1.2 Проведення дослідів

Дослід 1. Визначення реакції розчинів за допомогою індикаторів.

Лужне або кисле середовище розчинів визначаться за допомогою індикаторів. У лабораторному практикумі найчастіше використовують фенолфталеїн, метилоранж та лакмус.

а) у три пробірки налити по 5 мл дистильованої води, розчинів кислоти та лугу. В кожну пробірку додати по 1 краплі спиртового розчину фенолфталеїну. Спостерігати за змінами забарвлення індикатора.

б) у три пробірки налити по 5 мл дистильованої води розчинів кислоти та лугу. В кожну пробірку додати по 1 краплі спиртового розчину метилоранжу. Спостерігати за змінами забарвлення індикатора.

в) у три пробірки налити по 5 мл дистильованої води розчинів кислоти та лугу. В кожну пробірку додати по 1 краплі водного розчину лакмусу. Спостерігати за змінами забарвлення індикатора.

Результати дослідів звести в таблицю:

Назва індикатора		Забарвлення індикатора
		кисле середовище	нейтральне середовище	лужне середовище
1 2 3	Фенолфталеїн Метилоранж Лакмус

Який з індикаторів можна використовувати для визначення:

- кислого середовища ?

- лужного середовища ?

Дослід 2. Основні оксиди та основи.

а) Прямий метод одержання основ.

До 1-2 мл дистильованої води додати 1-2 краплі відповідного індикатора та декілька крупинок CaO .

Спостерігати за зміною забарвлення індикатора. Написати рівняння реакції гідратації оксиду.

б) Непрямий (посередній) метод одержання основ.

Переконатися, що CuO не розчиняється у воді. Чи можна одержати купрум (ІІ) гідроксид прямим методом? Одержати купрум (ІІ) гідроксид посереднім методом - діючи лугом на сіль міді. Написати рівняння реакції одержання Cu(OH)₂. Порівняти колір осадів купрум (ІІ) оксиду та купрум (ІІ) гідроксида. Зберегти осад для наступного досліду.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення оксидам та основам, їх класифікація. Наведіть приклади.

2. Методи одержання оксидів та основ (рівняння реакцій).

Лабораторна робота №2

Тема:	Основні класи неорганічних сполук. Кислоти, солі.
Мета:	Ознайомитись з методами одержання кислот та солей, їх хімічними властивостями.
Реактиви:	Розчини:	Натрій силікат;
		Сульфатна (сірчана) кислота;
		Хлоридна (соляна) кислота;
		Кальцій гідроксид;
		Кобальт (ІІ) хлорид.
	Тверді речовини:	Кальцій карбонат;
		Фосфор (V) оксид;
		Сіліціум (ІV) оксид.
	Індикатори:	Метилоранж;
		Лакмус;
		Фенолфталеїн.
Обладнаня:	Хімічний штатив, пробірки.

1.1 Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу

Кислотами називають складні речовини загальної формули H_XE_YO_Z (E – елемент). Кислоти, молекули яких не містять атомів кисню, називають безкисневими, наприклад, HCl – хлоридна (хлорводнева), H₂S – сульфідна (сірководнева) та ін. Однією з основних характеристик кислот є їх основність.

Основність кислоти – це кількість атомів водню в кислоті, здатних заміщуватись у хімічних реакціях.

Негативні іони, що залишаються в молекулі кислоти після відщеплення одного або кількох іонів водню називаються кислотними залишками. Основні кислоти утворюють один кислотний залишок, а дво- чи триосновні – два чи три кислотні залишки. Наприклад, ацетатна (оцтова) кислота є одноосновною, оскільки у водних розчинах в її молекулі може заміщуватись лише один Н⁺-іон. При цьому утвориться один кислотний залишок.

О Н⁺

Н ₃С-С СН₃СОО ^-

ОН ацетат-іон

Для багатоосновних кислот процес заміщення Н⁺іонів відбувається ступінчасто:

-Н⁺ -Н⁺ -Н⁺

Н ₃РО₄ Н₂РО₄^- НРО₄^2- РО₄^3-

утворюються утворюються

кислі солі середні солі