2. Перші князі (IX — друга половина X ст.):
Початок формування державності тісно пов'язаний з перетворенням Києва на основний політичний і культурний центр руських племен. Правили тоді Дір та Аскольд, за однією з версій - спадкоємці легендарного князя Кия. Аскольд здійснив декілька вдалих походів на Візантію. До часів правління Аскольда вчені відносять і першу спробу введення християнства як офіційної релігії у Київській Русі.
Обставини створення Давньоруської держави описані Нестором у літописі. Внаслідок суперечок і внутрішніх чвар серед слов’янських правителів північного регіону в Новгород на князювання було покликано норманського конунга Рюрика. У 879 р. престол успадкував малолітній син Рюрика Ігор, а фактичну владу отримав його регент Олег. У 882 р. Олег здійснив похід на Київ та захопив владу в місті, підступно вбивши полянського князя Аскольда. Олег оголосив Київ стольним градом новоствореної держави: «Хай буде Київ матір’ю градам руським». Північ і Південь Русі об’єдналися воєдино, що знаменувало виникнення вже загальноруської держави. В Києві відновився язичницький культ.
Все своє правління (882-912 рр.) Олег присвятив збиранню руських земель в централізовану державу навколо Києва та підтримці єдності племен силою меча. Він підкорив і приєднав інші слов’янські племена: сіверян, деревлян, радимичів, уличів, тіверців, завдав ряд поразок. Здійснивши у 907 та 911 рр. переможні походи на Константинополь, Олег укладає договір про безмитну торгівлю та пільги руським купцям.
Політику Олега, хоча і не так успішно, продовжував князь Iгор (912-945). Він зміцнив князівську владу і приєднав нові території між Дністром та Дунаєм. Однак походи на Каспій (913 і 943 рр.) і війни з Візантією(941 і 944 рр.) не були вдалими. Князювання Iгоря закінчилося безславно: в 945 році, в результаті повстання деревлян, які були обурені подвійним збиранням данини (полюддя), він був вбитий.
Після смерті Iгоря влада перейшла до його вдови княгині Ольги (945-964), яка була регентом при малому синові – Святославові. Ольга жорстоко помстилася древлянам за вбивство чоловіка (стратила їх послів, спалила столицю князівства – м. Іскоростень). Будучи далекоглядним політиком, Ольга провела податкову реформу, чітко визначивши кількість («уроки»), строки та місця збору данини («погости»).
Ольга особисто прийняла християнство, за однією з версій, під час візиту у Візантію у 957 р. Встановила дипломатичні відносини з Німеччиною. Конструктивна державна діяльність княгині Ольги дала літописцю підстави назвати її “найбільш мудрою серед мудрих чоловіків”.
Князювання Святослава (964–972) сповнене майже безперервними походами і битвами, внаслідок яких Руська держава значно розширилась. Князь розгромив Хозарський каганат, Волзьку Булгарію, приєднав в'ятичів, придунайські міста, Тьмутаракань, Прикубання, здійснив похід на Болгарію.
Задля зміцнення влади київських князів на землях племінних князівств Святослав провів адміністративну реформу. Хотів перенести столицю з Києва в Переяслав на Дунаї, що був перехрестям торгових шляхів.
У 968 р. Святослав знову спробував посилити свій вплив на Балканах, організувавши другий болгарський похід. Після тримісячної оборони у м. Доростолі Святослав був змушений підписати мир з Візантією, зрікся своїх володінь на Балканах. Повертаючись, князівське військо натрапило на печенізьку засідку і цілком загинуло. Печенізький хан зробив з черепа Святослава чашу, окувавши її золотом. З цієї чаші він пив вино, вважаючи, що тим самим він перейме розум і мужність київського князя.
На етапі правління перших князів Київської держави (Олега, Ігоря, Ольги та Святослава) завершується процес об’єднання східнослов’янських племен у єдину велику державу, яка мала назву Русь, відбувається формування феодальних відносин, суспільної та державної ієрархії.