2.3. Поперекове сплетення

Поперекове сплетення (plexus lumbalis) утворене передніми гілками трьох верхніх поперекових спинномозкових нервів, частково - 12-го грудного і 4-го поперекового. Нерви поперекового сплетення виходять з латерального і медіального боків великого поперекового м'яза, а також із його товщі (рис. 5.42).

Рис. 5.42. Поперекове і крижове сплетення (на лівій половині препарату м'язи і частина кісток таза видалені); вигляд спереду:

1 - підреберний нерв; 2 - клубово-підчеревний нерв; 3 — клубово-пахвинний нерв; 4 — статево-стегновий нерв; 5 — статева гілка статево-стегнового нерва; 6 — стегнова гілка статево-стегнового нерва; 7 — латеральний шкірний нерв стегна; 8 - стегновий нерв; 9 - затульний нерв; 10 — сідничний нерв.

До них належать:

1. клубово-підчеревний нерв - до м'язів і шкіри живота;

2. клубово-пахвинний нерв - до шкіри живота над пахвинною зв'язкою, шкіри статевих губ, калитки;

3. статево-стегновий нерв - до вмісту пахвинного каналу та шкіри стегна під пахвинною зв'язкою;

4. латеральний шкірний нерв стегна - до шкіри відповідної ділянки стегна;

5. затульний нерв - до медіальної групи м'язів стегна та шкіри над ними;

6. стегновий нерв — найбільший нерв поперекового сплетення, іннервує м'язи передньої групи стегна, шкіру над ними та шкіру медіальної поверхні стегна, гомілки і медіального краю стопи.

2.4. Крижове сплетення

Крижове сплетення (plexus sacralis) утворене передніми гілками усіх крижових, куприкових спинномозкових нервів та частково передніми гілками

4-го і 5-го поперекових спин­номозкових нервів. У ньому розрізняють короткі та довгі гілки. Короткі гілки іннервують м'язи таза і сідничної ділянки. До довгих гілок належать зад­ній шкірний нерв стегна та сідничний нерв (рис. 5.43). Сідничний нерв є найбільшим нервом нашого тіла, гілки якого іннервують м'язи задньої групи стегна.

Рис. 5.43. Нерви сідничної ділянки (великий латеральної і передньої поверх- сідничний м'яз перерізаний і відгорнутий угору, _Hj гомілки м'язи і шкіру стопи частина середнього сідничного м'яза видалена): 1 - верхній сідничний нерв; 2 — сідничний нерв; 3 — нижній нерв сідниці; 4 - задній шкірний нерв стегна; 5 - нижній ШКІру та М ЯЗИ Промежини, сідничний нерв.

ЧЕРЕПНОМОЗКОВІ НЕРВИ

Від головного мозку відходить 12 пар черепних (черепномозкових) нервів. Кожна пара має свій номер та назву. На відміну від спинномозкових нервів, які

є змішаними, частина черепно­мозкових нервів є чисто рухо­вими (IV, VI, XI, XII), частина -чутливими (I, II, VIII пари) і частина - змішаними (III, V, VII, IX, X пари).

В складі черепних нервів є і парасимпатичні волокна, що іннервують гладкі м'язи та залози (III, VII, IX і X пари).

І пара - нюхові нерви (пп. olfactorii) — це сукупність тонких нюхових ниток, які яв­ляються відростками нервових нюхових клітин, що знаходяться у слизовій оболонці верхнього носового ходу, верхньої носової раковини та перегородки носа. Вони проходять через решітчасту пластинку решітчастої кістки, підходять до нюхової цибулини, де знаходяться тіла других нейронів нюхового шляху. Звідси нервові імпульси по нюховому шляху передаються у кору півкуль (рис. 5.44).

ІІ пара - зоровий нерв (п. opticus) утворений відростками нервових клітин сітчастої оболонки ока, виходить з орбіти через зоровий канал і в ділянці турецького сідла утворює неповний перехрест (перехрещуються лише медіальні волокна), переходячи у зоровий шлях (рис. 5.45 — див. додаток). Волокна останнього підходять до латеральних колінчастих тіл, верхніх горбиків середнього мозку і подушки зорових горбів, де знаходяться підкіркові центри зору. Звідси волокна прямують до кори півкуль, де закінчуються по "берегах" острогової борозни в потиличній частці. Тут знаходиться кірковий аналізатор зору.

ІІІ пара - окоруховий нерв (п. oculomotorius), його рухове та парасим­патичне ядра розташовані на дні водопроводу мозку на рівні верхніх горбиків

середнього мозку. Через верхню очноямкову щіли­ну нерв проходить в орбіту, де рухові волокна іннер­вують верхній, нижній та медіальний прямі м'язи ока, нижній косий м'яз ока та м'яз, що піднімає верх­ню повіку. Парасимпатичні волокна забезпечують ін­нервацію м'яза-звужувача зіниці та війкового м'яза.

IV пара – блоковий нерв {п. trochlearis), його рухове ядро знаходиться на дні водопроводу мозку на рівні нижніх горбиків середнього мозку. Через верхню очноямкову щілину нерв проходить в орбіту та іннервує верхній косий м'яз ока.

V пара - трійчас­тий нерв (п. trigeminus), змішаний (рис. 5.46). Має одне рухове і три чутливих ядра. Відростки клітин чут­ливих ядер формують три гілки трійчастого нерва:

Рис. 5.44. Провідний шлях органа нюху:

I - верхня носова раковина; 2 - нюхові нерви; 3 - нюхова цибу­лина; 4 - нюховий шлях; 5 - підмозолисте поле; 6 - поясна звивина; 7 - мозолисте тіло; 8 - сосочкове тіло; 9 ^— склепіння; 10 — згір'я;

II - зубчаста звивина; 12- пригіпокампальна звивина; 13 - гачок.

Рис. 5.46. Трійчастий нерв:

I - трійчастий вузол; 2 - нижньощелепний нерв; 3 — великий кам'янистий нерв; 4 - лицевий нерв; 5 - вушно-скроневий нерв; 6 — язиковий нерв; 7 — щічний нерв; 8 — нижній альвеолярний нерв; 9 - підборідний нерв; 10 - нерв крилоподібного каналу;

II - крило-піднебінний вузол; 12 - вузлові гілки; 13 – верхні альвеолярні гілки; 14 - підочноямковий нерв; 15 – виличний нерв; 16 - з'єднувальна гілка (до виличного нерва); 17 – слізний нерв; 18 - надочноямковий нерв; 19 - лобовий нерв; 20 - короткі війчасті нерви; 21 — війчастий вузол; 22 - носо-війчастий корінець; 23 - очний нерв; 24 - верхньощелепний нерв.

Очний нерв проходить в орбіту через верхню очноямкову щілину та іннервує оболонки очного яблука, шкіру лоба, слизову носової порожнини, слізну залозу, лобову та клиноподібну пазухи, комірки решітчастої кістки.

Верхньощелепний нерв виходить з черепа через круглий отвір, потрапляє в крилопіднебінну ямку і віддає гілки, які іннервують зуби верхньої щелепи, слизову носової порожнини, м'якого та твердого піднебіння, шкіру обличчя від медіального кута ока до кута рота. З цим нервом пов'язаний парасимпатичний крилопіднебінний вузол, постгангліонарні волокна якого забезпечують секреторну іннервацію слізної залози.

Нижньощелепний нерв виходить з черепа через овальний отвір і віддає гілки, які іннервують зуби нижньої щелепи, слизову щоки, передніх 2/3 язика, привушну слинну залозу, шкіру підборіддя, скроневої ділянки та вушної раковини, жувальні м'язи, переднє черевце двочеревцевого м'яза, щелепно-під'язиковий м'яз, м'яз-натягач піднебінної завіски та м'яз-натягач бара­банної перетинки.

З цим нервом пов'язані па­расимпатичні вузли: вушний, під'язиковий та підщелепний.

Постгангліонарні волокна від вушного вузла забезпечу­ють секреторну іннервацію при­вушної слинної залози, а від під'язикового та підщелепного вузлів - секреторну іннервацію однойменних слинних залоз.

6. пара ~ відвідний нерв (п. abducens), руховий, по­чинається від клітин ядра, яке розташоване в ромбоподібній ямці на дорсальній поверхні моста. Через верхню очноям­кову щілину проходить в орбі­ту, де іннервує зовнішній пря­мий м'яз ока.

7. пара - лицевий нерв

(n. facialis), руховий (рис. 5.47), але в його складі проходить так звана XIII пара черепних нервів

Рис. 5.47. Поверхневі нерви голови та шиї: 1 - скроневі гілки; 2 — надочноямковий нерв; 3 - виличні гілки; 4 — підочноямковий нерв; 5 — щічні гілки; 6 ~ лицевий нерв; 7 - підборідний нерв; 8 — крайова гілка нижньої щеле­пи; 9 - шийна гілка; 10 - поперечний нерв шиї; 11 — надклю­чичні нерви; 12 - додатковий нерв; 13 - великий вушний нерв; 14 - малий потиличний нерв; 15 - великий потиличний нерв; 16 - вушно-скроневий нерв.

(проміжний нерв, n. intermedins), яка є змішаною, тому деякі автори вважають, що VII пара є змішаною.

Лицевий нерв починається від клітин ядра, яке розташоване в мості, там же знаходяться чутливе та парасимпатичне ядра XIII пари нервів. Ці два нерви йдуть через внутрішній слуховий хід у канал лицевого нерва. Лицевий нерв виходить з черепа через шило-соскоподібний отвір та іннервує мімічну мускулатуру. Чутливі волокна проміжного нерва іннервують разом із нижньощелепним слизову передніх 2/3 язика, а парасимпатичні секреторні - слізну, підщелепну і під'язикову слинні залози та залози носової порожнини.

VIII пара - присінково-завитковий нерв (n. vestibulocochlearis) складається з двох частин: присінкової та завиткової. Присінкова частина проводить відчуття від статичного апарату, який знаходиться в присінку і півколових каналах лабіринту внутрішнього вуха, а завиткова частина проводить слухові відчуття зід спірального кортієвого органа, який знаходиться в завитці (рис. 5.48 і 5.49). Обидві частини мають нервові вузли, що складаються із біполярних клітин і лежать в піраміді скроневої кістки. У внутрішньому слуховому ході ці дві частини з'єднуються, утворюючи присінково-завитковий нерв. Останній 4 входить у мозок і підходить до ядер, які розташовані в мості на межі з довгастим мозком.

IX пара - язикогорловий нерв (п. glossopharyngeus), змішаний, має рухові, чутливі та парасимпатичні волокна. Його ядра розташовані в довгастому мозку. Нерв виходить з черепа через яремний отвір. Його чутливі волокна іннервують задню третину слизової язика, слизову горла, мигдалики, середнє вухо. Рух ові волокна іннервують шилогорловий м'яз та м'язи горла.

Рис. 5.48. Схема провідних шляхів вес­тибулярного апарату: 1 - мозочок; 2 - міст; 3 - ядро шатра; 4 - задній поздовжній пучок; 5 - вестибулярні ядра; 6 -присінкова частина присінково-завиткового нерва (VIII пара); 7 - присінковий вузол; 8 - внутрішнє вухо; 9 - присінково-спинномозковий шлях; 10 — розтин спинного мозку.

Рис. 5.49. Провідний шлях слухового аналізатора:

1 - нижній горбик; 2 - покришково-спинномоз-ковий шлях; 3 — ядро трапецієподібного тіла; 4 — заднє завиткове ядро; 5 - переднє завиткове ядро; 6 ~ завиткова частина присінково-завитко­вого нерва; 7 — завитка; 8 — трапецієподібне тіло; 9 - латеральна петля; 10 - медіальне колінчасте тіло; III, IV, VI - черепні нерви. Стрілками вказані шляхи поширення нервових імпульсів.

X пара - блукаючий нерв (п. vagus), змішаний, найдовший нерв із черепномозкових. Його рухове, чутливе та парасимпатичне ядра лежать у довгастому мозку. З черепа блукаючий нерв виходить через яремний отвір і в ділянці шиї лежить поряд із внутрішньою яремною веною та загальною сонною артерією. Через верхній грудний отвір він проходить у грудну порожнину, де лівий знаходиться на передній поверхні стравоходу, а правий - на задній і, анастомозуючи між собою, вони утворюють стравохідне сплетення. Проходячи через діафрагму в черевну порожнину, блукаючі нерви формують передній (лівий) та задній (правий) блукаючі стовбури. Кінцеві гілки блукаючих нервів у черевній порожнині йдуть до вузлів черевного (сонячного) сплетення і разом із симпатичними нервами, утворюючи сплетення на артеріях, підходять до органів.

Рухові волокна блукаючих нервів іннервують посмуговані м'язи горла, м'якого піднебіння та гортані, парасимпатичні — гладку мускулатуру внутрішніх органів, серцевий м'яз та залози; чутливі волокна проводять чутливість від внут­рішніх органів, заднього відділу твердої мозкової оболонки і зовнішнього вуха.

Отже, блукаючий нерв має чотири відділи: черепний, шийний, грудний та черевний. В кожному із цих відділів від нерва відходять гілки, які іннервують органи дихання, більшу частину травного тракту (доходячи до низхідного відділу ободової кишки), печінку, підшлункову залозу, нирки, а також гілки до серця і початку аорти.

XI пара - додатковий нерв (п. accessorius), руховий. Його ядра лежать у довгастому мозку і верхніх шийних сегментах спинного мозку. Він виходить із черепа через яремний отвір разом з IX і X парами. Додатковий нерв іннервує груднино-ключично-соскоподібний та трапецієподібний м'язи.

XII пара - під'язиковий нерв (п. hypoglossus), руховий. Його ядро розташоване в довгастому мозку. З черепа нерв виходить через канал під'язико- вого нерва потиличної кістки й іннервує м'язи язика. Разом з волокнами шийного сплетення утворює шийну петлю, гілки якої іннервують підпід'язикову групу м'язів шиї.

АВТОНОМНА ЧАСТИНА ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕРВОВОЇ

СИСТЕМИ

Як було сказано вище, єдина нервова система умовно ділиться на дві частини: соматичну (анімальну) та вегетативну. Вегетативна (автономна) нервова система складається з двох частин: симпатичної і парасимпатичної, вона іннервує всі органи і тканини: залози, гладкі м'язи судин та внутрішніх органів, серцевий м'яз, органи відчуття, а також головний і спинний мозок (рис. 5.51 — див. додаток).

Більшість органів іннервуеться як симпатичним, так і парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи. Парасимпатичний відділ не іннервує посмуговані м'язи, гладкі м'язи матки, більшість кровоносних судин, сечоводи, потові залози, волосяні фолікули шкіри, селезінку, надниркові залози та гіпофіз.

Вегетативна нервова система не має своїх особливих аферентних, чутливих шляхів. Чутливі імпульси від органів йдуть у складі чутливих волокон, які є спільними для вегетативної та соматичної нервових систем. Вищий контроль та регуляція функцій вегетативної нервової системи, як і соматичної, відбувається за рахунок кори півкуль великого мозку.

Соматична та вегетативна нервові системи відрізняються не лише за функ­цією, а й за будовою, а саме:

1. Соматичні рухові волокна виходять із спинного мозку сегментарно, а вегетативні волокна виходять лише з певних центрів: мезенцефалічного, буль-барного (парасимпатичні ядра черепних нервів у ромбоподібній ямці), які об'єд­нані в краніальний відділ; тораколюмбального (бічні роги протягом сегментів від C_VII1 до L _ІІШ), сакрального (бічні роги протягом сегментів S „_IV).

Тораколюмбальний відділ належить до симпатичного відділу, а краніальний і сакральний - до парасимпатичного.

2. Соматичні нервові волокна мають добре помітну м'якотну оболонку, а у вегетативних вона відсутня.

3. Тіла клітин соматичних нейронів знаходяться у передніх рогах спинного мозку, а їхні відростки (аксони), не перериваючись, досягають скелетних м'язів. Нервові відростки вегетативних нейронів перериваються у вегетативних вузлах. Отже, тут е передвузлові (прегангліонарні) і післявузлові (постгангліонарні) волокна.

4. Найпростіша рефлекторна дуга соматичної нервової системи складається з двох нейронів, а вегетативної - з трьох (є вставний нейрон); її еферентна ланка складається не з одного, а з двох нейронів.

АНАТОМІЧНА БУДОВА АВТОНОМНОЇ ЧАСТИНИ ПЕРИФЕРІЙНОЇ

НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ