Лекція: Технічне моделювання виробів

1. Стосовно швейної промисловості під моделлю розуміється первинний зразок моделі одягу, в якому втілений задум художника-модельєра.

Під терміном «моделювання одягу» звичайно мається на увазі творчий процес створення нової моделі виробу з урахуванням її призначення і навколишнього оточення, зовнішнього і внутрішнього вигляду людини, властивостей матеріалів.

Процес розробки конструкції нової моделі включає вивчення і аналіз моделі, підбір відповідної базової основи виробу, уточнення або зміну основи і перенесення на неї модельних особливостей, перевірка правильності розробленої конструкції. Конструктивне моделювання КМ виконують, працюючи з шаблонами деталей початкової конструкції ПК або безпосередньо на кресленні ПК.

Технічне моделювання - це внутрішня розробка нової моделі шляхом перенесення виточок, введення нових декоративних елементів та утворення нових конфігурацій деталей.

Технічне моделювання можна здійснювати двома методами:

• Графічним (зміною креслення з використанням креслярських засобів).

• Моделюванням на площині (моделювання виточок, паралельне, конічне розширення).

Технічне моделювання виконують з використанням базових основ виробів певного покрою та силуету, що дозволяє значно зменшити витрати часу на розробку лекал при високій якості розробки.

Базовою основою називається раціональна конструкція основних деталей виробу, яка розроблена з урахуванням розмірної типології населення та оптимальних прибавок на вільне облягання на даний період моди.

Базова основа відображає типове положення і конфігурацію основних конструктивних елементів, місця ВТО для надання виробу потрібної об'ємної форми. Вона забезпечує розробку серії моделей з використанням уніфікованих деталей та вузлів, дозволяє скоротити час на розробку технічної документації та терміни освоєння моделей на виробництві.

Процес моделювання поділяється на художнє моделювання (кінцевим результатом якого є створення ескізу нової моделі) та технічне моделювання.

Під технічним моделюванням розуміють процес розробки креслень деталей одягу відповідно до ескізу нової моделі (перенесення модельних особливостей з малюнку на креслення). Технічне моделювання в різних літературних джерелах може мати назву конструктивного моделювання або художнього конструювання.

В залежності від складності прийомів технічного моделювання розрізняють три види технічного моделювання:

- технічне моделювання першого виду;

- технічне моделювання другого виду;

- технічне моделювання третього виду.

2. Залежно від ступеня зміни ПК розрізняють декілька видів модифікацій: нова модель одягу розробляється без зміни форми виробу. Перетворенню піддаються форма лацканів, бортів, комірів, кількість і розміщення петель і ґудзиків, розташування і форма кишень і інших дрібних деталей, уточнюється довжина виробу. У жіночому одязі використовується просте переведення виточок (верхніх і по лінії талії) в задане положення. Відбувається зміна силуету моделі без зміни об'ємної форми у області опорних ділянок (у плечовій області і по лінії грудей для плечового одягу). При цьому використовуються прийоми конічного і паралельного розширення деталей, піддається перетворенню конфігурація контурів деталей середня лінія спинки, бічні зрізи, рельєфи, зрізи рукава і т.п.). Виконується повна зміна об'ємної форми моделі, яка включає: зміна і перерозподіл основної конструктивної прибавки, розмоделювання виточок спинки і переду, проектування модельних ліній розчленовування, моделювання вшивного рукава разом з модифікованою лінією пройми. Проектується зміна покрою рукава, яка передбачає об'єднання деталей вшивного рукава початкової конструкції з деталями спинки і переду для подальшого їх розчленовування новими модельними лініями.

Конструктивні лінії позначають контури форми виробу та лінії з'єднання деталей. Це лінії плечових і бокових швів, шви верхньої частини переду і спідниці, шви пройми, нижні шви рукавів, шви на лінії талії, виточки: нагрудної, ліктьової, талієвої. За допомогою цих ліній створюється об'ємна форма виробу і правильна посадка його на статурі. Конструктивні лінії малопомітні в моделі, й вони сприймаються як закономірність у побудові основи форми.

Конструктивні лінії можуть мати подвійне навантаження: створюють форму одягу і одночасно збагачують її, тобто прикрашають. Такі лінії називають конструктивно-декоративними. Це лінії рельєфів, підрізів, пройми, підкреслені оздоблювальною строчкою, оформлені кантом, нагрудна виточка, переміщена у м'яку складку від плеча, верхній шов рукава, оформлений декоративною строчкою тощо.

Декоративні лінії – це лінії, що використовуються під час розробки фасону. До них належать лінії, які утворюються оздобленням різних видів: мереживом, вишивкою, бейкою, защипами, складками, зборками. Декоративними можна вважати і контурні лінії деталей коміра, манжет, кишень, поясів. Іноді в одній моделі застосовують конструктивні й декоративні лінії, що мають між собою пов'язуватися і доповнювати одна одну.

3. Методи формоутворення

Основним завданням інженера-конструктора є вивчення конструкції вибору та виявлення, за рахунок чого можна отримати потрібну об'ємну форму. По способу формоутворення розрізняють конструкції, які утворені:

• з плоского матеріалу (тканого, нетканого, трикотажного, шкіряного);

• із ниток шляхом в'язання;

• із термопластичного матеріалу (за допомогою ВТО).

При використанні плоского матеріалу його членують на окремі частини (деталі крою) певного розміру та конфігурації. Одяг, отриманий таким способом (тобто після з'єднання деталей крою в єдину конструкцію), називається кроєним.

Розрізняють типові та оригінальні способи членування плоского матеріалу на частини. Типові варіанти членування утворюють так звані покрої одягу.

По кількості деталей одяг може бути одно детальним та багато детальним. По кількості вертикальних членувань - безшовним, одно - та багато шовним (наприклад, спідниця - кльош - одно шовний виріб).

По наявності горизонтальних членувань - відрізним по лінії талії та невідрізним.

Основними лініями членувань плечового одягу, за допомогою яких утворюється форма, є плечовий та боковий зріз (для жіночого одягу - це також н агрудн а виточка).

У загальному випадку розрізняють чотири методи формоутворення:

І. Конструктивний;

2. Метод на основі використання формоутворюючих властивостей матеріалів;

3. Метод на основі використання пластичних властивостей волокон (поліамідна група)

4. Комбінований.

1. Конструктивний метод забезпечує отримання об'ємної форми в результаті її повного або часткового членування.

Повне членування здійснюється за допомогою різноманітних членувань поверхні ви робу, кокеток, підрізів.

*Часткове членування здійснюється за допомогою виточок.

Перевагою цього методу є велика точність відтворення форми будь-якої

складності, її стійкість в експлуатації.

2. При використанні формоутворюючих властивостей матеріалів форма утворюється завдяки рухливості структури тканин, використанню драпірувальних властивостей матеріалу (легкі, м'які тканини, трикотаж, стрейч).

3. Використання пластичних властивостей волокон при дії тепла, вологи, тиску базується на зміні молекулярної структури волокон, яка фіксується при охолодженні.

Розрізняють суху теплову обробку (для синтетичних тканин), волого-теплову (для натуральних тканин), теплову з введенням хімічних засобів.

4. Комбінований метод базується на одночасному поєднанні вище зазначених методів.

Підводячи підсумок, слід відмітити, що вибираючи той чи інший метод формоутворення треба враховувати:

• властивості матеріалів;

• вимоги моди;

• умови експлуатації одягу ;

• методи технологічної обробки;

• форми організації виробництва та наявного обладнання; - особливості тілобудови людини.

Одним з основних методів утворення об'ємної форми одягу є конструктивний метод. Він передбачає наявність конструктивних елементів виробу.

Конструктивні елементи - це елементи, за допомогою яких отримується необхідна форма виробу.

До основних конструктивних елементів відносяться виточки, вертикальні зрізи, кокетки, підрізи.

Кокетка — це горизонтальне членування поверхні виробу в межах опорної поверхні фігури, всі інші горизонтальні членування називаються підрізами. Основними конструктивними елементами плечового одягу є:

1. Плечовий зріз

2. Боковий зріз

3. Середній зріз спинки.

4. Лінія пройми.

5. Верти кальні членування спинки та пілочки

Плечовий зріз. Класичне розташування - від точки основи шиї до плечової точки (зорово повинен поділити плечовий скат навпіл). Довжина визначається міркою Шп, а на величину впливає напрям моди, модель (короткий чи подовжений). На оформлення плечового зрізу впливає наявність плечових накладок, наявність плечової та нагрудної виточок. Плечовий зріз дає характеристику особливостям фігури (сутула, перегиниста, висота плечей). Він може бути переведений в бік пілочки для посилення спрощеного рішення форми виробу (суцільнокроєний рукав) або продовженням середнього зрізу рукава ("реглан", суцільнокроєний рукав). Величина переведення в бік пілочки не повинна перевищувати 2,0см, інакше збільшується площина спинки та створюється ілюзія сутулості фігури. В деяких випадках плечовий зріз може бути переведений в бік спинки або замінений кокеткою. Плечовий зріз може бути відсутнім у виробах об'ємних форм наприклад - «кімоно».

Бічний зріз. Бічні зрізи майже завжди присутні в плечових виробах, їх відсутність може бути обумовлена шириною тканини, особливостями моделі, при використанні в конструкції бочка, та в виробах із трикотажу. По вертикальності бічних швів визначають баланс виробу.

Основне призначення бічних зрізів - утворювати потрібну силуетну форму. Для прямого силуету вони мають форму прямої лінії і можуть розташовуватись на ділянці від спинки до середини ширини пройми. Для прилеглих силуетів вони оформляються з прогином і зміщуються в сторону спинки. Таке розташування зрізів найбільш доцільне, оскільки прогин по лінії талії більший саме зі сторони спинки. Тут вони менш помітні, а головне, сприяють утворенню кращого прилягання виробу до фігури та не викликають появи дефектів конструкції (заломів, зморшок).

Середній зріз спинки. Наявність середнього зрізу спинки обумовлена силуетною формою виробу, особливостями будови фігури, шириною тканини, потребою використання різноманітних декоративних елементів (розрізів, шлиць, застібок, тощо). Залежно від цього він може мати форму прямої лінії або з прогином по лінії талії (від 1,0см до 4,5см) та відводом по лінії ростка. Це забезпечує утворення потрібного об'єму у області лопаток, а отже і правильну посадку виробу на фігурі. При наявності середнього зрізу спинки в деяких випадках зникає потреба у проектуванні плечової виточки (за умови здатності тканини до спрасування), а також талієвих виточок, а також з'являється можливість значного розширення конструкції по лінії низу.

Лінія пройми. Лінія пройми - це лінія з'єднання рукава з виробом. Вона присутня у виробах різних покроїв крім виробів з суцільнокроєним рукавом. Іншими словами, конфігурація лінії пройми дає характеристику покроїв одягу.

Для виробів з вшивним рукавом пройма має овальну форму та є відтворенням природного зчленування руки з тулубом. Положення плечових точок характеризує осанку фігури, а величина вертикального діаметра - висоту плечей. Залежно від скорочення чи подовження плечових зрізів, від поглиблення пройми замінюється її конфігурація та об'ємна форма виробу. Велике значення має і ступінь поглиблення пройми, який залежить від напрямку моди, об'єму та покрою виробу. Збільшення глибини пройми (від 3,0см до лінії талії і нижче) притаманне виробам збільшених об'ємів. Параметри пройми тісно пов'язані з параметрами рукава, що забезпечує якість з'єднання рукава з виробом.