ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ
«УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ»
Кафедра педіатрії №1
з дитячими інфекційними хворобами
Менінгококова інфекція у дітей Методична розробка
для студентів медичного факультету
Полтава – 2011
Затверджено на навчально-методичному засіданні кафедри педіатрії №1 з дитячими інфекційними хворобами
"29" серпня 2011 року. Протокол №1.
Автори:
• доцент кафедри педіатрії №1 з дитячими інфекційними хворобами, к.мед.н. Прилуцький К.Ю.;
• асистент, к.мед.н Пікуль К.В.
Друкується по рішенню ЦМК Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» "__"___________ 2011 року. Протокол №
Менінгококова інфекція
Менінгококова інфекція – антропонозна гостра хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка спричиняється менінгококом, з різноманітною за локалізацією та важкістю клінічної картини – від локалізованих форм у вигляді – назофарингіту, до генералізованих форм у вигляді менінгококцемії зі значним ризиком розвитку ІТШ, запаленням мозкових оболонок (менінгіту), інколи – у поєднанні з ураженням речовини мозку (менінгоенцефаліту). Інфекція може протікати у вигляді рідкісних форм, таких як менінгококовий ендокардит, артрит, синовіїт, іридоцикліт, пневмонія та ін. Нині менінгококову інфекцію у вигляді спорадичних випадків або невеликих епідемічних спалахів реєструють у всіх країнах. У 80 % випадків первинний бактеріальний менінгіт має менінгококову етіологію. Високий ступінь контагіозності сприяє виникненню епідемій, а наслідком цього є величезні економічні витрати. Захворювання може протікати важко, з високою летальністю. Вакцини створені не проти всіх груп менінгококів, тому менінгококова інфекція поки що залишається не повністю керованою. Залишаються недостатньо вивченими питання патогенезу, зокрема, причини формування фульмінентної та хронічної форми.
Етіологія
Збудник менінгококової інфекції – менінгокок, належить до родини Neisseriaceae, Neisseria. Рід нейсерій включає два види патогенних мікроорганізмів: N. meningifidis та N. gonorrhoeae, N. meningitidis має 13 серогруп – А, В, С, D, Х, Y, Z, 29E, W-135, H, І, K, L, які розрізняються складом специфічного капсульного полісахариду. Найбільшу роль у патології людини відіграють менінгококи груп А, В, С, Y. Менінгококи мають круглу форму. Зустрічаються у вигляді диплококів, грамнегативні. Патогенні та вірулентні властивості менінгококів обумовлені наявністю ендотоксину, алергізуючої субстанції, SIgА протеази, капсули та війок (pili). Ендотоксин чинить багатофакторну ушкоджувальную дію – порушення в згортальній системі крові і системі комплементу, падіння тонусу судин, пірогенний ефект та інше, він також має різко виражені сенсибілізувальні властивості за рахунок наявності алергізувальної субстанції. Ендотоксин часто призводить до вираженого ушкодження судин з утворенням геморагій. Менінгококи проникають через гематоенцефалічний бар’єр. Менінгококи відрізняються низькою стійкістю до різних факторів навколишнього середовища. Оптимальна температура їх існування близько +37ºС, поза людським організмом гинуть через 30 хвилин. Згубно діють на збудника дезінфікуючі речовини, низькі температури, пряме сонячне світло, ультрафіолетові промені, високі температури. Вплив на менінгококи факторів навколишнього середовища виявляється в їх схильності до мінливості і утворення Z-форм. Останні на середовищах, які не містять антибіотика, легко реверсують у початкову бактеріальну форму. Менінгококи здатні виробляти стійкість до хіміопрепаратів. Сульфаніламіди малоефективні в лікуванні менінгококової інфекції, перевагу в лікуванні слід віддавати антибіотикам.