Тема 1. Засади організації податкової системи україни

§ 1.1. Податкові платежі та їх сутність

Головними передумовами виникнення податків вважається перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави, функціонування якої передбачає мобілізацію коштів з метою фінансування державних витрат. Переважна частина доходів для забезпечення функцій держави залучається у вигляді податків. Тому оподаткування розглядають як економічну основу функціонування держави.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки — на землю, майно, доходи, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо.

На найдавніших етапах державної організації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення, яке не було основане лише на добровільних засадах. Жертвоприношення було неписаним законом і, таким чином, ставало примусовою виплатою чи збором.

Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси, що спочатку належали до власності монарха, доходи якого слугували одночасно й доходами держави. Це були приватноправові, а не публічно-правові доходи. Іншим джерелом державних доходів виступали регалії — дохідні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності, що приймались у виключне користування казни і виключалися зі суспільного обороту, зі сфери діяльності населення. Основні види регалій:

— "безхазяйна регалія" — все, що не мало хазяїна, оголошувалось таким, що належить казні. Це природні явища, як, наприклад, вітер, вода, надра, що тягло за собою встановлення державної монополії на вітряні млини;

— митна регалія, яка реалізовувалася шляхом встановлення зборів за право проїзду територією і стала прообразом митних платежів;

— судова регалія — здійснення правосуддя тільки державою (судові штрафи, мито, доходи від конфіскацій);

— монетарна регалія — право карбувати монету.

Отже, регалії були перехідним етапом до податків.

В сучасному розумінні, податок - це обов'язковий регулярний платіж юридичних або фізичних осіб до бюджету держави або місцевого бюджету, визначений законодавчо.

Основними особливостями податку є такі:

— справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або якщо законодавством передбачені пільги щодо цього податку;

— має односторонній характер встановлення. Оскільки податок сплачується з метою покриття суспільних потреб, що відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротним. Сплата податку не зумовлює зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

— може сплачуватися лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

— не має цільового призначення;

— є виключно атрибутом держави і ґрунтується на актах вищої юридичної сили.

Проте, податки не є єдиною формою акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. У сучасній податковій термінології для деталізації видів і особливостей платежів до централізованих фондів крім терміну «податок» застосовують такі терміни: «плата», «відрахування», «збір» та «мито».

Термін "плата" вживається при визначенні платежу, як правило, за використання природних ресурсів, що належать державі. Наприклад, плата знімається за землю, за промислове використання води, за заготівлю сировини тощо. Розмір плати залежить від обсягу ресурсів, що використовуються. Якщо держава втратить право власності на ці ресурси, то вона і втратить джерело доходу від цих ресурсів. За економічним змістом плата не є податком, оскільки не відображає перерозподілу доходів.

Відрахування передбачає цільове призначення платежів. Воно може бути або частковим, тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним, коли використання коштів у повному обсязі здійснюється лише за цільовим призначенням. Прикладом є відрахування цільових фондів: Пенсійного фонду України (ПФУ) Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФЗДССБ), Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФССТВП), Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ФССНВ).

Збір — це обов'язковий платіж, який сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами дій, які мають юридичне значення, за надання певних прав, видачу дозволів і ліцензій, а також для забезпечення функціонування системи державного соціального страхування і державного соціального забезпечення. Збори, на відміну від податків, є платежами разовими, випадковими і незначними за розміром, їх справляють для покриття конкретних потреб. Прикладом є туристичний з громадян, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці; збір за впровадження деяких видів підприємницької діяльності, який сплачується видачу торгових патентів.

Мито стягується з юридичних та фізичних осіб за здійснення спеціально уповноваженими органами дії та видачу документів, що мають юридичне значення. Так, митними органами стягується платіж за ввезення та вивезення товарів (перевезення через митний кордон держави), судами - за подання позову тощо.

Не є податками або зборами платежі, що не встановлені податковим законодавством країни, а також платежі у вигляді штрафів та інших майнових стягнень за порушення податкового законодавства.