
- •Лабораторна робота №3 вивчення металографічних мікроскопів
- •Короткі теоретичні відомості
- •Питання для самостійної роботи
- •Література
- •Завдання до роботи
- •Додаток для самостійної роботи Роздільна здатність мікроскопів
- •Будова металографічного мікроскопа –мим-7
- •Настроювання мікроскопа для роботи в світлому полі
Лабораторна робота №3 вивчення металографічних мікроскопів
Мета роботи: вивчити будову металографічних мікроскопів МИМ-7 та ММУ-3 та навчитись ними користуватися.
При виконанні роботи треба отримати такі знання та уміння:
Знання – призначення мікроскопів МИМ-7 та ММУ-3, хід променів у цих мікроскопах у світлому та темному полях, визначення збільшення мікроскопа.
Уміння – користуватись мікроскопами при роботі у світлому, темному та поляризованому світлі.
Обладнання та матеріали:
Мікроскоп МИМ-7, мікроскоп ММУ-3, металеві зразки з відполірованою поверхнею, металеві зразки з шорсткою поверхнею.
Короткі теоретичні відомості
Оптичні мікроскопи широко використовуються для дослідження металів. Оскільки метали оптично не прозорі то їх будову розглядають у відбитому світлі. Такі мікроскопи, які працюють у відбитому світлі називають металографічними. Є різні марки мікроскопів. Найбільш поширеними серед них є МИМ-8, МИМ-7 та ММУ-3. Принцип роботи у них однаковий. Відрізняються вони конструктивно. Мікроскоп ММУ-3 бінокулярний. Для з’ясування будови цих мікроскопів зверніться до рекомендованої літератури та інструкцій до приладів.
Металографічні мікроскопи можуть працювати у світлому, темному та поляризованому полях. При роботі у світлому полі промінь, який падає на поверхню зразка відбивається і йде у зворотному напрямку до окуляра. Щоб сила світла була достатня для спостереження, зразок повинен мати дзеркальну поверхню. Тому при спостереженні у світлому полі зразки шліфують та полірують.
Темне поле використовують для спостереження шорстких, рельєфних поверхонь. В такому разі промінь, завдяки параболічному конденсору, падає на зразок під кутом, а повертається назад до окуляра по центру оптичної системи. Таким чином падаючий і відбитий промені не йдуть так, як у світлому полі один на зустріч іншому, а значить відбитий промінь не послаблюється. Промінь, якій падає на поверхню зразка під кутом, висвічує нерівності і в окуляр добре видна шорстка поверхня.
Поляризоване світло використовують з метою визначення ліквацій (зкупчень), неметалічних включень, визначення напрямку металографічних площин тощо. Використовують те, що включення кристалографічні площини повертають площину поляризованого світла на певний кут. Знаючи на який кут повертає те чи інше включення, аналізатором можна встановлювати яка це речовина.
Збільшення оптичних мікроскопів обмежене (близько 500 раз). При використанні імерсійних об’єктивів воно може зрости в тричі. Знаходять збільшення оптичних мікроскопів перемноженням збільшення об’єктива та окуляра, користуючись спеціальними таблицями за фокусною відстанню об’єктива та збільшенням окуляра. Більшого збільшення досягають при використанні електричних мікроскопів.
Питання для самостійної роботи
Коли в мікроскопах спостереження ведуть в світлому, темному та поляризованому полях?
Як визначити збільшення мікроскопа?
Чому ступінь збільшення оптичних мікроскопів обмежений (500) разів? При яких умовах її можна збільшити до 1440 разів?
Покажіть хід променів у світлому та темному полях мікроскопів МИМ-7 та ММУ-3?
Як сфотографувати поверхню зразка на мікроскопах МИМ-7 та ММУ-3?