Міністерство охорони здоров’я україни медичний коледж запорізького державного медичного університету навчально-методичний комплекс теоретичного заняття

Лекція

Тема: «Дизентерія. Кишкова колі-інфекція. Сальмонельоз»

Кількість годин: 2

Навчальна дисципліна: «Медсестринство в педіатрії»

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

План лекції:

1. Дизентерія. Характеристика захворювання. Етіологія. Класифікація. Епідеміологія. Патогенез. Клінічна картина. Ускладнення. Діагностика.

2. Кишкова колі-інфекція. Етіологія. Епідеміологія. Патогенез. Клінічна картина. Діагностика. Ускладнення. Лікування. Профілактика.

3. Сальмонельоз. Етіологія. Епідеміологія. Патогенез. Клінічна картина. Ускладнення. Діагностика. Лікування. Профілактика.

Література: Педіатрія / За ред.. С.К. Ткаченко, Р.І. Поцюрко. – К.: Здоров’я, 2003.

Педіатрія: навч. посіб. / За ред. О.В. Тяжкої. – К.: «Медицина», 2009.

Додаткова: Интенсивная терапия в педиатрии. Практическое руководство / Под ред. В.А. Михельсона. – М., 2003.

Майданник В.Г. Педиатрия: ученик. – К., 1999.

Петрушина А.Д. Неотложные состояния

у детей. – М., 2001.

Мета лекції:

Дидактична: засвоїти поняття про дизентерію, кишкову колі-інфекцію, сальмонельоз.

Виховна: виховати у студентів відчуття поваги, співчуття, доброти до дітей з патологією.

1. Дизентерія. Характеристика захворювання. Етіологія. Класифікація. Епідеміологія. Патогенез. Клінічна картина. Ускладнення. Діагностика

Шигельоз (дизентерія) — гостра інфекційна хвороба, спричинюється 4 видами шигел; характеризується проявами загальної інтоксикації та місцевим ураженням слизової оболонки товстої кишки, переважно її дистального відділу.

Етіологія. Збудники дизентерії належать до роду Shigella. Шигели — грамнегативні мікроби, нерухомі, не утворюють спор, добре ростуть в анаеробних умовах на звичайних поживних середовищах. Розрізняють такі види шигел: Григор'єва—Шига, Штуцера—Шмітца, Ларджа—Сакса, Флекснера і Зонне. Шигела Григор'єва—Шига утворює ендо- й екзотоксин, чинить нейротоксичну і ентеротоксичну дію. Інші види утворюють термостабільний ендотоксин. У навко­лишньому середовищі за низької температури, у вологому середовищі, у темноті мікроби зберігаються до 30—45 днів.

Епідеміологія. Джерело інфекції — хворі й бактеріоносії. Механізм переда­вання фекально-пероральний, шлях передавання для шигели Григор'єва—Шига — контактно-побутовий, для шигели Флекснера — харчовий і водний, для шигели Зонне — харчовий (особливо молоко і молочні продукти). Контактно-побутовий шлях передавання частіше спостерігають серед дітей дошкільного віку, харчовий і — серед дітей старшого віку. При контактно-побутовому шляху передавання частіше виникають спорадичні випадки. Водний шлях поширення характери­зується спалахами і навіть пандеміями. У сучасних умовах основний шлях поши­рення шигельозу — харчовий. Харчові продукти інфікуються брудними руками, а також мухами. Найбільше інфікуються продукти, які термічно не обробляються перед уживанням (сметана, сир, молоко, паштети, овочі, фрукти). У разі інфіку­вання харчовим шляхом найчастіше виникають вогнищеві спалахи, особливо в дитячих колективах. Шигельоз реєструють протягом року з підвищенням показ­ника захворюваності у літньо-осінній період.

Клінічна картина. Інкубаційний період триває від 1 до 7 днів, частіше— 2—3 дні. У клінічній картині шигельозу можна виокремити два основні синдроми: загальної інтоксикації і ураження слизової оболонки товстої кишки. Хвороба починається гостро з підвищення температури тіла до 38—39 °С, яка утримується близько 3 діб, спостерігають одноразове або повторне блювання. Дитина стає млявою, неспокійною, відмовляється від їжі, погано спить, скар­житься на біль голови і переймоподібний біль у животі без чіткої локалізації. Випорожнення стають частими, рідинними, з домішками слизу, зеленими, часом з прожилками крові. На початку хвороби випорожнення носять каловий харак­тер, на 2-у—3-ю добу кількість калових мас зменшується, вони містять каламутний, зеленуватий слиз і прожилки крові ("ректальний плювок"). Що більша кількість дефекацій, то тяжчий перебіг хвороби. Діти скаржаться на біль у животі, який локалізується переважно в лівій здухвинній ділянці за ходом сигмоподібної кишки. З'являються часті болючі позиви на випорожнення у зв'язку зі спастич­ним скороченням м'язів прямої кишки — тенезми, які є характерною ознакою шигельозу. Іноді тенезми можуть призвести до випадіння слизової оболонки пря­мої кишки. У дітей спостерігають блідість шкіри, помірне зниження тургору тка­нин. Під час пальпації живота виявляють болючу і спазмовану сигмоподібну кишку. У дітей раннього віку спостерігають підгострий початок, переважає гастроентероколітна форма хвороби, рідше виявляють домішки крові у випорожнен­нях, більш тривалий перебіг хвороби. Еквівалентами тенезмів є почервоніння обличчя та крик під час дефекації. Залежно від ступеня проявів загальної інток­сикації та інтенсивності кишкового синдрому розрізняють типову (легку, серед­ньої тяжкості та тяжку) й атипову (субклінічну, стерту, диспептичну, гіпертоксичну) форми шигельозу.

Ускладнення. У гострий період хвороби через посилену перистальтику можливий розвиток інвагінації, випадіння слизової оболонки прямої кишки як наслідок парезу сфінктера відхідника.

Діагностика. Загальний аналіз крові — помірний нейтрофільний лейкоци­тоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, помірне збільшення ШОЕ. Загальний аналіз сечі — без суттєвих змін. Копроцитограма — виявляють слиз, еритроцити і лейкоцити. Бактеріологічне дослідження фекалій — виділення культури шигел, вірогідність виділення збудника значно вища в перші дні хвороби до призначення антибіотиків. Серологічні дослідження (РПГА) проводять у динаміці хвороби, щоб виявити наростання титру специфічних антитіл.

Лікування. Хворих на шигельоз госпіталізують за клінічними та епідеміо­логічними показаннями. Обов'язково госпіталізують хворих із тяжким і ускладне­ним перебігом шигельозу. Дієта має важливе значення в лікувальному комплексі шигельозу. Її призначають з урахуванням віку дитини, тяжкості стану, періоду хвороби. Їжа має бути механічно обробленою, вилучити з раціону овочі й фрукти, які містять велику кількість клітковини. З антибактеріальних препаратів застосовують нітрофуранові препарати (фуразолідон, ніфуроксазид). Антибіотики при­значають при тяжких і формах середньої тяжкості дітям раннього віку (канаміцин, гентаміцин, цефалоспорини 2—3-ї генерації, левоміцетин). Позитивний терапев­тичний ефект спостерігають у разі призначення полівалентного дизентерійного бактеріофагу, еубіотиків (біфідумбактерин, біфікол, лактобактерин, бактисубтил). При ексикозі в дітей 1-го року життя проводять пероральну регідратацію. При тяжкій формі призначають посиндромну терапію, спрямовану на усунення судом, гіпертермії, токсикозу. При вираженому больовому синдромі можна призначити спазмолітики — но-шпу, папаверин.

Виписують пацієнта після повного клінічного одужання і при одноразовому негативному результаті бактеріологічного дослідження випорожнень, які беруть для обстеження через 3 дні після закінчення антибактеріальної терапії.

Профілактика. Важливе значення має рання діагностика та ізоляція хво­рого в умовах стаціонару або вдома. У вогнищі проводять поточну (вологе приби­рання з дезінфекційними засобами, кип'ятять посуд, обробляють іграшки, тощо) і остаточну дезінфекцію. Профілактика шигельозу в дитячих закладах передбачає дотримання дітьми, батьками, персоналом основних санітарно-епідеміологічних заходів, технологічних правил приготування, збереження і термінів реалізації хар­чових продуктів.