Контрольні питання:

1. Як впливає низька і висока температура повітря на організм людини?

2. Розповісти про вологість повітря і її вплив на організм людини.

3. Як впливає низький і підвищений атмосферний тиск на організм людини?

4. Якими шляхами відбувається віддача тепла організмом в умовах охолоджуючого та нагріваючого мікроклімату і який її механізм?

5. Який комплексний вплив мікрокліматичних факторів на організм?

6. Гігієнічне значення погоди, клімату.

7. Які ви знаєте прилади для оцінки мікроклімату приміщення?

8. Як оцінюється температурний режим приміщення?

9. Яке значення має визначення результуючої температури?

Тема 3: Санітарно-гігієнічні вимоги до спортивних споруд.

Мета заняття: закріплення теоретичних знань про гігієнічні вимоги до місць занять фізкультурою і спортом.

План

1. Санітарно-гігієнічне обстеження спортивного залу.

2. Санітарно-гігієнічне обстеження фізкультурно-оздоровчих споруд.

теоретичні відомості

В залежності від характеру використання спортспоруд вони поділяються на 3 види: навчально-спортивні, призначені тільки для навчально-тренувального процесу (характерною рисою цих споруд є відсутність або присутність незначної кількості місць для глядачів); демонстраційні (особливість їх заключається у присутності сидячих місць для глядачів, до них відносяться стадіони, палаци спорту та ін.), а також споруди для активного відпочинку населення, які розташовані за місцем проживання, масового відпочинку та оздоровлення людей.

За своїми архітектурно-конструктивними особливостями спортивні споруди поділяються на об‘ємні і площинні, криті та відкриті. Вони можуть бути комплексними або призначеними для занять одним видом спорту.

Оптимальна система фізкультурно-оздоровчих та спортивних споруд міста може бути представлена у вигляді чотирьох ступенів, що формують всю її сітку.

Перший (самий низький) ступінь фізкультурно-оздоровчої сітки призначений для щоденних занять. Він повинен розташовуватися в 5-7 хв. ходьби від дому. До споруд для щоденних занять відносяться: комплексні фізкультурні майданчики для гімнастики, легкої атлетики, баскетболу, настільного тенісу, загальною площею 1200 м². Взимку територію майданчиків використовують як ковзанку для масового і фігурного катання, хокею.

Другий ступінь фізкультурно-оздоровчої і спортивної сітки призначений для систематичних занять дорослих, що проводяться самостійно або в спортивних секціях. В спортивні комплекси цього ступеню входять спортивні поля та майданчики для масових видів спорту, спортзали для гімнастики та спортивних ігор, відкриті та криті басейни для плавання, до яких можна дійти пішки або на транспорті за 15-20 хв.

Третій ступінь фізкультурно-спортивної сітки складається з двох комплексів: спортивного – для організованих занять в секціях та фізкультурного – для самостійних занять загальною фізичною підготовкою та спортом. Спортивний комплекс включає в себе футбольне поле з легкоатлетичною доріжкою, легкоатлетичний манеж, критий басейн для плавання та тренувальний каток з штучним льодом. Фізкультурний комплекс складається з площинних спортивних споруд та басейну відкритого типу. Все це повинно знаходитись також в 15-20-хвилинній ходьбі або транспортній доступності.

Четвертий (вищий) ступінь спортивної сітки – споруди з усіх основних видів спорту для спортсменів 1 розряду, майстрів спорту і спортсменів нечисленних видів спорту (боротьба, бокс, важка атлетика), що розташовані в 30-хвилинній транспортній доступності. На більшій відстані можуть знаходитися тільки унікальні спортивно-видовищні споруди (палаци спорту, загальноміські стадіони, штучні катки, криті басейни великих розмірів та ін.).

Треба відмітити, що, крім переліченого, в систему повинні війти спортивні споруди навчальних закладів, розташованих на території населених пунктів, які частково можуть бути використані для занять ЗФК та спортом.

Спортивна споруда - це спеціалізована споруда, призначена для проведення занять масовою оздоровчою фізичною культурою, учбово-тренувальної роботи і спортивних змагань.

Відповідно до призначення розрізняють:

1. Основні приміщення і споруди (гр.А) – призначені для занять спортсменів.

2. Допоміжні приміщення і споруди (гр.Б) – душові, масажні, АГЧ, ІТП-служба і т.д.

3. Споруди для глядачів (гр.В) – трибуни, павільйони, фойє, буфети і т.д.

Гігієнічні вимоги до спортивних споруд покликані забезпечити оптимальні умови для організму тих, що займаються фізкультурою і спортом, підвищення їхньої працездатності, поліпшення здоров'я.

Загальні гігієнічні вимоги до спортивних споруд нормують наступні положення:

• місце розташування в межах населеного пункту;

• орієнтацію;

• транспортну доступність;

• планування;

• стан навколишнього середовища (повітря, води, ґрунту);

• характер озеленення і площа зелених насаджень;

• рівень інтенсивності шуму;

• мікроклімат спортивних споруд.

СЕС забезпечує як попереджувальний нагляд за проектуванням, будівництвом і реконструкцією спортивних споруд, так і поточний – у процесі експлуатації. Перед кожним спортивним сезоном СЕС видає дозвіл на експлуатацію спортивної споруди, протягом року ведеться санітарний журнал.

При виборі місця для будівництва спортивної споруди проводиться оцінка ряду факторів: якість ґрунту, наявність достатніх санітарних розривів, зелених насаджень, доступність для тих, що займаються, троянда вітрів, кліматичні умови і т.д.

Визначальним для спортивної споруди показником є її одноразова пропускна здатність. Зокрема, спеціалізовані зали розраховані на таку кількість тих, що займаються: акробатика – 32 осіб, баскетбол – 18, гімнастика – 50, футбол – 60, гандбол – 22 і т.д. У свою чергу цей показник визначає інші: наприклад, у душових – одна сітка на 7 осіб, що займаються і т.д.

При орієнтації спортивних споруд повинні враховуватись сліпучий і тепловий вплив сонця. Криті споруди (група А) бічними прорізами орієнтуються в центральних і північних районах на південний схід. Якщо світлові прорізи з двох сторін, найбільш засклена сторона також орієнтована на південний схід, у південних районах – на північ.

До спортивних споруд повинні вести зручні під'їзні дороги, а відстань до зупинки транспорту не повинна перевищувати 500 м. Оскільки зелені насадження знижують забруднення повітря на 40-60% влітку і 10-15% взимку, на території спортивних споруд повинен дотримуватися високий показник озеленення (до 50% площі).

Будівельні матеріали повинні характеризуватися низькою тепло- і звукопровідністю, малою гігроскопічністю, оптимальною повітропроникністю. Основними будівельними матеріалами для спортивних споруд є цегла, бетон, залізобетон. Як оздоблювальні матеріали широко використовуються гіпсові плити, різні полімерні матеріали. Вони повинні бути нешкідливі для здоров'я, добре поглинати звук, забезпечувати протипожежну безпеку і т.д.

Освітлення спортивних споруд. Природне освітлення характеризується такими показниками:

• світловий коефіцієнт – не менше 1/4-1/5;

• кут падіння – не менше 27°;

• кут отвору – не менше 5°;

• КПО – не менше 1%.

Для критих спортивних споруд рекомендуються люмінесцентні лампи, які економічніше ламп накалювання в 2-2,5 рази, а їх спектр ближче до спектра сонячного світла. Щоб уникнути стробоскопічного ефекту (у зв'язку з пульсацією ламп денного світла рух предмета сприймається як переривчастий) лампи зміщують по пульсації в часі відносно одна одної.

Освітленість універсальних спортивних споруд повинна відповідати найбільшим показникам за видами спорту, для яких призначається дана споруда.

Таблиця 10