Лекція №10 Основи сексології. Поняття про фізіологію статевого акту. Сексуальні розлади. Лікування. Профілактика.

1. Основи сексології. Поняття про фізіологію статевого акту.

2. Істинні та сумнівні статеві розлади чоловіків. Лікування. Профілактика.

3. Істинні та сумнівні статеві розлади чоловіків. Лікування. Профілактика. Сексуальність.

Сексуальність — це сукупність внутрішніх і зовнішніх ознак, які роблять одну людину чуттєво привабливою для іншої. Сексуальність є природженою функцією організму.

Сексуальність та її різноманітні поведінкові прояви (ласка, по­цілунки, обійми тощо) є наслідком поділу людей на дві статі — чо­ловічу та жіночу. Належність до певної статі визначається відпо­відними ознаками. Спрямованість статевого потягу свідчить про сексуальну орієнтацію. У разі гетеросексуальної орієнтації потяг спрямовано до людей протилежної статі; у разі гомосексу­альної — до людей своєї статі; бісексуальної — до представників обох статей. На формування сексуальної поведінки впливають усі складові особистості людини.

У сучасній сексології розрізняють кілька етапів формування та виявлення сексуальності:

• пренатальний період, коли відбувається диференціація гонад, геніталій, структур мозку;

• парапубертатний період (7—11 років), коли дитина усвідом­лює статеву приналежність, починає розрізняти стать ото­чуючих і незмінність статевої приналежності (формування статевого самоусвідомлення);

• передпубертатний період (12—18 років) — формування пла­тонічного та еротичного лібідо;

• перехідний період сексуальності (16—26 років) — формуван­ня сексуального лібідо та початок сексуального життя;

• період зрілої сексуальності (26—55 років) — регулярне ста­теве життя, входження в смугу умовно-фізіологічного ритму;

• інволюційний період (55—70 років) — зниження статевої активності, регрес лібідо до рівня платонічного та еротич­ного.

Крім фізіологічних процесів, що перебігають у психічній, ен­докринній, статевій та інших системах, сексуальна сфера впливає на формування соціально-поведінкових, особистих реакцій. Від сукупності цих факторів залежить "сексуальне здоров'я особис­тості", яке, за визначенням ВООЗ (Женева, 1974), є комплексом соматичних, емоційних та соціальних аспектів сексуального існу­вання людини, які позитивним чином збагачують особистість, під­вищують комунікабельність людини та її здатність кохати. В основі сексуального здоров'я особистості лежить право на інформованість у питаннях сексуальності й статеву освіту; воно також пе­редбачає свободу від страху, почуття сорому та провини, хибних уявлень та інших психологічних факторів, що пригнічують сексу­альну реакцію і порушують сексуальне взаєморозуміння.

Статеві реакції у чоловіків

До статевих реакцій у чоловіків належать ерекція статевого члена, емісія сперми й секретів додаткових статевих залоз у задні відділи сечівника та еякуляція їх з передніх його відділів.

Ерекція — це збільшення статевого члена, підвищення його пружності, які зумовлені наповненням кров'ю печеристих тіл під час статевого збудження. Ерекція забезпечує можливість вико­нання статевого акту.

Ерекція — це рефлекторний акт. Нервові центри розміщені в крижових сегментах S_ІІ—S_IV. Адекватне подразнення механорецепторів головки статевого члена виникає під час фрикцій (ковзних рухів) статевого члена у піхві під час статевого акту. Завдяки рефлекторному збудженню симпатичних волокон ско­рочуються придаток яєчка, сім'явиносна протока, сім'яні пухирці та передміхурова залоза. Унаслідок цього сім'яна рідина (сперма і секрети додаткових статевих залоз) викидається у задні відділи сечівника, тобто відбувається емісія сім'яної рідини. У подальшому, завдяки ритмічним скороченням м'язів, які ме­жують із печеристими та губчастими тілами, а також м'язів тазо­вого дна, сім'яна рідина викидається в передні відділи сечівника та потрапляє в піхву та шийку матки. Цей процес називається еякуляцією. На рівні таламуса міститься вищий чутливий центр оргазму — пристрасних відчуттів, якими супроводжується еякуляція. На пе­ребіг статевих реакцій значною мірою впливають і психоемоційні фактори, які опосередковуються через кору та лімбічну систему.