2.4. Встановлення шурфа

Після того, як вежа відцентрована і ротор встановлений на місце, приступають до буріння під шурф для ведучої труби. Шурф необхідний для опускання ведучої труби під час нарощування бурильних труб в періоди, коли не бурять.

• Під шурф можна бурити:

• вибійним двигуном (турбобуром, гвинтовим двигуном, електробуром);

• допоміжним ротором;

• гідромоніторною насадкою.

Для того, щоб пробурити під шурф турбобуром над гирлом свердловини заздалегідь збирають долото, турбобур і ведучу трубу (встановивши фільтр).

На лінії, що сполучає центр свердловини з правою ногою вежі (з боку містків), на відстані 1,5—2 м від осі свердловини вирубують отвір для шурфовой труби. До тієї ж ноги вежі тимчасово на рівні 1,5—2,0 м від підлоги бурової прив'язують ролик і 28,5-мм прядив’яний (конопляний) канат завдовжки 12—15 м. Забурюють під шурф в наступному порядку: затягують турбобур з долотом в прорубаний під шурф отвір. Корпус турбобура обвивається не менше чим трьома витками прядив’яного каната. При цьому набігаючий кінець каната (по напряму обертання корпусу турбобура) прив'язується до ноги вежі, а збігаючий кінець перекидається через блочок і з'єднується з контрвантажем. Переміщення турбобура з ведучою трубою у вертикальному положенні забезпечується перепусканням витків прядив’яного каната при збереженні відповідного натягнення.

Для безпечного буріння шурфу за допомогою турбобура або електробура на ряду підприємств використовують спеціальне пристосування, виконане у вигляді двох кованих пластин, зігнутих за формою ведучої труби. Пластини надягають на ведучу трубу і скріпляють між собою чотирма болтами. У наявні спеціальні отвори з обох боків пластин протягують сталевий канат, обвивають його навколо вертлюга проти годинникової стрілки і кріплять в зіві гака. Гак фіксують стопором. При бурінні під шурф ведуча труба утримується від обертання підвісною частиною талевой системи, інерцію якої досить для гасіння реактивного моменту.

Свердловину під шурф пробурюють завглибшки 15—16 м, потім в неї опускають дві згвинчені обсадні труби (двухтрубку) діаметром 245-273 мм, які готують попередньо (рис. 3.9), верхній кінець двухтрубки забезпечується козирком для полегшення заводу в шурф кінця ведучої труби.

Рисунок 2.20 – Підготовлений шурф

При бурінні під шурф ротором привід його може бути здійснений або через лебідку, або через індивідуальний привід. При бурінні під шурф з приводом через лебідку ротор підтягають до місця шурфу і встановлюють похило, для чого під санчата ротора з боку містків підкладають 90-мм дошки. Обертання ротору передають за допомогою ланцюга, надітого на ланцюгове колесо малої швидкості барабана лебідки. При бурінні під шурф за допомогою індивідуального приводу ротор встановлюють і укріплюють на місці буріння шурфу на відстані 1,5—2,0 м від гирла свердловини.

При бурінні під шурф за допомогою гідромоніторної насадки над гирлом свердловини збирають перехідник з гідромоніторною і ведучу трубу (встановившив неї фільтр).

Після цього на містках ведучу трубу з нагвинченим перехідником встановлюють в заздалегідь підготовлений шурф. Шурф підв’язують до вертлюга і разом з розміщеною в ньому ведучою трубою, встановлюють в попередньо підготовлений отвір. Буріння свердловини під шурф проходить за рахунок перепаду тиску на гідромоніторній насадці.

Роботи з встановлення ведучої труби і ОБТ у шурф повинні бути механізовані.