6.1. Загальна характеристика цибулинних культур.

Цибулинні овочеві культури характеризуються спільними морфологічними ознаками. Вони утворюють цибулину округло-ріпчастої, видовжено-овальної або циліндричної форми. Залежно від внутріш­ньої будови цибулини можуть бути справжні і несправж­ні. Листки у всіх видів цибулі вузькі, видовжені, труб­часті або лінійні і в нижній своїй частині утворюють не­справжнє стебло з трубчастих піхов; формують кореневу систему з малорозгалужених ниткоподібних корінців; су­цвіття утворюються на квітконосних безлистих стрілках; цибулинні культури мають насіння приблизно однакової будови і форми.

У сі цибулинні овочеві культури за новою класифіка­цією належать до родини Аllіасеае, роду цибулинних Allium. Найбільш поширені овочеві культури цієї групи: цибуля-ріпка — А. сера L.; часник — A. sativum L.; цибуля-шалот — A. asca-lonicum; цибуля-батун — A. fistulosum; цибуля-порей — A. porrum L.; цибуля-шніт — A. schoenoprasum L.; бага­тоярусна цибуля —A. proliferum Schrad; цибуля запаш­на—А. odorata; цибуля-слизун — A. nutans L.; цибуля-черемша — A. victorialis L. (рис. 1)

.

Рис. 1. Види цибулі:

а —ріпка; б — батун; в — порей; г — багатоярусна.

6.2. Морфологічні особливості цибулі-ріпки, шалоту, порею, батуна, шніта, багатоярусної, слизун, запашної

Цибуля-ріпка. Добре розвинена рослина цибулі-ріп­ки досягає висоти 45—60 см, має 10—12, а окремі сор­ти — до 20 трубчастих зелених листків, покритих воско­вим нальотом. Листкові пластинки розміщуються в од­ній площині і поділяються на дві частини від вертикаль­ної осі. Нижньою частиною — піхвами — листки утворю­ють несправжнє стебло, а при дозріванні цибулини — її шийку. Несправжнє стебло виконує функцію власне стебла і може мати висоту від 8 до 15 см і діаметр 0,8— 1,5 см. Нижньою частиною листки прикріплюються до власне стебла цибулі-денця у певному порядку. Старі листки прикріплюються до периферійної частини денця по колу, молодші листки — ближче до центра денця. У пазухах кількох листків на денці закладаються брунь­ки із зачаткових листків у вигляді соковитих закритих лусок, що сидять одна на одній і мають вигляд коніч­них ковпачків. Бруньки називають зачатками їх добре видно на поперечному розрізі цибулини.

Ц ибулини утворюються в результаті розростання в товщину нижньої частини піхов листків від місця їх при­кріплення до денця до висоти 5—7 см. Залежно від того, як розростаються тканини піхов листків, утворюються цибулини різної форми.

Цибулина складається з денця, часто розгалуженого соковитих відкритих лусок, які виходять верхньою части­ною в несправжнє стебло — шийку цибулини і закінчу­ються листковою трубчастою пластинкою; соковитих за­критих лусок, які у нигляді ковпачків, сидять одна на одній; сухих лусок, що покривають цибулину з поверхні в кіль­ка шарів.

За формою розрізняють цибулини кулясті, округло-плоскі, округло-видовжені, видовжені. Покривні сухі лус­ки солом'яно-жовті, коричнево-жовті, білі, фіолетові різ­ної інтенсивності. Соковиті, луски бувають білі, зелену­ваті, фіолетові. Середня маса сформованих цибулин за­лежно від сорту становить 50—100 г, а салатних солод­ких сортів — до 500 г.

Великі цибулини мають більшу кількість зачатків. Розрізняють цибулини малозачаткові (1—2 зачатки), середньозачаткові (3—4 зачатки), багатозачаткові (5 за­чатків і більше). Зачатковість — це галуження стебла-денця. Перехід цибулин, що діткуються, в самостійні цибулини, кожна з яких має власні покривні сухі плівки, що з'єд­нані спільним материнським денцем, називається гнізду­ванням. Гніздування є вищим ступенем галуження стеб­ла цибулі-денця. За кількістю цибулин на денці сорти поділяють на малогнізді (1—2 цибулини), середньогнізді (3—4) і багатогнізді (5 цибулин і більше). Зачатко­вість, діткування і гніздування — це ступені розгалужен­ня денця і розвитку бруньок.

Стрілка у цибулі трубчаста, висота її 70—120 см, у верх­ній частині утворює суцвіття — кулястий зонтик, який складається із сотень квіток. З кожної квітки розвиваються плід — тригранна плівчаста коробочка. У кожному гнізді коробочки міститься дві насінини, а всього в коро­бочці 6 насінин.

Цибуля-шалот. Основна морфологічна особливість цибулі-шалоту — висока гніздість. Тому цибулю-шалот називають кущівкою. В гнізді міститься кілька трохи де­формованих з боків цибулин, в кілька шарів покритих сухими плівками. Цибулини навіть невеликих розмірів багатозачаткові.

Характерною особливістю цибулі-шалоту є те, що во­на має тривалий період спокою. У зв'язку з цим цибу­лини добре зберігаються взимку і навесні. Після періоду спокою при зимовому зберіганні при температурі 3—7 °С стадійні зміни закінчуються тільки в цибулинах ве­ликих розмірів, тому тільки вони утворюють стрілки при садінні наступного року. Дрібні і середні цибулини ци­булі-шалоту не стрілкують їх використовують для одер­жання цибулин, а великі цибулини — для одержання на­сіння. Висота стрілок і довжина листків у цибулі-шалоту менша, ніж у цибулі-ріпки. Будова цибулин така сама, як у цибулі-ріпки, але розміри їх менші. Цибулини шалоту характеризуються великим вмістом сухих речовин, гострі на смак, мають добру лежкість.

Ц ибуля-порей лінійні листкові пластинки з добре вираженим кілем. Нижня частина листків — це труб­часті піхви. Складені одна в одну піхви листків утворю­ють несправжнє стебло, яке має циліндричну цибулину, трохи потовщену біля основи. Цибулина цибулі-порею несправжня, оскільки складається з відкритих лусок. З поверхні циліндрична цибулина цибулі-порею не має сухих покривних лусок і називається ніжкою. Довжина цибулини— 15—20 см, товщина — 3—4 см. Корені тов­сті, струноподібні, мало розгалужені, довжиною 70— 80 см. Висаджені навесні після зимового зберігання ци­булини вкорінюються і утворюють кілька нових листків, а потім формують квітконосну стрілку із суцвіттям. Су­цвіття цибулі-порею — кулястий зонтик діаметром 7—8 см. Висота стрілки — 80—90 см. Плід — тригнізда ко­робочка, в якій міститься 6 насінин. Насіння чорного кольору, сильно зморшкувате з поверхні. Маса 1000 насі­нин — 2—2,5 г.

Цибуля-шніт — багаторічна трав'яниста культура. Вона характеризується високим ступенем розгалуження денця. За даними А. А. Козакової, п'ятирічна рослина утворює до 100 гілок і на кожній гілці 3—4 трубчастих листки. Цибулини мілкі, діаметром 1 см, розміщуються на материнському денці. Листки невеликі, довжиною 25—50 см, діаметром 0,6—0,7 см, зелено-сизі. Піхви трубчастих листків утворюють несправжнє стебло. Стріл­ки — квітконосні прямі, трубчасті, без розширення, утворюються на другому році життя. Висота стрілок — 30—35 см, діаметр — 0,5—0,7 см. У кулястому зонтику до 100 квіток фіолетового кольору. Плід у цибулі-шніта — тригранна коробочка. Насіння чорне, тригранне, зморшкувате. Маса 1000 насінин — 2—3 г. Коренева си­стема проникає на глибину 30 см і в боки від 20—25 см по радіусу. Корені цибулі-шніта виростають щороку і утворюють своєрідну дернину.

Цибуля-слизун — багаторічна трав'яниста культура. Вона формує кущ несправжніх цибулин, які розміщені на спільному денці і розростаються від нього у боки променями радіально. Кущ компактний. Листки плоскі, м’ясисті, соковиті, ніжні, з овальними кінцями, довжиною 15-25 см. Смак листків слабкого стрий із слабким часниковим запахом. Квітконосна стрілка утворюється на 2—3-му році життя. За формою стрілка на попереч­ному розрізі чотиригранна. Суцвіття — зонтик з квітка­ми рожево-бузкового забарвлення. Цвітіння квіток не дружнє. Насіння дозріває неодночасно. Цибулини вко­рочені, висотою 2—3 см, соковиті луски — білі. Цибуля-слизун розмножується насінням і поділом куща. Зелене листя і цибулини використовують як приправу.

Ц ибуля-батун — багаторічна зимостійка культура (рис. 1). На другому-третьому році життя утворює гніз­до невеликих діток діаметром 1—1,5 см. Дітки розміще­ні на материнському денці. Вони утворюються в результаті незначного потовщення нижньої частини піхов лист­ків, які сидять одна на одній і у верхній частині утворю­ють ніжку. Листки цибулі-батуна трубчасті, як у цибулі-ріпки, по 5—7 шт. на одному пагоні. Квітконосні стрілки утворюються на другому році життя із найсильніших діток гнізда. Висота стрілки — 40—80 см. У серед­ній частині стрілка має значне потовщення і у верхній частині закінчується кулястим суцвіттям-зонтиком діа­метром 4—5 см. В зонтику розміщується 180—300 квіток на тонких квітконіжках. Квітки мають 6 пелюсток і ти­чинок. Плід у цибулі-батуна — тригранна коробочка. На­сіння тригранне, чорне з коричневим відтінком, слабо-зморшкувате. Маса 1000 насінин — 2,5—3 г. Насіння збе­рігає схожість 2—3 роки.

Цибуля запашна — багаторічна культура. Утворює несправжні, циліндричної форми цибулини діаметром 0,8—1,5 см, які прикріплюються денцем до кореневища. Від кореневища із зовнішнього боку відходять струноподібні корінці. Висота несправжньої цибулини становить 10—12 см. Цибулина складається з 3—4 закритих і від­критих лусок. Закриті соковиті луски закривають і жив­лять бруньки, які розміщуються біля основи стрілки (пристрілкові цибулини). Пристрілкові цибулини і за­чатки стрілок вкриті спільними 5—6 відкритими луска­ми, які щільно охоплюють одна одну. Все це утворює відгалуження рослин. У пристрілковій цибулині протя­гом осені і весни закладаються генеративні й вегетатнвні бруньки, які наступного року формують квітконосну стрілку і пристрілкову цибулину.

Листки цибулі запашної плоскі з овально-округлим кінцем, соковиті, темно-зелені, із слабким восковим на­льотом. При вирощуванні з насіння 2 перших сім'ядоль­них листочки округлі, а наступні — плоскі. Листки від­ходять від основи цибулини на висоті 3—4 см. На першому році життя утворю­ється 5—6 листків довжиною до 30 см. Потім кількість листків відповідно до кількості розгалужень збільшуєть­ся. На другому році життя буває 3—4 розгалуження, а на півдні — до 6, на третьому році — 5—8, на четвертому році — до 12.

На другому році життя у червні — на початку липня з'являються стрілки. За формою вони плоскі, чотири­гранні, виповнені, швидко грубіють і до періоду масово­го цвітіння дерев'яніють. Висота стрілок — 35—45 см. Закінчуються вони простим зонтиком з квітками, розмі­щеними в 4—5 ярусів. Віночок білий з фіолетовими смужками із зовнішнього боку чашолистиків.

Цибулини зверху вкриті 2—3 шарами сухих лусок, які мають повстяно подібну будову, що захищає цибу­лину від морозів. Листки мають ніжну консистенцію. Смак листя слабкочасниковий без го­строти.

Коренева система у цибулі запашної добре розвине­на, проникає в грунт на глибину 60—70 см. Основна ма­са коренів знаходиться в шарі ґрунту 10—30 см. Струноподібні корені відходять від денця і підземного стебла, до якого прикріплені всі цибулини. Корені на зиму не відмирають.

Плід у запашної цибулі — тригнізда коробочка, в якій міститься 6 чорних насінин.

Ц ибуля багатоярусна — багаторічна морозо- і зимо­стійка культура. Замість насіння цибуля формує 2— 3 яруси повітряних цибулин діаметром 0,5—3 см. Одна-дві найбільші цибулини-стрілки першого ярусу проростають, утворюючи стрілки другого ярусу ї т. д. Повітряні цибулини проростають через 5—7 днів, оскільки не мають періоду спокою. Багатоярусна цибуля утворює і підземні цибулини, середня маса яких 5—30 г. Вони здатні до діткування. На першому році життя мо­жуть утворюватись 2—4 віддітковані цибулини, а бага­торічна рослина може утворити кілька десятків підзем­них цибулин. Підземні цибулини мають денне, 3-4 со­ковиті луски, кілька відкритих лусок, зверху вкритих кількома сухими покривними лусками. Розмножують ба­гатоярусну цибулю повітряними і підземними цибули­нами.

3. Морфологічні особливості часнику.

Часник. Має лінійну форму листків, які нижньою трубчастою частиною входять один в одний і утворюють несправжнє стебло висотою 12-20 см (рис. 2). Власне стебло часнику вкорочене і називається денцем. Денце більш розгалужене, ніж у цибулі, і утворює від п'яти до кількох десятків зубків (діток), які являють собою бруньки, що сидять на стеблі-денці. Денце з розміщеними на ньому зубками і сухі плівки - піхви листків у нижній частині утворюють цибулину часнику (головку).

У звичайного (нестрілкуючого) часнику зубки - це пазушні бруньки, розміщені на денці в пазухах (біля ос­нови) листкових піхов. Тому цибулина нестрілкуючого часнику має складну будову. Зубки розміщені групами по 3—5 шт. у пазусі кожного листка, які закривають їх у вигляді сухої плівки. Кожна наступна група зубків по крита загальною сухою плівкою. Зубок складається з денця, бруньки, що міститься в середині соковитої лус­ки і зверху покрита сухою плівкою. Кожний зубок осно­вою прикріплюється до материнського денця. Зубки внутрішньої частини головки менші за розміром, сплюснуті з боків, з гострими гранями, а периферичні зубки великі і добре виповнені. Головки нестрілкуючого часнику лежкі, добре зберігаються взимку і до нового врожаю.

У стрілкуючого часнику цибулина (головка) складається з невеликої кількості зубків (4-7), що є бруньками центральної частини денця. Тому зубки розміщені по колу симетрично навкруги центральної стрілки, а сухі плівки (нижня частина піхов листків) покривають голов­ку з поверхні. Кількість сухих лусок, що покривають головку, відповідає кількості листків на рослині. На від­міну від нестрілкуючого стрілкуючий часник утворює квітконосну стрілку з центральної бруньки денця. Стріл­ка в молодому віці спочатку спірально закручена, а зго­дом вирівнюється і досягає висоти 50-200 см. Верхня частина стрілки закінчується головчастим кулястим су­цвіттям, яке складається з квіток і від 2 до 150 повіт­ряних зубків (цибулинок). У ранні фази росту і роз­витку головчасте суцвіття закрите плівчастим чохликом, який у період вирівнювання стрілки лопається у зв'язку з розростанням повітряних зубків.

Маса одного зубка залежно від сорту - 0,1-0,3 г. Повітряний зубок складається з денця, брунь­ки, соковитої луски і сухої покривної луски.

Коренева система часнику проникає у грунт на гли­бину 50-60 см. Корені у часнику струноподібні, відхо­дять від нижньої частини денця.

Рис. 2. Загальний вигляд дорослої рослини і цибулини

часнику:а — стрілкуючого; б — нестрілкуючого.

Матеріали та обладнання

4. Табличний та колекційний матеріал.

5. Слайди

6. Каталоги нових сортів коренеплідних.

4. Ножі та наочний роздатковий матеріал.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризувати відмінності будови стрілкуючих та нестрілкуючих часників.

2. Які відмінності між діткуванням, гніздуванням та зачатковістю?

3. Охарактеризувати види цибулинних.

Література

1. ЛихацькийВ.І. Овочівництво:практикум/ В.І.Лихацький, Ю.Є. Бургарт.-К.: Вища школа,1994. -352 с.

2. Технологія вирощування овочів і плодів/ За ред. Акад. УААН

О.Ю Барабаша. - К.: Вища школа, 2004.-240с.

3. Барабаш О.Ю. Довідник овочівника/ О.Ю. Барабаш, П.С.Семенчук.

–Львів.:Каменяр,1985.-200 с.

Лабораторна робота № 7

Тема: Зеленні овочеві культури

7.1. Морфологічна характеристика культур

7.2. Класифікація

7.3. Складання агрономічної частини технологічної карти вирощування кропу

Мета: Ознайомитись з морфологічні особливостями та класифікацією зеленних овочевих культур. Навчитись складати агрономічну частину технологічної карти.

1. Морфологічна характеристика культур

Салати — представники родини айстрових Asteraceae. Культурні форми салату належать до трьох видів: салат посівний — Lactuca sativa L.; ендивій і ескаріол — Cichorium endivia L. var. crispum, var. lativolium L.; салатний цикорій, або вітлуф — Cicho­rium inthybus L. var. foliosum Hegi.

Салат посівний, або латук, найбільш поширений і має чотири різновиди: листковий — L. s. var. secalina Alef.; головчастий — L. s. var. capitata L.; напівголовчастий — L. s. var. acephala Alef.; ромен (римський) — L. s. var. romana Lam. (рис. 1).

Рис. 1. Салат-латук: а — листковий; б — головчастий; в — салат Ромен

Усі різновиди салату посівного характеризуються добре розгалуженою кореневою системою. У верхній час­тині стрижневий корінь потовщений, м'ясистий. Сходи ніжні, ясно-зелені, сім'ядолі дрібні, овальні. Листкова розетка у головчастого і листкового салату переважно лежача, у римського — спрямована догори. Головчастий і римський салати утворюють нещільні головки. У го­ловчастого салату головки округлі, у римського — видовжено-овальні. Розсіченість країв пластинки різна: дріб­но- і великозубчаста, городчаста, може бути і суцільний край. Форма листкової пластинки округла, овальна, зворотно-яйцеподібна, поперечно-овальна. Діаметр розе­ток — 20—35 см. Поверхня листків — сильнозморшкувата, середньо- і слабозморшкувата, гладенька. Здутість тканини листка може бути дрібноямкуватою, пухирчас­тою, сильномішкоподібноскладчастою. Розмір листків — 12—18 см, забарвлення темно-, сіро- і жовтувато-зелене, іноді з фіолетовою пігментацією.

Квітконосне стебло розгалужене, висотою 60—90 см. Суцвіття — кошик. Насіння сріблясто-сіре або темно-ко­ричневе, видовжено-веретеноподібної форми. Довжина насінини — 3—4 мм, маса 1000 шт.— 0,8 г.

Рослина самозапильна, але можливе і перехресне за­пилення при перенесенні пилку комахами.

Салатний цикорій (вітлуф) — С. і. var foliosum — дворічна рослина в культурі, а за своєю біологією — ба­гаторічна (рис. 62). На першому році життя утворює велику розетку листків зворотно-яйцеподібної або видовженої форми, темно-зеленого забарвлення і довгу розетку конічної форми. Діа­метр коренеплоду — 5—6 см. 3 коре­неплодів з непошкодженими верхівковими бруньками взимку і рано навесні виганяють етильовані голов­ки з хрумкими листками. Для вигонки посаджені коре­неплоди зверху засипають зволоженою тирсою або пух­кою землею. Вигонка триває 25—30 днів. Висаджені навесні або залишені в грунті на зиму коренеплоди утво­рюють прямостоячі високі (до 1,5 м) стебла з розгалу­женнями і квітки, зібрані в кошики. Забарвлення квіток блакитне, рідко — біле. Плід — сім'янка дрібна, 2—3 мм завдовжки, ребриста, з ледве помітною коронкою, корич­невого кольору. Маса 1000 насінин — 1—1,2 г.

Крес-салат — Lepidium sativum L.—належить до ро­дини капустяних — Brassicaceae. Це однорічна рослина, утворює прикореневу розетку сизо-зелених, нерівномірно перисторозсічених листків. Листки перисто- і двоякопе-ристорозсічені, лопатевонадрізані або з суцільним кра­єм, чи овальні із зубчастим краєм. Не використані у фазі добре сформованої розетки рослини утворюють квітко­носне стебло висотою 50—90 см з розгалуженнями. Стеблові листки лінійні, загострені, із суцільним краєм. Квітки дрібні, білі або блідо-фіолетові, рожеві, зібрані в суцвіття у вигляді сильно витягнутого грона. Плід — маленький стручок яйцеподібної форми. Насіння дрібне, яйцеподібної форми, злегка сплюснуте, гладеньке, ясно-коричневе або червонувато-коричневе. Маса 1000 насі­нин — 2—2,5 г. В жарку суху погоду у рослин швидка формуються квітконосні стебла, листки стають дрібни­ми, грубіють. Рослини скоростиглі, придатні для спожи­вання через 3 тижні після появи сходів.

Кріп — Anethum graveolens L. або A. hoztorum Alef.— однорічна рослина родини селерових (Аріасеае). Стебло прямостояче, розгалужене, трубчасте, висотою 50—100 см. Листки перисторозсічені на вузенькі частки, в контурі трикутно-яйцеподібні, темно-зелені, черешкові. Корінь стрижневий, тонкий, веретеноподібний. Основне стебло і бічні відгалуження закінчуються великим су­цвіттям — зонтиком. Квітки дрібні, зеленувато-жовті. Плід — двосім'янка, яка розпадається на дві половини. Від сходів до одержання столової зелені минає 40— 60 днів, до масового цвітіння — 60—80, до дозрівання насіння — 90—120 днів. При довгому дні й нестачі воло­ги в грунті рослина швидко починає формувати стебло. При 10—12-годинному світловому дні рослини перебу­вають у фазі розетки і зовсім не формують стебла й не цвітуть.

Гірчиця листкова — Brassica juncea L., родини ка­пустяних (Brassicaceae) — однорічна рослина, яка утво­рює прикореневу розетку черешкових листків, різних за формою — від суцільних округлих до кучеряво-перистих. Довжина листків—10—12 см, поверхня злегка вкрита колючими волосками. Забарвлення ясно-зелене. Листки мають гірчичний аромат і пекучий смак. Технічна стиг­лість гірчиці листкової настає через 20—30 днів після появи сходів. При тривалому світловому дні рослини швидко закінчують фазу розетки і переходять в репро­дуктивну, утворюючи стебло й суцвіття. Якщо у фазі розетки рослини не збирають для споживання, то вони формують квітконосне стебло висотою 65—85 см. Стебло розгалужене, без опушення. На розгалужен­нях квітки зібрані в колосоподібні суцвіття. Квітки дріб­ні, золотисто-жовті, перехреснозапильні. Плід — стручок з тонким шилоподібним носиком. Насіння темно-буре або жовте, дрібне, округле. Маса 1000 насінин 1 - 2 г.

Шпинат — Spinacia oleraceae L.— належить до роди­ни лободових (Chenopodiaceae) . Однорічна рослина дає сходи швидко після сівби. Сім'ядолі видов­жені, м'ясисті, темно-зелені. Рослина швидко формує прикореневу розетку з 10—12 листків. Листки черешкові з суцільною пластинкою, округлої, видовжено-овальної яйцеподібної форми. Довжина черешків — 5—10 см. Ро­зетка буває лежача, напівпіднята і піднята. Поверхня тканини листків гладенька, хвиляста, сильногофрована. При довгому світловому дні шпинат через 35—45 днів починає формувати квітконоси і втрачає товарний ви­гляд та споживні якості.

Шпинат — рослина дводомна. Чоловічі рослини утво­рюють квітконосне стебло меншої висоти і малооблист­нене, з жовто-зеленими листками. Чоловічі квітки зібра­ні в суцвіття — волоть і продукують велику кількість дрібного пилку. Жіночі рослини утворюють більші квіт­коносні стебла, краще облистнені, з темно-зеленим лис­тям з пігментацією. Квітки розміщені на розгалуженнях квітконоса в пазухах листків групами по 5—7 шт. на коротких квітконіжках.

Плід — сухий однонасінний горішок округлої форми, сірого кольору, здебільшого з гла­денькою поверхнею. Маса 1000 насінин — 6—8 г. Дости­гають плоди за 80—100 днів.

Огіркова трава, або бораго — Borago officinalis L.— належить до родини шорстколистих (Boraginaceae). Од­норічна рослина. Спочатку утворює прикореневу розетку великих, овальних, опушених черешкових листків. Край листка дрібнохвилястозубчастий. Згодом виростає товс­те, опушене, сильно розгалужене стебло висотою 30— 60 см. Квітки великі, блакитні або білі з темно-фіолето­вими пиляками, зібрані в розкидисто-волотеві ниткопо­дібні суцвіття. Квітки медоносні. Плід складається з 4 горішків. Горішок темно-коричневий, майже чорний, продовгуватий. Маса 1000 насінин — 8—10 г. Дозрівають плоди недружно і легко обсипаються. Листки мають приємний запах свіжого огірка.

Васильки (городні, пахучі) —Ocimum basilicum L.— однорічна рослина родини ясноткових (Lamiaceae). Ха­рактеризується прямостоячим чотиригранним стеблом висотою 40—60 см з розгалуженнями. Листки розміщую­ться на стеблі почергово, за формою продовгувато-яйце­подібні, різнозубчасті, зелені або з фіолетовою пігмен­тацією. Стебла часто пігментовані. Квітки розміщуються на стеблі кільцями, у верхній частині утворюють гроно­подібне суцвіття, яке сидить у пазухах листків. Квітки білі або рожеві, цвітуть у червні — серпні. Плоди дозрі­вають у серпні — вересні, за будовою це горішки темно-бурого кольору. Маса 1000 насінин - 1 - 1,6 г.

Чабер однорічний, пахучий, або садовий — Satureja esculentum L.— належить до родини ясноткових (Lamia­ceae). Стебло сильно розгалужене, висотою 20—70 см, листки лінійно-ланцетоподібні, загострені, довжиною 1,5—2,5 см. На листках багато крапчастих залоз з ефір­ним маслом. Квітки дрібні, ясно-бузкового, рожевого або майже білого кольору з червоними крапками, зібра­ні в несправжні кільця, які утворюють нещільні витяг­нуті суцвіття. Періоди цвітіння і дозрівання насіння роз­тягнуті. Насіння дрібне, чорно-коричневе. Плід — яйце­подібний тригранний горішок. Маса 1000 насінин — 0,3— 0,5 г. Рослина скоростигла, від сходів до технічної стиг­лості минає 60—80 днів.

Коріандр, або кінза — Goriandrum sativum L.— одно­річна рослина родини селерових. Має стрижневий ко­рінь, прямостояче розгалужене стебло.

Спочатку утво­рюється прикоренева розетка суцільних або трилопате­вих листків. Листки можуть бути із зубчастим краєм і трироздільні. Згодом утворюється трубчасте стебло. Нижні стеблові листки черешкові, перисторозсічені, а верхні.— сидячі й розсічені на вузькі частки. Квітки дрібні, білі або рожеві, зібрані в суцвіття — несправжній зонтик. Квітки перехреснозапильні. Цвіте коріандр у липні — серпні. Плоди — маленькі кулястої форми двосім'янки коричнево-жовтого забарвлення із сильним запахом. Маса 1000 насінин — 6,5 г. Листки мають та­кож сильний неприємний запах. Від сходів до настання споживної придатності на зелень потрібно 30—50 днів.

Майоран однорічний садовий, звичайний, або солод­кий французький — Origanum majorana L.— належить до родини ясноткових. Однорічна рослина з прямостоя­чим стеблом висотою 25—50 см. Листки черешкові, про­довгувато-яйцеподібні і лопатчасті з тупою вершиною, дрібні. Суцвіття — повстяно-опушене. Воно складається з 3—5 округлих колосоподібних пучків. Квітки медоносні, дрібні, червонуватого, рожевого або білого кольору, роз­міщені на кінцях розгалужень стебла. Плід складається з чотирьох однонасінних горішків. Горішок дрібний, яс­но-коричневий. Маса 1000 насінин — 0,3 г.

Кервель звичайний або садовий — Anthriscus cerefo-Hum L.— однорічна рослина родини селерових. Стебло циліндричне колінчасто-зігнуте, розгалужене, висотою 30—75 см. Листки троякоперисторозсічені з рівним, зуб­частим або кучерявим краєм. Квітки дрібні, білі, на ко­ротких квітконіжках зібрані в суцвіття — зонтик. Цві­тіння розтягнуте. Плід — двосім'янка, при дозріванні розпадається на дві насінини. Сім'янки вузькі, видовже­ні 8—9 мм. Маса 1000 насінин — 2—3 г. Забарвлення чорне. Листки мають приємний запах. При недостатній зволоженості грунту листки швидко грубіють і рослини передчасно переходять до формування стебел і цвітіння. Листки для споживання зрізують через 30—45 днів після появи сходів, до початку цвітіння.

Аніс звичайний — Anisum vulgare Gaerth.— належить до роди­ни селерових. Рослина однорічна з тонким веретенопо­дібним коренем, прямостоячим борозенчастим, зверху розгалуженим опушеним стеблом висотою 50—70 см. Нижні листки довгочерешкові, округло-ниркоподібні, су­цільні або лопатеві, верхні сидячі, перисторозсічені а 3—5 вузькими частинами. Квітки дрібні, п'ятипелюстко­ві, зібрані в складні зонтики, білі. Цвіте в червні — липні. Плоди дозрівають у серпні. Плід — двонасінний, яйце- або грушоподібної форми, зеленувато-сірого за­барвлення з приємним запахом, солодкуватого смаку. Маса 1000 насінин — 2,1—3,5 г. Плоди розпадаються на дві насінини — сухі сім'янки. При тривалому світловому дні, нестачі вологи в грунті рослини швидко переходять до формування стебел, цвітіння, а зеленої маси утво­рюють мало.

Споживають зелене листя. Насіння вико­ристовують для маринування, засолювання овочів, у хлі­бопеченні.

Кмин — Carum carvi L., родина Аріасеае—рослина дворічна.

На першому році життя формує прикореневу розетку листків і м'ясистий веретеноподібний або циліндричний корінь. Розеткові листки черешкові, трійчастоперисті. На другому році життя утворює стебло, голе, не опушене, прямостояче, у верхній частині розгалужене, висотою 60 см, округле в перерізі. Листки розміщені по­чергово: у нижній частині стебла — на довгих череш­ках, у верхній — на коротких черешках, розширених біля основи у вигляді піхви. Пластинка листка подвійно- або трійчастоперисторозсічена з лінійно-ланцетними частка­ми. Квітки дрібні, білі або рожеві, зібрані в суцвіття — складний зонтик. Цвіте в травні — червні.

Плід — двосі­м'янка серпоподібної форми, легко розпадається на дві насінини. Діаметр насіння — 2—3 мм, воно коричневого кольору, ароматне. Маса 1000 насінин — 2,4 г.

Матеріали та обладнання

1.Табличний матеріал та методики кафедри.

2.Каталоги нових сортів зеленних.

3.Слайди.

Питання для самоперевірки

1. Види зеленних культур.

2.Назвіть різновиди салату посівного

3.Маса 1000 насінин видів зеленних

Література

1.ЛихацькийВ.І. Овочівництво:практикум/ В.І.Лихацький, Ю.Є. Бургарт.

-К.: Вища школа,1994. -352 с.

2. Барабаш О.Ю. Довідник овочівника/ О.Ю. Барабаш, П.С.Семенчук.

–Львів.:Каменяр,1985.-200 с.

Лабораторна робота № 8

Тема: Бульбоплід ні

8.1. Столові сорти, та вимоги до них.

8.2. Морфологічна будова бульбоплід них.

8.3.Складання агрономічної частини технологічної карти вирощування картоплі.

Мета: Вивчити морфологічні особливості картоплі та засвоїти складання технологічної карти вирощування картоплі у різних агрокліматичних зонах України.Опрацювати матеріал теми за рекомендованою літературою і методичними вка­зівками.