- •Міністерство освіти і науки україни
- •1.1 Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №2
- •Кислоти та їх залишки
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №3
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №4
- •Проведення дослідів
- •Лабораторна робота № 5
- •Проведення дослідів
- •Дослід 4. Визначення теплоти розчинення солі
- •Лабораторна робота №6
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №7
- •Розрахункові формули для визначення концентрації розчинів
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №8
- •1.1 Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу
- •1.2Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №9
- •Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №10
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №11
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №12
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №13
- •Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №14
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №15
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №16
- •Література:
1.2 Проведення дослідів
Дослід 1. Визначення реакції розчинів за допомогою індикаторів.
Лужне або кисле середовище розчинів визначаться за допомогою індикаторів. У лабораторному практикумі найчастіше використовують фенолфталеїн, метилоранж та лакмус.
а) у три пробірки налити по 5 мл дистильованої води, розчинів кислоти та лугу. В кожну пробірку додати по 1 краплі спиртового розчину фенолфталеїну. Спостерігати за змінами забарвлення індикатора.
б) у три пробірки налити по 5 мл дистильованої води розчинів кислоти та лугу. В кожну пробірку додати по 1 краплі спиртового розчину метилоранжу. Спостерігати за змінами забарвлення індикатора.
в) у три пробірки налити по 5 мл дистильованої води розчинів кислоти та лугу. В кожну пробірку додати по 1 краплі водного розчину лакмусу. Спостерігати за змінами забарвлення індикатора.
Результати дослідів звести в таблицю:
Назва індикатора |
Забарвлення індикатора |
|||
кисле середовище |
нейтральне середовище |
лужне середовище |
||
1 2 3 |
Фенолфталеїн Метилоранж Лакмус |
|
|
|
Який з індикаторів можна використовувати для визначення:
- кислого середовища ?
- лужного середовища ?
Дослід 2. Основні оксиди та основи.
а) Прямий метод одержання основ.
До 1-2 мл дистильованої води додати 1-2 краплі відповідного індикатора та декілька крупинок CaO .
Спостерігати за зміною забарвлення індикатора. Написати рівняння реакції гідратації оксиду.
б) Непрямий (посередній) метод одержання основ.
Переконатися, що CuO не розчиняється у воді. Чи можна одержати купрум (ІІ) гідроксид прямим методом? Одержати купрум (ІІ) гідроксид посереднім методом - діючи лугом на сіль міді. Написати рівняння реакції одержання Cu(OH)2. Порівняти колір осадів купрум (ІІ) оксиду та купрум (ІІ) гідроксида. Зберегти осад для наступного досліду.
Контрольні питання:
Дайте визначення оксидам та основам, їх класифікація. Наведіть приклади.
Методи одержання оксидів та основ (рівняння реакцій).
Лабораторна робота №2
-
Тема:
Основні класи неорганічних сполук. Кислоти, солі.
Мета:
Ознайомитись з методами одержання кислот та солей, їх хімічними властивостями.
Реактиви:
Розчини:
Натрій силікат;
Сульфатна (сірчана) кислота;
Хлоридна (соляна) кислота;
Кальцій гідроксид;
Кобальт (ІІ) хлорид.
Тверді речовини:
Кальцій карбонат;
Фосфор (V) оксид;
Сіліціум (ІV) оксид.
Індикатори:
Метилоранж;
Лакмус;
Фенолфталеїн.
Обладнаня:
Хімічний штатив, пробірки.
1.1 Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу
Кислотами називають складні речовини загальної формули HXEYOZ (E – елемент). Кислоти, молекули яких не містять атомів кисню, називають безкисневими, наприклад, HCl – хлоридна (хлорводнева), H2S – сульфідна (сірководнева) та ін. Однією з основних характеристик кислот є їх основність.
Основність кислоти – це кількість атомів водню в кислоті, здатних заміщуватись у хімічних реакціях.
Негативні іони, що залишаються в молекулі кислоти після відщеплення одного або кількох іонів водню називаються кислотними залишками. Основні кислоти утворюють один кислотний залишок, а дво- чи триосновні – два чи три кислотні залишки. Наприклад, ацетатна (оцтова) кислота є одноосновною, оскільки у водних розчинах в її молекулі може заміщуватись лише один Н+-іон. При цьому утвориться один кислотний залишок.
О
Н+
Н
3С-С
СН3СОО
-
ОН ацетат-іон
Для багатоосновних кислот процес заміщення Н+іонів відбувається ступінчасто:
-Н+ -Н+ -Н+
Н
3РО4 Н2РО4- НРО42- РО43-
утворюються утворюються
кислі солі середні солі
