
- •Міністерство освіти і науки україни
- •1.1 Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №2
- •Кислоти та їх залишки
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №3
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №4
- •Проведення дослідів
- •Лабораторна робота № 5
- •Проведення дослідів
- •Дослід 4. Визначення теплоти розчинення солі
- •Лабораторна робота №6
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №7
- •Розрахункові формули для визначення концентрації розчинів
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №8
- •1.1 Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу
- •1.2Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №9
- •Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №10
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №11
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №12
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №13
- •Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №14
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №15
- •1.2 Проведення дослідів
- •Лабораторна робота №16
- •Література:
Міністерство освіти і науки україни
Київська державна академія водного транспорту
імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного
ФАКУЛЬТЕТ СУДНОВОДІННЯ
Сєрова Тамара Олександрівна
методичні вказівки
ДО ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ
З дисципліни «ХІМІЯ»
Для студентів спеціальностей “Судноводіння на морських та внутрішніх водних шляхах” та “Експлуатація суднових енергетичних установок”
КИЇВ КДАВТ 2003
Рецензент: проректор КДАВТ з наукової роботи
к.т.н., Черінько В.М.
Рекомендовано:
Кафедрою природничих і технічних дисциплін
Протокол № 5 від “ 17 “ грудня 2003р.
Схвалено:
Радою факультета “Судноводіння”
Протокол № ___ від «___»__________2003р.
КИЇВ КДАВТ 2003
Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу «Хімія для студентів спеціальностей «Судноводіння на морських і внутрішніх водних шляхах» та «Експлуатація суднових енергетичних установок».
Укл. Т.О.Сєрова ст. викладач.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1
-
Тема:
Основні класи неорганічних сполук. Оксиди, основи.
Мета:
Ознайомитись з методами одержання основ, їх хімічними властивостями.
Реактиви:
Розчини:
Натрій гідроксид;
Купрум (ІІ)сульфат;
Кальцій гідроксид.
Тверді речовини:
Кальцій оксид;
Купрум (ІІ) оксид.
Індикатори:
Метилоранж;
Лакмус;
Фенолфталеїн.
Обладнання:
Хімічний штатив, пробірки, фізичний штатив, бюретки, скляна паличка
1.1 Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу
До основних класів неорганічних сполук належать оксиди, кислоти, основи, солі.
Оксидами називають сполуки елементів з киснем, ступінь окислення якого –2. Так, Са2+О2- - кальцій оксид, а Са2+О2 – кальцій пероксид (містить пероксидну групу –0 –0 -).
За хімічним характером оксиди поділяють на солетворні і несолетворні (NO, CO. SiO та ін.). Солетворні оксиди, в свою чергу, поділяють на основні, кислотні, амфотерні.
Основними називають оксиди, гідратами яких є основи. Це оксиди металів у нижчих ступенях окислення. Серед них тільки оксиди лужних і лужноземельних металів реагують з водою, утворюючи розчинні у воді основи – луги:
Li2O+H2O=2LiOH
Кислотними називають оксиди, гідратами яких є кислоти. Їх також називають ангідридами відповідних кислот. Це оксиди неметалів (SO2, N2O3, SO3…) і деякі оксиди металів у вищих ступенях окислення (Mn2O7, V2O5, CrO3…). Кислотні оксиди взаємодіють з водою з утворенням кислот (виняток SiO2).
SO2+H2O=H2SO3
Амфотерними називають оксиди, які залежно від умов виявляють властивості основних і кислотних оксидів. Наприклад, BeO, ZnO, Al2O3, Cr2O3, Fe2O3, MnO2 та ін. З водою не взаємодіють.
Методи добування то основні властивості оксидів детально описані в наведених підручниках. Слід звернути увагу на зв’язок між властивостями хімічних елементів, ступенем їх окислення і хімічним характером оксидів та гідроксидів, що утворюються. Так, хром (ІІ) оксид CrO – основний, хром (ІІІ) оксид Cr2O3 – амфотерний, а хром (VI) оксид CrO3 – кислотний. Їм відповідають хром гідроксид Cr(OH)2 , амфотерний хром гідроксид Cr(OH)3 і хромова кислота H2CrO4. Тобто хімічний характер оксидів із зростанням ступеня окислення змінюється від основного через амфотерний до кислотного. Таким же чином і в межах малих періодів і рядів великих періодів із збільшенням порядкового номера елементів змінюється характер вищих оксидів від основних через амфотерні до кислотних.
При вивченні номенклатури необхідно запам’ятати технічні назви деяких оксидів і гідроксидів, які використовуються в будівництві. Наприклад, СаО – гашене вапно, MgO – палена магнезія, Al2O3 – глинозем, SiO2 – кварц, пісок та ін.
Найскладнішим у вивченні цієї теми є розуміння поняття “амфотерність”. Амфотерність – це властивість оксидів і гідроксидів залежно від умов перебігу процесу реагувати як з кислотами, так і з основами.
З кислотами амфотерні оксиди реагують як основні оксиди, а амфотерні гідроксиди – як слабкі основи з утворенням солей відповідних кислот:
Al2O3+6HCl=2AlCl3+3H2O
Характер продуктів реакції амфотерних оксидів і гідроксидів з гідроксидами і карбонатами активних металів залежить від умов.
У водних розчинах реакції відбуваються з утворенням комплексних гідроксосолей:
натрій
тетрагідроксоалюмінат
Al2O3+3H2O+2NaOH=2NaAl (OH4)
Al(OH)3+
NaOH(P-H)_
NaAl
(OH4)
натрій гексогідроксоалюмінат
Al
(OH)3+
3NaOH
Na3Al
(OH6)
натрій метаалюмінат
При високій температурі утворюються безводні солі:
to
A
l2O3+2NaOH
2NaAl
(OH4) натрій
метаалюмінат
to
A l2O3+СаСО3 Са(AlO2)2+СО2↑ кальцій метаалюмінат
При вивченні основ необхідно звернути увагу на їх кислотність. Це поняття використовують у багатьох хімічних розрахунках. Кислотність дорівнює кількості гідроксогруп ОН- , які зв’язані із катіоном металу в основі, або заміщені в хімічній реакції. Так, NH4OH – амоній гідроксид – це однокислотна основа.
Запам’ятайте, що одно - і багатокислотні основи можуть утворювати один, або кілька основних залишків. Основний залишок – це група атомів, яка утворюється внаслідок ступінчатого відриву від основи гідроксогруп ОН-.
Основи
NaOH
Na+
Al (OH)3 Al (OH)+2
Al
(OH)+2
Al
(OH) 2+
Al (OH) 2+ Al3+
Al (OH)3 Al (OH)+2 Al (OH) 2+ Al3+
Зверніть увагу на позитивний заряд основних залишків.