Істинні та сумнівні статеві розлади чоловіків

Значний процент чоловіків і жінок спостерігають у себе тимча­сові або постійні сексуальні розлади. Проте, далеко не всі з них відважуються звернутися до спеціа­ліста за допомогою.

Основними причинами, що викликають статеві розлади, вва­жаються:

- перервані статеві зносини (coitus іnterruprus);

- пролонгований статевий акт (coitus ргоlongatus);

- статеві надмірності.

Перерваним статевим актом вважається статевий акт, при якому чоловік, відчуваючи наближення еякуляції, виводить статевий член із піхви з метою попередження зачаття. Такий вид статевих відносин не вважається захворюванням у клінічному розумінні. Еякуляція при нормальних умовах пови­нна відбуватися рефлекторно, без участі волі, а при перерваних ста­тевих відносинах чоловік із напруженою увагою чекає моменту сім'явилиття і оргазму, намагаючись вловити початок еякуляції і боячись не пропустити його. В момент настання оргазму він зусил­лям волі виводить статевий член, і сім'явилиття відбувається за ме­жами статевих органів жінки. Внаслідок цього можливе виникнення порушень статевої функції чоловіка при абсолютно нормальному стані статевих органів і секрету простати, або з появою змін у них.

Пролонгований статевий акт - це довільно затягнутий (по­довжений коїтус). Тривалість однократного статевого акту буває досить велика, що призводить до функціонального виснаження спінальних центрів ерекції та еякуляції, що в свою чергу може викли­кати імпотенцію. Внаслідок цього виникають нервово-трофічні змі­ни в статевих органах чоловіка, причиною яких є недостатній і знач­но сповільнений відтік крові від них.

Статеві надмірності за характером своїх наслідків також є надзвичайно шкідливими, особливо для молодого, фізично не сфор­мованого організму. Як відомо, після нормального статевого акту наступає легка втома, яка триває короткий проміжок часу і швидко проходить. Але якщо статеві акти слідують один за одним і кожний здійснюється упродовж тривалого часу, то організм людини не всти­гає відпочивати, а часті перезбудження нервової системи виклика­ють її виснаження, що і являє собою одну із причин імпотенції. Ста­теві надмірності, як у юнацькому, так і в зрілому віці викликають притуплення оргазму, який повинен супроводжувати нормальний статевий акт. Вони призводять до значного зниження статевої функ­ції і, ослаблюючи весь організм, затримують його нормальний роз­виток, обумовлюючи виникнення статевих розладів. Відсутність ор­газмів і послаблення статевої функції нерідко ведуть до статевих відхилень. Наслідком статевих надмірностей можуть бути: олігоспермія і некроспермія. Сперма робиться більш рідкою, прозорою, кіль­кість сперматозонів і простатичних тілець зменшується. Змінюється не тільки кількість, але і якість сперматозонів (рухливість їх змен­шується, а інколи і відсутня), з'являються незрілі сперматозони. При некроспермії сперма хоча і виділяється у достатній кількості, але сперматозони мертві, зовсім нерухомі (навіть при дослідженні спер­ми після еякуляції). Статеві надмірності можуть обумовлювати і ви­никнення анемії, м'язової слабкості, втрату апетиту, перевтому, головні болі, серцебиття, болі в ділянці статевих органів. Особливо негативно вони впливають на нервову і серцево-судинну системи. У літературних джерелах описані навіть випадки виникнення інфаркту міокарда, крововиливів у мозок із смертельним наслідком як резуль­тат статевих надмірностей.

До найбільш поширених розладів статевої системи у чоловіка відносяться:

- імпотенція;

- розлади еякуляції;

- сатириазис.

Напевно, важко зустріти чоловіка, який би у своєму житті не зазнав жодного фіаско. Проте психічна реакція на цю невдачу може бути різною. Якщо для одного це незначний епізод у його житті, на який він особливо не звертає уваги, то для іншого - це катастрофа, вихід із якої він бачить не лише у відмові від подальших «безплід­них» спроб, але і від життя взагалі.

Ще до перших інтимних спроб статевої близькості у всіх моло­дих людей формується свій стиль (еталон), як статевої поведінки, так і «сексуальних можливостей нормального чоловіка». Юнацький максималізм, безперечно, відчувається і в цьому питанні, коли мо­лода людина пред'являє до себе і до можливого партнера найвищі, досить часто складні для виконання у реальному житті, вимоги. Звідси найменші відхилення від норми можуть спричинити розвиток неповноцінності, невпевненості створити сім'ю, бути щасливим у шлюбі, мати дітей і т.п.

Серед факторів, які найбільше травмують психіку чоловіка, слід назвати появу полюцій у непідготовлених до цього підлітків і їх часто­ту, мастурбацію із її фатальними наслідками, спонтанні ранкові ерекції статевого члена, які можуть виникати то «дуже часто», то «надто рід­ко», розміри зовнішніх статевих органів, особливо пеніса і т.п.

Усвідомлення, що ти «не такий, як всі», безперечно, відбива­ється і на інтимній поведінці молодої людини. Навіть при найбільш сприятливих умовах спроби коїтусу переносяться на «потім», або здійснюються з метою ще раз довести самому собі, що всі спроби – «це безрезультатна втрата часу». Кожна статева близькість змушує ще більше замкнутися в собі, хвилюючись як за свій сором, так і за безперспективність майбутнього. Частота таких близькостей визна­чається одиницями не лише в місяць, але і в рік, і навіть інколи в роки. Не дивно, що більшість з них приречені на невдачу у вигляді прискореного закінчення статевого акту, внаслідок великої перерви між статевими актами.

Імпотенція - це нездатність чоловіка здійснити повноцінний статевий акт. Імпотенція обумовлюється нездатністю створювати в печерис­тих тілах статевого члена тиск, який необхідний для його введення в піхву або для підтримання цього тиску до моменту еякуляції. Існує декілька класифікацій імпотенції. Про первинну - говорять у випад­ку, якщо у хворого не було нормальної статевої функції, вторинною - називають порушення статевої функції, яка вже спостерігалась ра­ніше. Крім того, розрізняють імпотенцію, яка обумовлена первинно-психологічними чинниками, і органічну імпотенцію. Серед причин органічної імпотенції варто назвати механічні ушкодження, судинні, гормональні порушення та їх поєднання.

Імпотентним чоловік вважається в тому випадку, якщо він:

- не відчуває статевого потягу до жінки;

- не досягає в результаті потягу достатньої ерекції;

- не може в момент ерекції ввести статевий член у піхву;

- не відчуває при зносинах оргазму;

- передчасно завершує акт сім'явилиттям.

Імпотенція поділяється на тимчасову та постійну. Тимчасова імпотенція може виникнути від перевтоми чи психологічного на­пруження, різкої зміни кліматичного чи часового поясу, як наслідок стресових ситуацій, у т.ч. і в сексуальній сфері.

Причини імпотенції:

1. Ненормальна робота статевої секреції.

2. Алкоголізм, наркоманія, надмірне куріння, груповий секс.

3. Перенапружена інтелектуальна праця, сидіння перед телеві­зором, комп'ютером, і т.п.

4. Невроз очікування. Якщо колись, у силу якихось епізодичних причин - перевтоми, нервового напруження, - чоловік виявився не­спроможним, його потім починає переслідувати страх невдачі. Ці тривожні побоювання, очікування нової невдачі ведуть до гальму­вання ерекції або ж до надто швидкої еякуляції.

5. Неправильна поведінка жінки у випадках сексуальних зривів, прояви незадоволення, демонстративне відвертання від чоловіка; вживання образливих слів, замість того, щоб відвернути увагу чоло­віка, заспокоїти.

6. Страх мати імпотенцію.

7 Надмірна емоційність, вразливість.

Імпотенція психологічного характеру.

Первинною основою неповноцінних ерекцій можуть бути пси­хологічні фактори. У чоловіків із порушеною ерекцією досить часто спостерігається значний розлад психічного фону. Незалежно від наявності або відсутності будь-якого органічного захворювання при такому типі імпотенції спостеріга­ються такі відчуття, як пригніченість, агресивність, відчуття прови­ни, занижена самооцінка і втрата поваги до себе. Пацієнти із імпоте­нцією, яка викликана первинно-психологічними чинниками, - як правило, молоді люди (до 40-50 років) - відмічають раптову появу захворювання, яке. як правило, пов'язують із певним випадком. Ін­коли у них спостерігається «ситуативна» імпотенція - нездатність до статевого акту при певних умовах. У хворих із імпотенцією спосте­рігаються певні психічні порушення, що, як правило, просто пояс­нюється, оскільки самооцінка, самоповага і усвідомлення свого «Я» часто досить тісно пов'язане із здійсненням статевої функції.

Для психічної імпотенції характерні поліморфність клінічної картини, коливання в ступені появи розладів статевої функції, наяв­ність успіху в якійсь певній конкретній ситуації при стійкій непов­ноцінності в інших умовах. При цьому у хворих спостерігається зниження статевого потягу і переважання гальмівних моментів при збереженні статевого потягу.

Органічна імпотенція - нездатність хворого до ерекції та її збереження, яка не пов'язана із психогенними факторами.

Розрізняють : судинну імпотен­цію, неврогенну імпотенцію, імпотенцію ендокринного генезу, імпо­тенцію внаслідок механічних перешкод, медикаментозну імпотен­цію, імпотенцію внаслідок інтоксикації, імпотенцію внаслідок запа­льних захворювань статевих органів.

Найбільш частою причиною органічної імпотенції є судинна імпотенція. Недостатній тиск крові у тонких судинах артеріального кровотоку під час статевої стимуляції призводить до неадекватного постачання кров'ю печеристих тіл і до неповної ерекції. В особливу групу необхідно виділити хворих із імпотенцією судинного характеру, які перенесли травми промежини, опромінення тазових органів. Вгасання ерективної функції при ім­потенції судинного генезу може бути поступовим, проявляється більш рідкими статевими стосунками, нормальним або передчасним сім'явилиттям, неповноцінними ерекціями на статеву стимуляцію, нездатністю до збереження ерекції до еякуляції.

Неврогенна імпотенція. Нормальна статева функція забезпе­чується здоровою нервовою системою, тому будь-які її розлади (не­вроз, неврастенія, ураження спинного мозку і тазового відділу пара­симпатичної нервової системи) можуть викликати розвиток імпоте­нції. Неврогенні фактори можуть порушити процеси виникнення і підтримання ерекції. В залежності від етіології неврологічного ура­ження початок захворювання може проявитись по-різному - посту­пово або раптово. Ерекції можуть бути відсутні зовсім, або бути не­повними, у випадку недостатньої твердості статевого члена. На по­тенцію впливають неврологічні розлади, які виникають при алкого­лізмі, діабеті, після перенесення радикальних операцій на органах малого тазу, при інфекціях спинного мозку, пухлинах, травмах то­що.

Імпотенція ендокринного походження - це імпотенція, яка викликана безпосередньо ендокринними розладами, зустрічається рідко і може бути пов'язана із гіпогонадизмом, гіперпролактинемією, гіпертиреозом і підвищеним вмістом ендокринних естрогенів. Класичний прояв цього виду імпотенції - це знижене лібідо.

Імпотенція внаслідок механічних перешкод. Основні симпто­ми - це труднощі у здійсненні статевого акту внаслідок неправиль­ного положення статевого органу, викривлення його, або при наяв­ності болю при ерекції (хвороба Пейроні), часткової або повної пенектомій і таких вроджених дефектів статевого члена, як виражена епіспадія або мікрофаллія.

Медикаментозна імпотенція. Механізм імпотенції вивчено недостатньо, проте базується він на фактах, що вживання гіпотензи­вних препаратів може викликати розвиток такого виду імпотенції.

Імпотенція внаслідок інтоксикації викликана впливом на ор­ганізм чоловіка свинцю, різноманітних кислот, етилового спирту та проявляється при тривалому протіканні важких форм інфекційних захворювань.

Імпотенція внаслідок запальних захворювань статевих ор­ганів. Причиною можуть бути запальні процеси в статевих органах, які обумовлені ІПСШ (хламідійна, мікоплазмова, гонококова, трихомонадна і т.п.). Для клінічної картини імпотенції, яка викликана запальними ураженнями статевих органів, характерні прогресуюче зниження потенції із ослабленням ерекції при обережному статевому потязі, а також загальна слабкість, по­рушення сну, зниження працездатності, депресія.

Лікування та профілактика імпотенції. У залежності від форми імпотенції і проявів цього захворюван­ня застосовують різні методи лікування. Так, при імпотенції, яка обумовлена первинне психогенним фактором, основним методом лікування є психотерапія, при органічних її формах усувають меха­нічні ушкодження, судинні або неврологічні порушення, при імпо­тенції ендокринного походження проводять замінну гормональну терапію.

Лікування імпотенції, яка обумовлена інтоксикаціями, тяжкими інфекційними захворюваннями, запальними процесами статевих ор­ганів, - завжди індивідуальне, комплексне, із застосуванням різних медикаментозних препаратів та фізіотерапевтичних методів.

Розлади еякуляції.

До них відносять передчасну еякуляцію і затримку сім'явилиття. Часто спостерігаються при збереженні здатності до нормальної ерекції. У ряді випадків еякуляція наступає ще до вве­дення статевого члена в піхву, Передчасна еякуляція може наступа­ти дуже швидко, інколи миттєво.

У здорового чоловіка еякуляція наступає в середньому після 30-50 фрикцій, тобто в середньому через 2-6 хвилин після початку ста­тевого акту. Передчасна еякуляція зрідка можлива при органічних ушкодженнях.

При затримці еякуляції під час статевого акту сім'явилиття не відбувається, незважаючи на те, що в організмі даного чоловіка сі­м'яна рідина і сперматозони виробляються. Така досить рідкісна форма статевих розладів може бути тимчасовою або постійною і най­частіше обумовлена психогенними факторами. Виникає внаслідок зниження або повної відсутності збудження центру сім'явилиття при збереженій нормальній функції центру ерекції (спінальний асперматизм). Статевий потяг, ерекція і тривалість статевого акту у таких хворих у нормі. Проте еякуляція при статевих зносинах, не дивля­чись на відсутність органічних перешкод до виділення сімені, на­ступає, але відсутній оргазм (аноргазмія).

Причини таких розладів: захворювання спинного мозку, травми поперекового відділу хребта, статеві надмірності, зловживання алко­голем, туберкульоз, сифіліс, рубці на головці статевого члена та інші.

Сатириазис - це патологічний статевий потяг у чоловіків у ви­гляді постійного відчуття незадоволення і нестримного бажання до статевих відносин.

Цей вид статевих розладів може спостерігатися при різноманіт­них хворобливих станах (травматичні ушкодження або судинні ура­ження головного мозку, енцефаліти, пухлини мозку, захворювання наднирників, психічні розлади та інші), а також при стресах, або пі­сля сильного фізичного напруження.