§ 2. Попит на ресурси та чинники, що його визначають, в теорії граничної продуктивності

Попит на ресурси, на відміну від попиту на споживчі блага, пов'язаний з виробництвом, яке здійснює конкретне підприємство (фірма). Оскільки метою підприємства є максимізація прибутку, то нею визначається й обсяг попиту на ресурси. Це означає, що підприємство прагне придбати такий обсяг ресурсів, використання якого забезпечить максимізацію прибутку.

Для розуміння процесу формування попиту на ресурси необхідно враховувати два моменти:

1) попит на ресурси залежить від попиту на економічні блага, вироблені з цих ресурсів, тобто попит на ресурси має похідний характер від попиту на продукти;

2) ціни на ресурси залежать від типу ринкових структур, де реалізуються самі ресурси та економічні блага, вироблені з них.

Розпочнемо розгляд формування попиту на ресурси з найпростішої ситуації, за якої підприємство купує ресурси на досконало конкурентному ринку і продає свою продукцію на досконало конкурентному ринку. За умов досконалої конкуренції підприємство виробляє і продає стільки продукції, скільки вважає за необхідне за ціни, що склалася на ринку. Впливу на ціну свого продукту підприємство не має, оскільки частка окремого виробника в загальному обсязі продукту дуже незначна. Якщо частка підприємства у виробництві мала, то й частка закупівель ресурсів для виробництва продуктів окремим підприємством теж мала. Це означає що окреме підприємство не має впливу і на ціну ресурсу.

Обсяг попиту на ресурси залежить від двох основних чинників:

- продуктивності ресурсу;

- ринкової ціни товару, виробленого з ресурсу.

Поведінка підприємства на ринку ресурсів визначається правилом використання ресурсів, яке математично можна зобразити рівністю MRP = MRG, де MRC - граничні затрати на ресурси.

Для фізичного капіталу: MRPK=MRCK, а для природного (земельного) ресурсу: MRPA = MRCA.

Пояснимо, чому саме ця рівність визначає доцільність використання додаткових одиниць змінного ресурсу.

Для спрощення припустимо, що єдиним змінним1 ресурсом для підприємства є праця. Таке припущення є коректним, оскільки, по-перше, праця - найпоширеніший ресурс, що знаходиться у власності домогосподарства; по-друге, попит на інші ресурси виводиться аналогічно до попиту на працю.

Загалом, поведінка підприємства на ринку ресурсів буде такою: намагаючись максимізувати прибуток, підприємство намагатиметься збільшувати додаткові одиниці ресурсу доти, доки кожна наступна одиниця ресурсу буде приносити додатковий приріст загального доходу (MRP).

Тоді правило прибуткового використання ресурсів для підприємства можна сформулювати так: для підприємства прибуткове використання додаткових одиниць змінного ресурсу триває доти, доки MRP ресурсу не урівноважиться з MRC.

Звісно, кожна додаткова одиниця ресурсу вимагає від підприємства додаткових затрат. Величина, на яку зростають затрати підприємства з кожною додатковою одиницею залученого ресурсу, називається граничними затратами на ресурси (MRC).

Щодо ресурсу "праця" це правило означає:

1) якщо для останнього найманого працівника MRPL>MRCV то підприємство буде збільшувати використання найманих працівників;

2) якщо для останнього найманого працівника MRPL < MRCL, то підприємство буде звільняти найманих працівників;

3) максимального обсягу прибутку підприємство досягне за умови: MRPL= MRCL.