§ 3.4. Класифікація податків
Еволюція податкових відносин держави і платників податків відібрала тільки ті податки, податкові платежі та збори, які є відносно простими і дешевими для адміністрування, дозволяють однозначно визначити розмір податку та можуть наповнити доходну частину бюджету. Для з'ясування місця та ролі кожного податку в суспільному виробництві важливою є класифікація, яка здатна сприяти більш досконалому відображенню специфічних особливостей окремих груп податків (рис. 1.4):
Рис. 1.4. Класифікація податкових платежів
1. За формою оподаткування податки прийнято поділяти на:- прямі податки - це податки, остаточним платником яких є власник оподаткованої власності чи отримувач оподаткованого доходу. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більші внески до бюджету справляють ті особи, котрі мають вищий майновий статок або вищий рівень доходів. До таких податків відносяться: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно тощо. Прямі податки, в свою чергу, поділяються на:
а) особисті, що установлюються на ту чи іншу особу, яка отримує доходи або здійснює певну діяльність. Зокрема, це податок на прибуток підприємства, податок на доходи фізичних осіб;
б) реальні податки – це податки на певне майно. Якщо воно є власністю суб'єкта, тоді він визнається платником такого податку. При цьому виплаті підлягає сума податку незалежно від того, чи використовується майно з метою одержання доходів. До реальних податків належать: податок на землю, податок на нерухомість, транспортний податок тощо;
- непрямі податки - це податки, які сплачуються в залежності від зроблених виплат, і вони, як правило, становлять певну частку в ціні товарів (робіт, послуг), які є об'єктом купівлі платника податків. Таким чином, остаточним платником непрямого податку є споживач продукції (послуг), на якого податок перекладається через надбавку до ціни. А закон покладає юридичний обов'язок сплати такого податку (надбавки до ціни) на підприємство після реалізації продукції (послуг). До непрямих податків в Україні відносяться - податок на додану вартість, акцизний податок та мито.
2. За економічним змістом об'єкта оподаткування:
— податки на доходи та прибутки — обов'язкові платежі, які справляються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток чи валовий дохід підприємства. До них належать такі податки: податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян;
— податки на споживання — обов'язкові платежі, які справляються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх сплата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків. До них належать: податок на додану вартість, акцизний податок, митні збори;
— майнові податки — обов'язкові платежі, які справляються внаслідок наявності конкретного виду майна, що знаходиться в приватній, колективній та державних формах власності (податок на нерухоме майно);
— ресурсні платежі або платежі рентного характеру — обов'язкові збори, які справляються в процесі використання ресурсних платежів, які знаходяться в державній формі власності;
— податки на різні дії - обов'язкові збори, які справляються в разі здійснення юридичних і господарських актів, фінансових операцій тощо.
3. За рівнем державних структур, що впроваджують податки:
— загальнодержавні податки — обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевих бюджетів. До загальнодержавних податків і зборів належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість (ПДВ); акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
— місцеві податки та збори — обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території. Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів. До місцевих податків та зборів в Україні відносяться: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.
4. Залежно від періодичності стягнення:
а) систематичні (регулярні) - податки, які стягуються регулярно через певні проміжки часу протягом всього періоду діяльності платника (щомісячно, щоквартально) (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно);
б) разові, що сплачуються один раз при здійсненні певних дій (збір за першу реєстрацію транспортного засобу, податок на додану вартість, акцизний податок).
5. Залежно від платника (суб'єкта оподаткування) податки поділяються на:
а) такі, що справляються з юридичних осіб (наприклад, податок на прибуток підприємств);
б) такі, що справляються з фізичних осіб (наприклад, податок на доходи фізичних осіб);
в) змішані, що припускають у якості платників як юридичних, так і фізичних осіб (збір за першу реєстрацію транспортного засобу, плата за землю, акцизний податок, податок на додану вартість).
6. Залежно від каналу надходження податкові платежі поділяються на:
а) закріплені, які безпосередньо і цілком надходять до конкретного бюджету;
б) регулюючі - надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях, відповідних бюджетному законодавству. Суми відрахувань по таких податках, що зараховуються безпосередньо до державного бюджету і бюджети інших рівнів, визначаються при затвердженні кожного бюджету.
7. За характером використання податкових платежів:
— загальні. До цієї групи відносяться безпосередньо податки (як вид обов’язкових платежів), тобто такі платежі, що знеособлюються під час надходження до бюджету (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, податок із доходів фізичних осіб тощо);
— спеціальні (цільові). До цієї групи відносяться збори та відрахування, тобто платежі, які мають цільове призначення (збори на обов'язкове соціальне страхування та державне пенсійне страхування).
8. За джерелами сплати розрізняють:
— податки, збори й обов'язкові платежі, що належать до валових витрат і собівартість (єдиний соціальний внесок);
— податки, збори й обов'язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства або капіталу, доходів фізичних осіб (наприклад, податок на прибуток підприємств);
— податки та збори, що входять до складу ціни виробу (податок на додану вартість; акцизний податок, мито);
9. За способом встановлення податкових зобов'язань:
— розкладні (розкладкові) податки — обов'язкові платежі, які визначаються як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні податки). Такі податки широко використовувались на ранній стадії розвитку оподаткування. Їх розмір визначається, виходячи з потреби здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону, побудувати захисну стіну тощо. Суми витрат розподілялись між платниками — на кожного платника припадала конкретна сума податку. Нині розкладні податки використовуються рідко, в основному в місцевому оподаткуванні;
— окладні (квотарні, пайові, кількісні) податки — обов'язкові платежі, які справляються за певними ставками від чітко визначеного об'єкта оподаткування. На відміну від розкладних, окладні податки виходять не з потреби покриття витрат, а з можливості платника заплатити податок. Такі податки безпосередньо чи непрямо враховують майновий стан платника податку.
Отже, еволюція податкових відносин відображається в існуванні різноманітних форм і видів податків, які залежать від особливостей побудови і функціонування податкової системи держави.