Класифікація
І. Локалізовані форми:
менінгококоносійство;
назофарингіт.
ІІ. Генералізовані форми:
менінгіт;
менінгоенцефаліт;
менінгококцемія типова (з геморагічними шкірними висипами);
менінгококцемія атипова (без геморагічних шкірних висипів).
Обидві ці форми можуть перебігати:
а) без метастазів у внутрішніх органах;
б) з метастазами у внутрішніх органах (міокардит, перикардит, пневмонія, артрит тощо).
- комбіновані форми.
Перебіг менінгококової інфекції за важкістю буває:
легкий;
середньої важкості;
важкий;
дуже важкий (гіпертоксичний, фульмінантна форма).
За тривалістю виділяють гострий (до 3 міс.), затяжний (понад 3 міс.) і хронічний (більше як 6 міс.) перебіг менінгококової інфекції.
Клініка
Інкубаційний період 2-10 днів.
Менінгококоносійство клінічних проявів не має. Діагноз установлюють на основі виділення збудника з носоглотки і (або) ретроспективно за наростанням титру специфічних антитіл.
Менінгококовий назофарингіт.
Клінічні прояви залежать від важкості перебігу. Температура тіла може бути нормальною, субфебрильною і фебрильною. Гарячка триває 1-3 дні. Дитина скаржиться на головний біль, дертя і біль у горлі, закладення носа, слизисто-гнійне виділення з носа. Слизова оболонка задньої стінки глотки гіперемійована з гіпертрофією фолікулів і гнійною “доріжкою”, гіперемійована також слизова оболонка носа. Можуть з’явитися герпетичні висипання на губах. Відзначаються млявість, адинамія, блідість. У периферичній крові може бути помірний лейкоцитоз нейтрофільного характеру. У 50% хворих картина крові не змінюється. Діагностувати менінгококовий назофарингіт на підставі клінічної картини практично неможливо. Допомагають епідеміологічний анамнез і бактеріологічне дослідження слизу з носогорла. Назофарингіт часто буває початком генералізованої форми. В осередку інфекції треба оглянути всіх контактних, провести лабораторне обстеження на наявність збудника, ізолювати дітей з проявами назофарингіту і призначити їм лікування.
Менінгококовий менінгіт (менінгоенцефаліт).
У дітей раннього віку першими ознаками є судоми. Розпочинається менінгіт раптово, серед повного благополуччя, батьки можуть назвати час, коли дитина захворіла.
Одним із перших симптомів є стійкий розпираючий головний біль, часто він виникає одночасно з підвищенням температури до 39-400С. З’являються блювання (нерідко багаторазове, що не приносить полегшення), гіперестезія. Типова поза хворого: лежить на боці з відкинутою назад головою і приведеними до живота коліньми. Може з’явитися вогнищева симптоматика – враження ІІІ, V, VІ, VІІ, VІІІ пари черепно-мозкових нервів. У перші години хвороби вже можна виявити менінгеальні знаки (симптоми Керніга, Брудзинського, ригідність потиличних м’язів). Для немовлят типові менінгеальні ознаки не характерні. У них спостерігається напруження (випинання) тім’ячка, симптом підвішування (Лесажа). В окремих випадках у немовлят розвивається синдром церебральної гіпотензії, який супроводжується токсико-ексикозом, дисфункцією кишечника. Церебральна гіпотензія може бути наслідком надмірної дегідратації, введення великих доз калієвої солі бензилпеніциліну.
Інколи може розвинутися епендиматіт. Причина – неадекватне лікування. На фоні нормальної температури і нормалізації ліквору погіршується стан дитини: порушення свідомості, з’являється сонливість, інколи збудження, блювота, “мозковий” крик, вибухання тім’ячка, розходження швів черепа. Далі з’являються судоми, парези і паралічі м’язів шиї, сфінктерів. Характерна поза – ноги перехрещені в ділянці гомілок і витягнуті, пальці стиснуті в кулачки. Без адекватної терапії швидко настає кахексія, тяжкі психічні розлади. В лікворі характерним є високий вміст білка і ксантохромія, кількість клітин в нормі.
Для діагностики менінгіту велике значення мають зміни в спинномозковій рідині. У перший день хвороби ліквор може бути прозорим. Дуже швидко він стає каламутним, гнійним за рахунок нейтрофілів. Кількість клітин досягає декількох тисяч в 1 мкл. Кількість білка збільшена, а цукру і хлоридів – зменшена. Санірованим ліквор вважається, коли в 1 мкл знаходиться до 100 лімфоцитів.
Менінгококова менінгококцемія.
Менінгококцемія – одна з найважчих форм менінгококової інфекції. Частіше захворювання виникає гостро, раптово: підвищується температура до 39-400С, з’являється загальна слабкість, головний біль, біль у м’язах спини та кінцівок, спрага, блідість, збудження, задишка, тахікардія. Через 4-6 годин ( не пізніше другої доби) з’являється висип геморагічного характеру, який локалізується переважно на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі. Згодом у центрі елементів висипу з’являється поверхневий і більш глибокий некроз. У подальшому некротичні маси відторгаються з утворенням рубців. Можливі некроз і суха гангрена вушних раковин, носа, фаланг пальців і навіть кистей і стоп. Елементи висипу мають неправильну зірчасту форму, розміри від дрібних петехій до великих екхімозів, щільнуваті на дотик, трохи виступають над поверхнею шкіри.
У початковий період хвороби з геморагічним висипом можуть поєднуватися розеольозно-папульозні елементи, але вони швидко (через 1 день) безслідно зникають.
Нерідко одночасно з шкірними висипами, а частіше – раніше за них, з’являються крововиливи на слизовій оболонці ротової порожнини, склерах, кон’юнктиві. При іридоциклохоріоїдиті райдужна оболонка набуває іржавого кольору. Більш важкі ураження очей, аж до панофтальміту, зустрічаються рідко.
У хворих на менінгококцемію спостерігається ураження суглобів, переважно дрібних. Шкіра на д ними гіперемійована, припухла, рухи обмежені, болючі. Перебіг їх доброякісний, функція відновлюється повністю.
Іноді за менінгококцемії бувають плеврит, артрит, тромбофлебіт, ендо-, міо-, і перикардит. Ниркова патологія може проявлятися у вигляді гломерулонефриту, пієліту і гострої ниркової недостатності.
Менінгококцемія може супроводжуватися розвитком ІТШ, клінічні прояви якого при різних інфекційних захворюваннях принципово однотипні. ІТШ, який розвивається при менінгококцемії, характеризується здебільшого бурхливими темпами наростання симптоматики: швидкою зміною стадій компенсованого, субкомпенсованого та декомпенсованого ступенів шоку.
У разі бурхливого наростання клінічної симптоматики менінгококцемії (гострий або раптовий початок, типова висипка на тлі значного підвищення температури тіла) та прогресування проявів ІТШ розвивається блискавична форма менінгококової інфекції – надгострий менінгококовий сепсис, який може призвести до летального кінця в перші 1-2 дні хвороби. Ця злоякісна (фульмінантна) форма менінгококової інфекції здебільшого розвивається у дітей від 6 міс. до 2 років, анамнез яких не обтяжений попередніми захворюваннями. Часто це діти, що випереджають за фізичним розвитком своїх однолітків і мають надлишок маси тіла.
Менінгококцемія може супроводжуватися менінгітом (менінгоенцефалітом). У таких випадках спостерігають поєднання симптомів менінгококцемії із симптомами менінгіту.
Атипова менінгококцемія.
Генералізація менінігококової інфекції може проходити без шкірних висипань, але з ураженням внутрішніх органів. При цьому на перший план виступають ознаки ураження окремих органів і систем (менінгококовий міокардит, ендокардит, ендокардит, пневмонія) з відповідною симптоматикою.
Ускладнення:
ІТШ;
гостра ниркова недостатність;
ДВС-синдром;
гостра наднирковозалозова недостатність
(синдром Вотергауза-Фрідеріксена);
набряк легень.