3.4 Заходи для забезпечення моніторингу хворого з тяжкою формою менінгококемії.

1. Надійний венозний доступ.

2. Контроль за прохідністю дихальних шляхів.

3. Інтубація трахеї та проведення ШВЛ при наявності дистрес-синдрому, набряку головного мозку, судом.

4. Назогастральний зонд.

5. Сечовий катетер.

Переведення хворого із одного стаціонару до іншого можливе лише після виведення хворого із стану шоку. Критерієм виходу із шоку є стабілізація гемодинаміки, утримання СТ, САТ на рівні, що забезпечує необхідний рівень органної перфузії без застосування вазопресорів та об’ємних навантажень протягом 24 годин.

При легких та середньотяжких формах менінгококемії об’єм інфузій при стабільній геодинаміці складає не більше від 50% фізіологічних потреб організму, 30-50 мл/кг. Сольові та колоїдні розчини вводяться у співвідношення 2:1. Припустима разова інфузія протягом 6-8 годин в режимі обмеження при умові позитивної динаміки. Загальний сумарний об’єм рідини в першу добу складає 75% від фізіологічних потреб організму. Кількість введеної рідини внутришньовенно не повинна перевищувати діурезу.

4. Другий госпітальний етап надання високоспеціалізованої медичної допомоги при менінгококемії (спеціалізований інфекційний стаціонар – міський, обласний).

4.1 Алгоритм надання високоспеціалізованої медичної допомоги дітям з тяжкими формами менінгококемії.

1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенотерапія зволоженим киснем.

2. Забезпечення центрального венозного доступу.

2. Корекція гемодинамічних розладів (шок, гіповолемія), що включає інфузійну терапію, застосування симпатоміметиків.

3. Антибактерійна терапія (цефтриаксон, цефотаксим)..

4. При розвитку гострого дистрес-синдрому, ознак набряку головного мозку, судом хворий переводиться на ШВЛ.

5. Лікування гіпертермічного синдрому: парацетамол, ібупрофен, літичні суміші ( 1 мл 2,5% аміназину + 1 мл 2,5% діпразину розводяться до 10 мл 0,5% розчином новокаїну та 5% розчином глюкози. Разова доза ліричної суміші 0,1-0,15 мл/кг. Суміш можна вводити до 4 разів на добу), проведення нейровегетативної блокади (2,5% розчин аміназине чи 0,25% розчин дроперідолу.

6. Протисудомна терапія (діазепам, оксибутират натрію, барбітурати, фенітоїн).

7. При зростанні внутрішньочерепної гіпертензії, набряку головного мозку забезпечується:

- розташування ліжка з при піднятим головним кінцем на 30⁰ ;

- нормовентиляція легень;

- контроль за осмолярністю плазми крові (не більше 300-310 мосмоль/л);

- нормоглікемії;

- ефективний серцевий викид або незначне підвищення артеріального тиску;

- за умов стабільної гемодинаміки введення маніту та фуросеміду

4.2 Антибактерійна терапія.

Препаратом вибору при тяжких формах менінгококової інфекції є цефтриаксон, що призначається внутрішньовенно крапельно на ізотонічному розчині хлориду натрію. Необхідність захисту від нозокоміальної інфекції і власної умовнопатогенної флори в критичних станах та агресивній підтримуючій терапії (катетеризація центральних вен і сечового міхура, проведення ШВЛ) диктує необхідність призначення другого антибіотику. Найбільш доцільним при цьому є застосування фторхінолонів для парентерального введення (ципрофлоксацин 20 мг/кг/добу) або аміноглікозидів (амікацин 15 мг/кг/добу, нетилміцин - дітям до 1 року 7,5-9 мг/кг, дітям старше 1 року 6-7,5 мг/кг). Всі препарати вводяться внутрішньовенно. Антибіотиками резерву при тяжких формах менінгококемії є ванкоміцин, меропенем.

Антибактерійна терапія повинна починатися за умови початку проведення внутрішньовенних інфузій в обсязі, що достатній для підтримки адекватної центральної гемодинаміки.

При середньотяжких формах менінгококемії введення антибіотиків розпочинають внутрішньовенно, при покращенні стану переходять на внутрішньом’язеве введення. При легких формах менінгококемії антибіотики вводять внутрішньом’язево. Антибіотиками вибору при цьому є цефтриаксон, бензилпеніцилін, антибіотиками резерву – цефотаксим, ампіцилін, або левоміцетин сукцинат.