Порядок виконання роботи

Досліджувану пробу природної води попередньо фільтрують через паперовий фільтр «Червона стрічка». Зважують порцелянову чашку на 100-150 мл. Відбирають 100 аліквоти проби води за допомогою піпетки на 100 мл і переносять в порцелянову чашку . Чашку з пробою води ставлять на водяну баню і фільтрат випаровують досуха , а сухий залишок висушують в сушильній шафі при 105-110^оС до постійної маси. Після охолодження в ексикаторі чашку зважують і записують результати. Після чого чашку з залишком ставлять в муфель і прожарюють при температурі 600-800^оС до постійної маси.

Якщо проба води містить велику кількість органічних речовин, то залишок після прожарювання може бути темного кольору. Тоді після охолодження чашки залишок зволожують дистильованою водою, висушують і знову прожарють. Операцію повторюють декілька разів.

Розрахунки:

Величину розчинного сухого залишку визначають за формулою:

, де

m₁ – маса пустої чашки, г;

m₂ - маса чашки з сухим залишком;

V_a – об’єм аліквоти природної води, мл.

Отримані дані заносять в таблицю 7.1.

Таблиця 7.1

Результати визначення розчинного сухого залишку природної води

m1 , г	m2 , г	∆ m, г	mРСЗ , мг/л

Висновок: маса розчинного сухого залишку для природної води становить ………, що є середнім (вище/нижче) для природних вод типу …………

Контрольні запитання:

1. В чому схожість і в чому різниця загального і розчинного сухого залишку води?

2. Для яких типів природних вод можна визначати загальну мінералізацію води за показником розчинного сухого залишку?

Лабораторна робота № 8

Визначення хімічного споживання кисню

Теоретичні відомості: Величиною хімічного споживання кисню (ХСК) називають кількість кисню в мг/л, яка необхідна для повного окислення органічних речовин, що містяться в пробі природної води. Елементи С, Н, S, Р та інші (крім нітрогену), які присутні в органічній речовині, окислюються до СО₂, Н₂О, Р₂О₅, SO₃, а азот у кислому середовищі утворює іони NH₄⁺. Величина ХСК передає ступінь забруднення води органічними речовинами.

Для визначення ХСК природних вод запропоновано багато методів, які відрізняються природою окисника та умовами проведення. Розрізняють перманганатний, йодатний, дихроматний, церієвий методи. Максимальний ступінь окислення органічних речовин досягається при застосуванні дихроматного та йодатного методів. Найбільш поширеним для визначення ХСК як природних, так і стічних вод є дихроматний метод, в якому окислення органічних речовин проводиться дихроматом калію в присутності сульфатної кислоти.

Органічні речовини води окислюються сумішшю K₂Cr₂O₇+H₂SO₄ в присутності каталізатора Ag₂SO₄ при кип’ятінні. Пірол, піридин і його гомологи, нафталін, нікотинова кислота та інші азотвмісні вуглеводні дихроматом не окислюються або окислюються повільно. Надлишок дихромату титрують розчином солі Мора в присутності фенілантранілової кислоти як окисно-відновного індикатора.

Тип консервації природної води. Для аналізу відбирають пробу природної води, консервовану 2 мл сульфатної кислоти (1 : 2) на 100 мл води.

Заважаючий вплив:

• Хлорид-іони в умовах реакції окислюються до Cl₂, тому його маскують HgSO₄;

• NO₂^- - іони, для їх усунення додають сульфамінову кислоту і кип’ятять пробу води.

Реактиви:

1. Сіль Мора 0,025 н;

2. K₂Cr₂O₇ 0,025 н;

3. H₂SO₄ конц.;

4. Ag₂SO₄ 0,4 г;

5. Фенілантранілова кислота.

Посуд :

1. Бюретка на 25 мл;

2. Конічна колба зі шлифом на 250 мл (1 шт.);

3. Піпетки на 20 мл (2 шт.);

4. Піпетка на 10 мл (2 шт.);

5. Мірний цилідр на 50 мл (1шт.);

6. Обернений скляний холодильник.