Лекція 1. Історичні передумови формування української державності.
План.
Первісний лад в Україні.
Скіфо-сарматський світ. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
Східні слов’яни: розселення та побут.
1. Первісний лад в Україні.
Археологічними розкопками доведено, що поселення первісних людей на території України з'явилися близько 1 млн. років до н.е., за так званої кам'яної доби, найдавнішим періодом якої був палеоліт (від грец. paleos — давній та lithos — камінь) — понад 1 млн. — 11 тис. років тому.
За палеоліту відбулися процеси розселення первісних людей та формування людини сучасного типу, з'явилися перші примітивні знаряддя праці.
Ранній палеоліт (від 1 млн. років до н.е. до 150 тис. років тому) характеризується виготовленням первісною людиною примітивних знарядь праці з каменю та дерева (загострені гілки, ручні рубила). Основними заняттями були збиральництво і полювання. Соціальною формою існування за раннього палеоліту виступало людське стадо, оскільки лише колективне буття давало можливість вижити у складних кліматичних і природних умовах. Археологи знайшли сліди перебування людини періоду раннього палеоліту недалеко від с. Королеве у Закарпатській області, у районі м. Амвросіївка у Донбасі, у с. Лука-Врублевецька на Житомирщині.
За середнього палеоліту (150 тис. — 35 тис. років тому) відбулося значне похолодання та поява людини нового фізичного типу - неандертальця. Боротьба за існування змусила людину в середньому палеоліті виготовляти одяг із шкур тварин, інтенсивно заселяти печери, будувати штучні наземні житла, не тільки використовувати, а й добувати вогонь. Завдяки цьому людина стала більш захищеною і менш залежною від природних умов.
Пам'ятки середнього палеоліту вчені виявили у с. Молодово Чернівецької області, у Криму, у басейні річок Дністра і Десни.
На зміну неандертальцеві в епоху пізнього палеоліту (35—11 тис. років тому) приходить кроманьйонець або “homo sapiens”. Важливі зміни відбуваються і у соціальній організації - на зміну первісному стаду приходить родова община з колективною власністю на засоби побуту та полювання. Родинні зв'язки визначаються за материнською лінією, отож є підстави твердити про виникнення у цей період матріархату.
У пізньому палеоліті почали виготовляти ножеподібні пластини, наконечники списів, шила, голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші знаряддя з вкладишами. Колективне загінне полювання на диких коней, бізонів, північних оленів і мамонтів стало основним видом занять.
У період пізнього палеоліту формуються релігія і мистецтво (прикладне та образотворче, музика, хореографія). Первісна релігія виникає у вигляді чотирьох основних форм: анімізму, тотемізму , магії та фетишизму.
Мезоліт. Важливі зміни в житті людського суспільства відбулися за мезоліту (від грец. mesos – середній та lithos – камінь), який датується 10-6 тис. років до н.е. Внаслідок поступового потепління сформувалися кліматичні й ландшафтно-географічні умови, близькі до сучасних. Провідне місце в господарстві первісних людей поряд з полюванням і збиральництвом посіла нова галузь - рибальство. Почали застосовуватися лук і стріли. На цей час припадає приручення диких тварин.
Неоліт (від грец. neos - новий і lithos - камінь) - це період від 6 до 4 тис. років до н.е., в межах якого відбулася неолітична революція. Суть її полягає в переході від традиційного привласнюючого господарства (мисливство, збиральництво, рибальство) до відтворюючого (землеробство і скотарство). Відбувається також подальший розвиток обробки дерева, каменю і кістки, застосовуються шліфування й свердління. Виникають нові видіи виробництва та виготовлення штучних продуктів. З'являється виробництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткацтво. Відбувається ерехід до осілого способу життя та значне зростання населення.
Енеоліт. У 4–3 тис. до н. е. на території України відбувається перехід до енеоліту (мідно-кам’яного віку), для якого характерні виробництво і обробка міді.
Найяскравішою археологічною культурою доби енеоліту була трипільська культура (IV—III тис. до н. е.). Її назва походить від с. Трипілля на Київщині, поряд з яким В. Хвойкою 1893 р. було виявлено першу пам'ятку цієї культури.
Трипільська культура багатогранна і самобутня. її характерними ознаками в економічній сфері були зернове землеробство; приселищний характер тваринництва; поява мідних знарядь праці при збереженні домінування кам'яних і крем'яних; у сфері суспільних відносин — перехід від матріархату до патріархату; сім'ї, що складалася з кількох парних сімей; у сфері побуту — побудова великих глиняних будівель, утворення гігантських протоміст з населенням майже 15—20 тис. жителів; міграція поселень через виснаження землі кожні 50—100 років; розписна плоскодонна кераміка (горщики, миски, чаші, глечики, амфори, великі макітри) з орнаментом, що виконаний жовтою, червоною та чорною фарбами; у духовній сфері — домінування символів родючості, матеріалізація їх у символи добробуту — жіночі статуетки, зображення сонця, місяця, води, глиняні фігурки тварин, моделі жител
Історики досі не дійшли спільної думки щодо походження трипільців. Долю трипільських племен остаточно не з’ясовано. Основною причиною занепаду етносу була загальна нерозвинутість матеріального виробництва, а також зовнішні деструктивні впливи. Все ж трипільська культура була вершиною розвитку енеолітичних землеробських суспільств у Європі.
Доба бронзи
Зростання продуктивності праці в добу бронзи (друга половина III – початок I тисячоліття до н.е.) дозволено не тільки забезпечити споживчі потреби населення, а й створювати певні запаси, що призводили до утверждення майнової нерівності та приватної власності. Свою назву період отримав від штучного металу —бронзи (сплав міді з оловом або свинцем,).
Характерними рисами суспільного розвитку стали: другий суспільний поділ праці – відокремлення ремесла; перехід від родової общини до територіальної; посилення майнової нерівності; формування воєнної демократії; утворення великих племінних союзів; посилена міграція.