- •Зародження та основні етапи розвитку політичної економії як науки
- •Предмет політичної економії та еволюція у його визначенні різними школами
- •Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація
- •Закони і категорії політичної економії
- •5. Функції політичної економії
- •Тема 2: Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси.
- •1.Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства та їх розвитку.
- •2.Економічні потреби суспільства, їх суть та структура.
- •3. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності
- •4.Економічні інтереси, їх взаємозв'язок з потребами, споживанням і виробництвом
- •Тема 3: економічна система суспільства. Відносини власності
- •2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •3. Типи економічних систем та критерії їх класифікації
- •4. Власність як економічна категорія
- •5. Структура власності
- •Тема 4: форми організації суспільного виробництва
- •Товарне виробництво
- •3. Товар і його властивості
- •Тема 4. Теорія грошей і грошового обігу
- •1. Виникнення грошових відносин. Еволюція і типи грошей
- •2.Еволюція і типи грошей.
- •3.Сутність і функції грошей
- •4.Сучасні функціональні форми грошей
- •5.Закони грошового обігу
- •6. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці.
- •Тема 6: теоретичні основи ринкової економіки
- •§ 1. Ринкове господарство як невід'ємна складова товарного виробництва
- •§ 2. Риси, структура та функції ринку
- •§ 3. Основні суб'єкти ринкової економіки
- •§ 4. Держава як суб'єкт ринкового господарства
- •§ 5. Інфраструктура ринку
- •§ 1. Сутність попиту і фактори, що його визначають
- •§ 2. Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають
- •§ 3. Еластичність попиту і пропозиції
- •§ 4. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
- •1. Конкуренція, її суть і економічні основи. Закон конкуренції
- •2. Види економічної конкуренції
- •§ 1. Конкуренція, її суть і економічні основи. Закон конкуренції
- •§ 2. Види економічної конкуренції
- •§ 3. Методи конкурентної боротьби
- •§ 4. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва
- •1.Капітал як економічна категорія
- •2.Капітал підприємства.
- •Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал підприємства
- •3. Капітал і праця
- •4. Винагорода за працю в ринковій економіці: заробітна плата
- •Лекція 7.2.: витрати виробництва і прибуток. План
- •1. Витрати виробництва, їх сутність і види
- •3. Прибуток, його сутність і структура. Норма прибутку
- •Тема 8.1: форми суспільного продукту в процесі відтворення.
- •1. Сутність і види економічного відтворення
- •2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •1) За виробленою продукцією (виробничий метод);
- •2) За витратами (метод кінцевого використання);
- •3) За доходами (розподільний метод).
- •5. Перерозподіл національного доходу і споживання
- •§ 1. Сутність, види та джерела формування доходів. Номінальні і реальні доходи
- •§ 2. Функціональний розподіл доходів: марксистська та маржиналістська концепції
- •§ 2. Попит на ресурси та чинники, що його визначають, в теорії граничної продуктивності
- •§ 3. Персональний розподіл доходів. Сімейні доходи, їх рівень, джерела і структура
- •Тема 9.1: Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли
- •1.Зміст та типи економічного зростання.
- •2.Моделі економічного зростання.
- •3. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •Тема 9.2.: зайнятість, відтворення робочої сили.
- •1. Зайнятість: сутність, форми та ефективність
- •2. Неповна зайнятість і безробіття в механізмі відтворення робочої сили
- •19.4. Фактори та показники розширеного відтворення робочої сили
- •Тема :світове господарство та форми міжнародних економічних відносин.
- •1.Світове господарство: сутність та структура.
- •Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил
- •3. Світогосподарські зв'язки та їх форми
- •Тема 11.2: Економічні аспекти глобальних проблем план
- •1. Глобалізація як закономірний процес світогосподарського розвитку
- •2. Сутність, ознаки та рівні глобалізації економіки
- •3. Взаємопов’язаність і передумови вирішення глобальних проблем
- •§ 1. Глобалізація як закономірний процес світогосподарського розвитку
- •§ 2. Сутність, ознаки та рівні глобалізації економіки
- •§ 3. Взаємопов’язаність і передумови вирішення глобальних проблем
ЛЕКЦІЯ 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
Економічна наука має справу з фундаментальними проблемами життя суспільства; вона стосується усіх і належить усім.
Людвіг фон Мізес
Люди, які ніколи систематично не вивчали економічну теорію, схожі на глухих, які намагаються оцінити звучання оркестру.
Пол Самуельсон
План лекції
Зародження та основні етапи розвитку політичної економії як науки
Предмет політичної економії та еволюція у його визначенні різними школами
Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація
Закони і категорії політичної економії
Функції політичної економії
Основні поняття
Економіка. Політична економія. Економічна теорія. Економікс. Мікроекономіка. Макроекономіка. Мезоекономіка. Мегаекономіка. Меркантилізм. Фізіократи. Класична політекономія. Маржиналізм. Неокласицизм. Кейнсіанство. Інституціоналізм. Монетаризм. Предмет політичної економії. Метод політичної економії. Економічна категорія. Економічний закон. Наукова абстракція. Економічне моделювання. Економічний експеримент. Функції політичної економії.
Зародження та основні етапи розвитку політичної економії як науки
Потреби людини дуже різноманітні. Основним джерелом задоволення їх є виробництво, економічна діяльність людей, оскільки саме вони створюють для цього необхідні умови.
Поняття економіка (від гр. оікопотіа, буквально — мистецтво ведення домашнього господарства) нині застосовують у чотирьох значеннях:
народне господарства певної країни, групи країн або всього світу;
сфера господарської діяльності людини, у якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;
економічна наука, що вивчає різноманітні економічні явища і процеси, які відбуваються в суспільстві;
сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему.
Економіка як складна різноманітно структурована система є об'єктом вивчення спеціальної науки — економічної науки.
Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.
Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів (Ксенофонта, Аристотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Колумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо.
Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів і явищ почала складатися лише в XVI—XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру.
Меркантилізм (XVI – XVII ст.). Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.
Фізіократи (XVIІ – XVIIІ ст.). На відміну від меркантилістів, фізіократи вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей V ш і х сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В.Мірабо, Д. Норе.
Класична політична економія (XVIІІ – XIХ ст.). Виникла з розвитком капіталізму, її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.
Марксизм, або політична економія праці (XІХ – XХ ст.). . Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти. Однак деякі положення марксизму: про заперечення приватної власності і ринку, посилення експлуатації і зростання зубожіння трудящих, про єдиний фактор формування вартості, переваги суспільної власності, неминучість краху капіталізму не мали належної наукової обґрунтованості й но знайшли практичного підтвердження. Тому нині вони переглядаються і піддаються справедливій науковій критиці
Маржиналізм (XIХ ст.). (від англ. таrginal — граничний) — теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, на основі універсальної концепції використання граничних, крайніх ("max" чи "min") величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв'язку зі зміною інших явищ. Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витрати" і т. ін. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб'єктивно-психологічні оцінки економічних процесів і явищ індивідом. Представники маржиналізму — К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.
У сучасній західній економічній науці існують різні напрями, течії, школи, типологія яких відрізняється як за методами аналізу, так і за розумінням предмета й мети дослідження. Концептуально відрізняються і підходи до вирішення економічних проблем. Однак цей поділ значною мірою умовний, тому всю сукупність сучасних течій і шкіл можна згрупувати у такі чотири основні напрями: неокласицизм, кейнсіанство, інституціоналізм, неокласичний синтез.
Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Засновники теорії — А. Маршалл і А. Пігу. Послідовники — Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Дж. Гілдер, Ф. Кейган та ін.
Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і шкіл: монетаризм, теорію економіки пропозиції, теорію раціональних очікувань та ін. Особливою популярністю користується концепція монетаризму, визнаним теоретиком якої є американський економіст Мілтон Фрідмен. Прихильники монетаризму: Ф. Найт, Дж. Стиглер, Ф. Кейган, А. Голдмен.
Монетаризм — теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економічної рівноваги, розвитку виробництва і зміні обсягів валового національного продукту (ВНП). За правилом монетаризму приріст грошової маси (монетарної бази) має бути скоординований з темпами зростання ВНП, динамікою цін і швидкістю обертання грошей.
Кейнсіанство — одна з провідних сучасних теорій, на противагу неокласикам, обґрунтовує об'єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновником теорії є видатний англійський економіст Дж.М. Кейнс. Кейнсіанство виникло в 30-х роках XX ст. як відповідь на потреби подолання Великої депресії (1929—1933 рр.), яка поставила економічну систему капіталізму на межу повної катастрофи. Ідеї Дж.М. Кейнса, викладені в його головній праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936), широко застосовувалися провідними країнами світу в практиці регулювання ринкової економіки, що дало їм змогу відносно швидко подолати кризові явища, досягти стабільних темпів економічного зростання і динамічної рівноваги.
Прихильники і послідовники Кейнса (Дж. Робінсон, П. Сраффа, А. Хансен, Н. Калдор, Р. Лукас та ін.) виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за необхідне запровадження антикризового та антициклічного регулювання, перерозподілу доходів, збільшення соціальних виплат.
Інституціоналізм, або інституціонально-соціологічний напрям, представниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль та ін., розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї, менталітет, інстинкти людей та ін..
Неокласичний синтез — узагальнююча концепція, представники якої (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон, Л. Клейн та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напрямів політичної економії.