Кровотворення (гемопоез)

Гемопоезом називають розвиток крові. Розрізняють ембріональний гемопоез, який призводить до розвитку крові як тканини, і постембріональний гемо-поез, який представляє собою процес фізіологічної регенерації крові (рис. 25 -див. додаток). Органи, в яких відбувається кровотворення, мають назву кровотворних. До них належать: червоний кістковий мозок плоских та епіфізів довгих трубчастих кісток, селезінка, лімфатичні вузли, тимус (загруднинна залоза).

Гемопоетичну тканину червоного кісткового мозку називають мієлоїдною, а процес утворення еритроцитів, гранулоцитів, моноцитів і тромбоцитів позна­чають терміном мієлопоез. Кровотворну тканину, яка розташована в селезінці, лімфатичних вузлах і тимусі (а також систему цих органів) називають лімфоїд-ною, а процес утворення у них лімфоцитів та плазмоцитів - лімфопоезом.

Усі зрілі елементи крові походять з єдиної вихідної клітини, яку називають стовбуровою кровотворною клітиною. Стовбурова кровотворна клітина є полі-потентним попередником усіх клітин крові і відноситься до самопідтримуючої популяції клітин. У дорослих ссавців стовбурові кровотворні клітини скупчені головним чином у червоному кістковому мозку. Загальна їх кількість у людини становить приблизно 5х10¹⁰. Виникають стовбурові клітини крові в ембріональному періоді у жовтковому мішку і потім розселяються по всій кровотворній системі.

Існують такі види гемопоезу:

• еритропоез - розвиток еритроцитів;

- гранулоцитопоез - розвиток гранулоцитів (нейтрофілів, еозинофілів, базофілів);

Повноцінна регенерація м'язових волокон можлива при їх незначних дефек­тах. Повноцінній регенерації на значно ушкодженій ділянці м'яза перешкоджає розростання сполучної тканини (утворення рубця). Функція м'яза при цьому порушується.

Рис. 2.27. Структурна організація скелетного м'яза.

Серцева м'язова тканина (рис. 2.28). Серцевий м'яз (міокард), що є основним конструктивним елементом серця як органа, побудований із посмугова­ної м'язової тканини (елементів гладких м'язів) і суттєво відрізняється від посмугованої скелетної м'язової тканини. Серцева м'язова тканина подібна до, 2 скелетної м'язової тканини лише за

ознакою поперечної посмугованості, яка представлена чергуванням темних і світ­лих проміжків. На відміну від скелетної м'язової тканини, серцева м'язова тка­нина побудована із клітин - кардіоміоцитів. Основною функціональною особ­ливістю даної тканини є здатність до спонтанних ритмічних скорочень.

Кардіоміоцити - клітини майже пря­мокутної форми. У центральній частині міоцита розміщується 1-2 ядра овальної або видовженої форми. Міофібрили займають периферійну частину цито­плазми. Характерною морфологічною ознакою серцевого м'яза є контакти двох сусідніх міоцитів. Межі з'єднаних кінець-у-кінець кардіоміоцитів утворюють вставний диск.

Рис. 2.28. Серцева м'язова тканина: 1 - кардіоміоцит; 2 - вставний диск: 3 – ядро.

Для серцевої м'язової тканини характерна велика кількість мітохондрій, що розташовуються біля ядра. З цим пов'язана здатність серця до безперервної діяльності, оскільки мітохондрії - носії великої кількості ферментів, що беруть участь в окисно-відновних процесах.

Фізіологічна регенерація серцевої м'язової тканини відбувається на внутріш­ньоклітинному рівні з високою інтенсивністю, тому що для кардіоміоцитів харак­терне швидке їх зношування. Активність цього процесу посилюється при підви­щеному навантаженні на серцеву м'язову тканину (наприклад, при виконанні важкої механічної роботи). У вказаних умовах відбувається різко виражена гіпертрофія кардіоміоцитів із збільшенням їх діаметра в два рази. Репаративна регенерація на тканинному і клітинному рівнях у дорослої людини не відбуваєть­ся. При виражених пошкодженнях цієї тканини (наприклад, при інфаркті міокар­да, що розвивається внаслідок припинення кровопостачання певної його ділянки) кардіоміоцити гинуть, а на їхньому місці в подальшому розростається сполучна тканина, що формує рубець.