацією для відповідної ґрунтово – кліматичної зони;

– якщо прийнята в господарстві система удобрення не відповідає вказаним вище рекомендаціям, необхідно встановити причини і запропонувати прийнятну для господарства систему удобрення культури у відповідній сівозміні [1].

У цьому розділі роботи слід здійснити агрономічний аналіз фактичної системи удобрення ґрунту під культуру, заповнивши таблицю 3.3.

Після таблиці 3.3 провести коротке обговорення її змісту і зробити висновки про адекватність фактичної урожайності до можливої за ресурсами поживних речовин урожайності сільськогосподарських культур у сівозміні, порівнюючи фактичні ресурси засвоюваних речовин у ґрунті та внесених добрив з нормативним винесенням їх з урожаєм (додаток Д). Якщо винесення поживних речовин фактичним урожаєм дорівнює їх доступним ресурсам, то досягнута фактична урожайність культури адекватна її ресурсному забезпеченню (коефіцієнт адекватності рівний або більший від 1). У випадку, коли коефіцієнт адекватності менше від 1, фактична урожайність менша, ніж її ресурсне забезпечення.

Таблиця 3.3

Система удобрення ґрунту під досліджувану культуру,

фактично здійсненої в 20….. році

Показники

№ показ-

ника

Озима пшениця

Фактична урожайність, т/га

1

Винесено з урожаєм, кг/га

N

2

P2O5

3

К2О

4

Можливе засвоєння з ґрунту

N

5

P2O5

6

К2О

7

Фактичне удобрення

основне

8

передпосівне та рядкове

9

підживлення

10

Всього добрив на 1 га

органічних

внесено

т/га

11

N

12

P2O5

13

К2О

14

частка, засвоєна рослинами

кг/га

N

15

P2O5

16

К2О

17

мінеральних

внесено

N

18

P2O5

19

К2О

20

частка, засвоєна рослинами

кг/га

N

21

P2O5

22

К2О

23

Внесено NРК в органічному і мінеральному добриві,

кг

N

24

P2O5

25

К2О

26

Всього [24+25+26]

27

Ресурси засвоєних речовин з ґрунту та добрив,

кг

N

28

P2O5

29

К2О

30

Всього [28+29+30]

31

Індекс екологізації землеробства [18+19+20):11]

32

Адекватність фактичної урожайності можливій за ресурсами поживних речовин (2+3+4):31

33

Баланс поживних речовин, + кг/га [27–(2+3+4)]

Для оцінки стану екологізації землеробства використовують норми її індексу і нормативи внесення органічних добрив. Величину індексу екологізації землеробства визначають відношенням внесених усіх мінеральних добрив в діючій речовині кг/га до дози внесених органічних добрив, т/га.

Шкала оцінки екологізації землеробства за її індексом передбачає стан екологічного землеробства, якщо цей індекс становить менше 15, стан спадної екологізації – при величині індексу від 15 до 25; стан хімізації землеробства - понад 25. Ці норми мають велике значення у визначенні екологічної ситуації на агроландшафтах. При індексі понад 15 відбувається агрофізична деградація ґрунту і накопичення нітратів та нітритів у продукції. В практичному землеробстві основним засобом його екологізації є органічні добрива. Існує також шкала визначення рівнів екологізації землеробства за нормами їх внесення (додаток Е).

Найбільш ефективно потенціал добрив використовується при врахуванні їхньої прямої дії і післядії в сівозмінах з різною спеціалізацією та чергуванням культур.

В таблицях 3.4–3.7 наведена орієнтовна мінеральна система удобрення в сівозмінах у зоні Степу.

Таблиця 3.4.

Система удобрення культур у короткоротаційних сівозмінах

для господарств, площею до 100 га

Чергування культур

Дози і способи внесення добрив (мінеральні добрива, кг/га діючих речовин)

основне

в рядки під час роботи

піджив-лення

всього

N

P

K

N

P

K

N

N

P

K

I

II

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Сівозміна 1

1. Горох

45

30

45

30

2. Пшениця озима

30

60

30

15

15

15

40

30

115

75

45

3. Кукурудза на зерно

90

60

45

10

10

10

100

70

55

4. Ячмінь (0,5 поля) Соняшник (0,5 поля)

60

60

30

60

60

30

60

60

45

15

60

75

45

Кукурудза на зерно (0,5 п.)

90

60

30

10

10

10

100

70

40

На 1 га сівозмінної площі

67

60

38

Продовження табл. 3.4.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Сівозміна 2

1. Чорний пар

2. Пшениця озима

60

40

15

15

15

30

30

75

75

75

3. Ячмінь

60

60

30

60

60

30

4. Горох

45

30

45

30

5. Озима пшениця

30

60

30

15

15

15

40

30

115

75

45

6. Соняшник

60

60

45

15

60

75

455

На 1 га сівозмінної площі 52 55 34

Таблиця 3.5

Система удобрення культур у сівозмінах для господарств, площею 100-250 га

Чергування культур

Дози і способи внесення добрив (мінеральні добрива, кг/га діючих речовин)

основне

в рядки під час роботи

піджив-лення

всього

N

P

K

N

P

K

N

N

P

K

I

II

Сівозміна 1

1. Чорний пар (0,5 поля)

Горох (0,5 поля)

30

30

45

30

2. Пшениця озима

30

60

60

40

30

15

15

15

15

15

15

30

40

30

40

75

115

75

75

55

45

3. Кукурудза на зерно

90

60

45

10

10

10

100

70

55

4. Ячмінь

60

60

30

60

60

30

5. Соняшник (0,5 поля)

60

60

45

15

60

75

45

Кукурудза на зерно (0,5 п.)

90

60

30

10

10

10

100

70

40

На 1 га сівозмінної площі 67 60 38

Сівозміна 2

1. Чорний пар

2. Пшениця озима

60

40

15

15

15

30

30

75

75

75

3. Ячмінь

60

60

30

60

60

30

4. Горох

45

30

45

30

5. Озима пшениця

30

60

30

15

15

15

40

30

115

75

45

6. Соняшник

60

60

45

15

60

75

455

На 1 га сівозмінної площі 52 55 34

Таблиця 3.6

Система удобрення культур у сівозмінах для господарств площею 250-1000 га

Чергування культур

Дози і способи внесення добрив (мінеральні добрива, кг/га діючих речовин)

основне

в рядки під час роботи

піджив-лення

всього

N

P

K

N

P

K

N

N

P

K

I

II

Сівозміна 1

1. Чорний пар

2. Пшениця озима

60

40

15

15

15

30

30

75

75

55

3. Ячмінь

60

60

30

60

60

30

4. Горох

45

30

45

30

5. Пшениця озима

30

60

30

15

15

15

40

30

115

75

45

6. Кукурудза на зерно

90

60

45

10

10

10

100

70

55

7. Соняшник

60

60

45

15

60

75

45

На 1 га сівозмінної площі 59 57 37

Сівозміна 2

1. Чорний пар

2. Пшениця озима

60

40

15

15

15

30

30

75

75

55

3. Кукурудза на зерно

90

60

45

10

10

10

100

70

55

4. Горох

45

30

45

30

5. Пшениця озима

30

60

30

15

15

15

40

40

115

75

45

6. Кукурудза на зерно

90

60

45

10

10

10

100

70

55

7. Ячмінь

60

60

30

60

60

30

8. Соняшник

60

60

45

15

60

75

45

На 1 га сівозмінної площі 64 59 39

Таблиця 3.7

Система удобрення культур у сівозмінах для господарств площею понад 1000 га

Чергування культур

Дози і способи внесення добрив (мінеральні добрива, кг/га діючих речовин)

основне

в рядки під час роботи

підживлення

всього

N

P

K

N

P

K

N

N

P

K

I

II

Сівозміна 1

1. Чорний пар

2. Пшениця озима

60

40

15

15

15

30

30

75

75

55

3. Ячмінь

60

60

30

60

60

30

4. Горох

45

30

45

30

5. Пшениця озима

30

60

30

15

15

15

40

30

115

75

45

6. Кукурудза на зерно

90

60

45

10

10

10

100

70

55

7. Ячмінь

60

60

30

60

60

60

8. Соняшник

60

60

45

15

60

75

45

На 1 га сівозмінної площі 59 58 36

Сівозміна 2

1. Чорний пар

2. Пшениця озима

60

40

15

15

15

30

30

75

75

55

3. Кукурудза на зерно

90

60

45

10

10

10

100

70

55

4. Горох

45

30

45

30

5. Пшениця озима

30

60

30

15

15

15

40

40

115

75

45

6. Кукурудза на зерно

90

60

45

10

10

10

100

70

55

7. Ячмінь

60

60

30

60

60

30

8. Соняшник

60

60

45

15

60

75

45

На 1 га сівозмінної площі 64 59 39

Дози добрив розраховано для ґрунтів із середнім вмістом поживних речовин і з обов’язковим повторним задіянням рослинних решток. Вони можуть забезпечити формування врожаю на рівні, т/га:

  • пшениця озима по чорному пару – 5,0;

  • пшениця озима по гороху – 4,0;

  • кукурудза на зерно – 5,0;

  • ячмінь – 3,5;

  • горох – 3,0;

  • соняшник – 2,5.

При застосуванні органо-мінеральної системи удобрення в сівозміні дози мінеральних добрив під культури знижуються на 20-30 % (табл. 3.8–3.9).

Таблиця 3.8

Система удобрення культур у сівозмінах із внесенням гною для господарств площею 250-1000 га

Чергування культур

Дози і способи внесення добрив (мінеральні добрива, кг/га діючих речовин)

основне

в рядки під час роботи

підживлення

всього

гній

N

P

K

N

P

K

N

гній

N

P

K

I

II

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

Сівозміна 1

1. Чорний пар

30

30

2. Пшениця озима

45

30

15

15

15

30

25

70

60

45

3. Ячмінь

45

45

45

45

45

45

4. Горох

30

30

3

15

3

45

30

5. Пшениця озима

45

30

15

15

15

40

30

85

60

45

6. Кукурудза на зерно

30

30

20

20

15

15

15

30

45

35

35

7. Соняшник

45

45

45

15

45

60

45

На 1 га сівозмінної площі 8,6 42 44 35

Сівозміна 2

1. Чорний пар

30

30

2. Пшениця озима

45

30

15

15

15

30

25

70

60

45

3. Кукурудза на зерно

60

45

30

15

15

15

75

60

45

4. Горох

30

30

3

15

3

45

30

5. Пшениця озима

45

30

15

15

15

40

30

85

60

45

6. Кукурудза на зерно

30

30

20

20

15

15

15

30

45

35

35

7. Ячмінь

45

30

30

45

30

30

8. Соняшник

45

45

45

15

45

60

45

На 1 га сівозмінної площі 7,5 45 44 34

Таблиця 3.9

Система удобрення культур у сівозмінах із внесенням гною для господарств, площею понад 1000 га

Чергування культур

Дози і способи внесення добрив (мінеральні добрива, кг/га діючих речовин)

основне

в рядки під час роботи

підживлення

всього

гній

N

P

K

N

P

K

N

гній

N

P

K

I

II

Сівозміна 1

1. Чорний пар

30

30

2. Пшениця озима

45

30

15

15

15

30

25

70

60

45

3. Ячмінь

45

45

45

45

45

45

4. Горох

30

30

3

15

3

45

30

5. Пшениця озима

45

30

15

15

15

40

30

85

60

45

6. Кукурудза на зерно

30

30

20

20

15

15

15

30

45

35

35

7. Соняшник

45

45

45

45

45

45

На 1 га сівозмінної площі 7,5 42 44 36

Сівозміна 2

1. Чорний пар

30

30

2. Пшениця озима

45

30

15

15

15

30

25

70

60

45

3. Кукурудза на зерно

60

45

30

15

15

15

75

60

45

4. Горох

30

30

3

15

3

45

30

5. Пшениця озима

45

30

15

15

15

40

30

85

60

45

6. Кукурудза на зерно

30

30

20

20

15

15

15

30

45

35

35

7. Ячмінь

45

30

30

45

30

30

8. Соняшник

45

45

45

15

45

60

45

На 1 га сівозмінної площі 7,5 46 44 34

Дозу добрив на запланований урожай конкретної культури можна визначити за формулою:

де D – розрахункова доза поживного елемента, кг/га;

Уп – запланована урожайність, т/га;

В – винос поживного елемента, кг/т;

П – запас доступного поживного елемента в одному шарі ґрунту, кг/га;

α– коефіцієнт використання поживного елемента з ґрунту, %;

Н – кількість внесених органічних добрив, т/га;

b – вміст поживного елемента в органічному добриві, %

β – коефіцієнт використання поживного елемента з органічного добрива, %;

λ – коефіцієнт використання поживного елемента з мінерального добрива, %.

Приклад. Запланована врожайність озимої пшениці Уп = 5,0 т/га.

– Винос (В) поживних елементів з 1т основної продукції для озимої пшениці становить, кг: N = 30, P2O5 = 10,5, К2О = 21,5;

– Запас (П) поживних елементів в орному шарі ґрунту становить, кг/га: N = 180 (при вмісті N – 6 мг/100 г ґрунту); P2O5 = 105 (при вмісті P2O5 – 3,5 мг/100 г ґрунту); К2О = 210 (при вмісті К2О – 7 мг/100 г ґрунту).

– Коефіцієнт використання поживного елемента з ґрунту (α) складає, %: N = 40; P2O5 = 20; К2О = 40.

– Коефіцієнт використання поживного елемента з органічних добрив (β) (підстилковий гній, який вносили під попередник у кількості (Н) 20 т/га), %: N = 30; P2O5 = 20; К2О = 72.

– Вміст поживних елементів у підстилковому гної (b), %: N= 0,5; P2O5= 0,25; К2О = 0,6.

– Коефіцієнт використання поживного елемента з мінеральних добрив (λ) складає, %: N=50, P2O5=20, К2О=60.

(кг/га)

Аналогічно розраховують дозу фосфору і калію [22].